Повернутись до головної сторінки фанфіку: ж о в т е н ь

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

            Вона навіть торкнутись рукою того аркуша паперу боялась; очима, звісно, також, ще більше, ніж руками, але не змогла себе втримати

            не змогла себе вберегти,

            їй всі про це кажуть: двоюрідна сестра каже, як після роботи приходить до неї в гості, колишній хлопець казав за сніданком та в обід, скоро приїздить подруга,

            добра подруга з маленького містечка під Одесою,

            вона теж буде казати, вона теж буде казати це, і сидячи за столом з тонкою цигаркою, і сидячи на дивані з келихом червоного напівсолодкого,

            і навіть з туалету вона це буде казати.

            «Ти зовсім себе не бережеш», – в її голові лунали голоси всіх людей, які це казали.

            І вона думає, блін, чого всі так завелись? Так, я прочитала об’яву на своєму під’їзді, так, там пишуть про планове вимкнення світла сьогодні,

            я засмутилась, так,

            я засмутилась.

            Кінець світла це не кінець світу.

            Вона ніколи не відмовлялась від свого сну в день: якщо вона не поспить, то в неї страшенно болить голова,

            а іноді бувають навіть розлади шлунку.

            І коли вона прокинулась – то світла вже не було. Вона завжди спить до сутінок, засинає в світлі, прокидається в темряві, яку поспішає скоріш подолати,

            але ця виявилась сильніше від неї,

            сильніше від неї.

            І ставала все більш глибокою: не було ліхтарів, жодне вікно не горіло, навіть автомобілі не проїздили, заносячи в квартиру

            світло фар.

            Вона боялась темряви, особливо в жовтні: в цей час в темряві живуть не чудовиська, в темряві живе осінь.

            Можна скільки завгодно ховатись, та обов’язково настане такий день: коли в темряві з осінню один на один,

            один на один.

            Її тіло це тіні та відблиски, її тіло це візерунок. Він вимальовується на стінах, на меблях і іноді навіть на стелі.

            Вона бачить орнамент її тонкої талії, бачить відблиск рудого волосся. Візерунки посмішок, тіні дотиків.

            Осінь торкається до неї коханням,

            яке вона ніколи в житті не кохала.

            Вона бачить осінь. Осінь виглядає як любов, яку вона ніколи не бачила.

            Орнаменти та візерунки. Тіні і відблиски.

            Планове вимкнення світла у вашому під’їзді

            буде

            сьогодні.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне