Повернутись до головної сторінки фанфіку: ж о в т е н ь

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

            Він пив каву в англійських кав’ярнях з ранку й до вечора: читав газети, сперечався з розумними чоловіками про все на світі,

            приймав на віру усі нісенітниці, які розповідали не дуже розумні, ніколи не відмовлявся сходити в таверну.

            Слухав лютню, дивився Шекспірові п’єси, мав дружину та двох дітей,

            та оракул сказав йому: «йди».

            Він зустрів його випадково, так само, як одного разу – свою дружину, так само, як зробив двох дітей,

            і так само – не зміг від нього нікуди подітись.

            Оракул дивився на нього крізь натовп: ховав лице у химерну хустину, долоні тримав в рукавах, був то невисокого зросту, і як гном, як леприкон,

            ховався під столами й стільцями, то ставав заввишки два чи три метри, і кидав свою худорляву тінь на нього,

            хоча мав покрити нею всіх присутніх.

            Він визирав з газет, був на всіх зображеннях та всі статті були про нього, слова замість речень збирались в його лице,

            всі вкладень смисли мінялись на «йди».

            Шекспірівські тексти собою заповнили все, а оракул засів у шекспірівських текстах: він не міг нічого читати.

            Він гадав на кавовій гущі, але оракул, очевидно, вкладав і туди свої слова.

            Тож одного дня він просто взяв і кудись пішов.

            Його дружина в розпачі обходила раз за разом їхній будинок: вона ще навіть не встигла перевдягнути нічну сорочку,

            діти ще спали, вона ходила тихо-тихо, що удари серця були голосніше за кроки. Його не було: і відчувало її ніжне нутро – його й не буде.

            Тож одного дня він просто взяв і кудись пішов: лишивши будинок, кав’ярні, таверни, театри,

            вже по дорозі він зняв з гілки старого шарфа, намотав на шию, сховав під плащ, чоботи стирались об дорогу,

            вгризалось в підошви пожовкле листя.

            Оракул казав йому: «йди». І звертався до нього на ім’я, вимовляючи його з арабським акцентом:

            Жовтень.

            І він йшов по землі, і він йшов по землі,

            кожен раз як перший.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне