кав'ярня на околиці

На околиці стояла стара кав’ярня. Там каву варив вусатий бариста, шуміла електрична кавомолка, а він з сумом дивився у вікно.

За вікном – дорога з одностороннім рухом. І були вже безжально жовті дерева, час від часу проїздили авто.

Погода – похмура й холодна. Холод не кусався, та це поки що, і вусатий бариста із сумом тяжко зітхав:

знову осінь.

 

Все продовжував варити запашний еспресо. Він був вже далеко не молодий, і очі в нього були печальні.

Я теж поглянув у вікно. І дійсно – знову осінь, як не дивно, та зрозуміло, що у теплих кав’яренках вона не відчувається так гостро.  

Стара кав’ярня на околиці. Стояти б тут вічно, в очікуванні маленької чашки кави від вусатого баристи і не відчувати осінь.

Знову осінь,

 

як вірно зауважив старий. Не відчуваєш – коли за склом, коли у теплім пальто, не відчуваєш, воно зрозуміло.

Це до повернення додому. До повернення в порожню, неопалену квартиру, де знімаєш светр з високим горлом та сідаєш на аби як застелене ліжко.

Відчуваєш? Холодні руки, які повільно обіймають тебе за талію, сухі губи, що холодом торкаються ніжної шиї.

Відчуваєш?

 

Як вони присмоктуються, лишають засос, який завтра із соромом будеш ховати під шарфиком, бо він означає, що ти був не з кимось,

а навпаки: геть один, геть один…

 

За вікном шелестять липи й горіхи. Ти лежиш, лежиш, і постійно здається, що ось-ось почнеться дощ.

Скільки не укривайся – не зігріваєшся. Ти відчуваєш холодні обійми осені, яка спить з тобою в одному ліжку, під однією ковдрою.

Осінь хтиво лізе до тебе цілуватися: спочатку в губи, а потім збирає цілунками сльозинки, не даючи їм прокотитися щоками.

Ваша кава,

 

це до тебе звернувся вусатий бариста. Дякуєш йому, та кладеш гроші на стійку, не просиш решти.   

            Я повернувся за столик і поставив дві чашки. Стара кав’ярня на околиці, і я сиджу в ній навпроти вікна.

Дорога с одностороннім рухом. Так безжально жовтіють дерева, що я хочу, наче старий вусатий бариста, сказати:

знову осінь.

 

Та раптом дзвіночок над дверями дає про себе знати. Ти заходиш в кав’ярню та йдеш до мене, та йдеш до мене.

Привіт, я на тебе чекав. Нічого страшного, що трохи спізнилась.