жовтневі жандарми

            Це жандарм, а не бог, я в жандарма не можу вірити,

            в нього на іконах – голова грака з пустими зіницями, він приходить кожні три дні, я кажу – слава богу! Бо як прилетить – то його розправлені крила

            занурять мене і мою кімнату у безкінечну темряву темряву темряву, він крякнуте хоче – невермор, але який невермор,

            коли Луміс вже сто років як грає в арх енемі? То він й і каже – христос воскрес, і сміється, сміється, поки не впаде,

            наче п’яний американський романтик в канаву. Помер? До зустрічі через три дні, я не бачив тебе на боях без правил, авжеж.

            Це заробіток святих. Малкович прикормив їх у грудні – а вони утворили пантеон, і тепер приходять у жовтні – прокляті

            жовтневі жандарми граки. Малкович сидів в парку на лавочці і кидав їм засохлу паску – хай скльовують, що з того буде.

            Малкович сидів у твіттері – пане Іван, вам дати інвайт у блускай? Відгодовані черствими пасками будують церкви і ліплять себе на ікони,

            замість портретів безцінної осені. Спалиш церков – піде дощ, Каму Тейб сказав, що буде дощ – значить, буде дощ,

            але не треба бути дитиною індіґо, аби робити пророцтва, коли за вікном – жовтень, дощ бере повітря в крижані кліщі.

            Коли ти відростив собі такі пазурі? Жовтень, чому ти стаєш, наче грак? Осінь прийшла до нас – знову,

            Осінь прийшла не до нього – знову. Я намагався поговорити із нею, але вона уникає всіх незручних для неї тем,

            наче то незручний одяг, який можна просто не вдягати. А нам – грітися, а нам – не обирати одяг на цей сезон. Вже тріснула шкіра на ранцях,

            вже тріснула шкіра на чоботях й кросівках. Наша шкіра наступна: тріщини один в один кігті граків. Сховатись у сон – як ведмідь у сплячку,

            але тоді вони точно тебе не полишать. Знай це знай це знай це – як знаєш усе інше.