Повернутись до головної сторінки фанфіку: ж о в т е н ь

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

            Нічого не значать жовті троянди на кухонному столі, тим паче – як засохли, та все ж не підіймається рука прибрати.

            Десь, може, і не в цій квартирі, загубилась рукавичка, і чат у телеграмі, в якому можна було запитати «чи не в тебе?»

            все нижче й нижче.

            Вона знімає чорний худі, і мерзне у білій спідній білизні; через десять-п’ятнадцять хвилин вдягне знову,

            і буде додатково грітись дорогим міцним пуером. Як раз і чайник закипів: свистить, свистить, неначе дикий вітер.

            Дикий вітер! Як назва рок-гурта з улюбленого мультика дитинства! Не її.

            Такий осінній вечір: дістати з шафи патефон та слухати вініл, палити сірники, щоб розкурити міцну цигарку, але

            все навпаки. І голку від платівки прибирає, і попільнички, якщо чесно, нема давно: її і не було, то був стакан з водою,

            вона колись його заділа ліктем, він полетів – і на дрібні-дрібні осколки.

            Новий не завела, вона не курить бо, вірніше – не вона.

            Вона зайшла у телефонну книгу і одному з контактів змінила мелодію виклика на стандартну, до цього там стояло щось з репертуару

            Мадален Дьюк, але тепер вже ні.

            Не значать нічого жовті троянди на кухонному столі, вона повторює собі це кожен вечір, та, може, справа в тому,

            що у школі вона вчила німецьку мову, а не мову квітів.  

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне