Повернутись до головної сторінки фанфіку: ж о в т е н ь

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

            Я грав у Іздрика – програв: розсипався на три сотні з гаком листиків мій календар любові, дефрагментувати флешку не вдалося,

            переплутав день і ніч і Воццека з Вацаком, забув дорогу на свій острів крк, бував або лінивим, або ніжним,

            не виходило, щоб «і». Я мав бути тут в липні, але – закреслюю, і пишу: жовтня. Сьоме жовтня, субота, центральний вокзал…

            Не я обирав – обирала ти. Я лише замовляв екзаменаційні білети та тягнув навмання залізничні квитки.

            І ти думала, я поїхав, чесно сказати, я і сам так думав, але я лишився – один на центральному вокзалі такого невідомого міста,

            яке ми обидва знаємо дуже добре.

            Я навіть бачив тебе, і махав тобі, коли помітив тебе через дорогу – ти просто мене не впізнала, це не проблема, адже я теж тебе не впізнав.

            Рідний я десь там, у тебе в серці, він лишився там, там, можливо, є сьоме жовтня, але не певен щодо центральних вокзалів:

            Артеріальний-Пасажирський? Сердечний-Головний? Твоє загадкове серце… Я йшов до нього по рейкам і заблукав.

            Двічі в одне серце не ввійдеш. Рідний я десь там, а тут, вештається від таксофону до чебуречної, дорогу перебігає, де геть не можна

            чужий, але я. Когось вдаю із себе – не виходить, приховую незграбно, собою стати не слухаються ноги.

            Сьоме жовтня триває, я лишив на відстані в сорок хвилин той центральний вокзал, я лягаю на траву – слухай, кохана, слухай.

            Я стану жовтнем,

            без чисел, без дат, без свят і переводу годинників: я стану жовтнем, але

            тільки твоїм.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне