Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
2023. доцвітає тьмаво бузок
от і осінь вже прийшла
ніколи
спідниця з реп'яхами
ліг чоловік на траву
огні некликаних факелів
великі, тихі, лагідні таємниці
сьоме жовтня, субота, центральний вокзал
жовтий дім
розвісила тугу на вежах
чудові казки
дід приїхав із села
загублені квіти
гнівно брови зламалися
жовтневі жандарми
чи не бував крім музи хтось іще там
вибрик
кругла порнографічна фотографія
всі підвладні потокові часу
вогні, що дрижать в канделябрах
ізольованість
ніч сьогодні прозора і ніжна
двері скриплять, не одкриваючись
по той бік ніжності
в устах зорі тростина флейти
печена картопля
пливуть зірки, як риби
дивись на глек і повторюй за мною
2022. the oracle said wander
the tradition
that unwanted animal
all delighted people
seven devils
everything matters
become the beast
goodbye
blood in a water
uninvited
advice
dynasties
runaway
children never lie
initials
lake
secret history
sleeper
end credits
how villains are made
willow
drowning
the old man
wolves of the revolution
i should have known
fruits
savages
dining table
village
there was fire in the yard
chase
2021. в'язка тиша
останні троянди
спогади
швидкоплинне почуття
ароматичне масло
морська хвиля
нікому відгородити від порожнечі
гортензії і клематіси
подих
візерунок тіней та відблисків
гостре листя
страшний сон
вересневе повітря
темне каміння
каліграфічний почерк
малюнки вугіллям
ранковий чай
чорнота
плетений браслет
половинка персика
зловісний морок
підстрижена огорожа
чорничний пиріг
єнот на горищі
тераса в глибині осені
густі сутінки
ключ у замку
холодне світло
павутиння
трансформація
тінь
2018. тріпотіло листя осіннє
в павутинці блискіт сонця промінців
аромат перестиглих яблук
дивний звук пролунав десь позаду
вітер і падолист
останній фонтан на алеї парку
кав'ярня на околиці
ловець снів
гарбузове поле
ранок потонув у воронячому крику
останні квіти осені
вечір, дощ і світ ліхтаря
Всі ті камінці, всі ті камінці, що ми кидаємо в річку, чи в море, чи в озеро, не суттєво, не має різниці, всі ті камінці, всі ті камінці,
там, на дні,
складаються у картини.
На дні озера, річки, моря, не залежить від типу водойми, такі пейзажі, такі картини, ніякий Лувр, ніякий Ермітаж таких не бачив,
можливо бачив хол дитячої художньої школи номер сорок три маленького провінційного міста,
але і то не факт.
Жовтень часто приходить до річок, стоїть на березі, п’є гарячий шоколад з картонного стаканчика, і дивиться:
дивиться на місцеву річку, і під її водами він бачить ту частину картини, яка намальована на дні.
Це як оголене плече, з якого сповзла футболка, всього не видно, але перехоплює подих, але так красиво.
Жовтень не бачить всієї картини, та йому, можливо і не треба: йому достатньо і цього, достатньо і цього, щоб бути причарованим.
Він кидає темний камінчик, щоб доповнити картину, в цьому особлива краса пейзажів на дні річок, морів, озер: їх неможливо зробити гірше,
гірше їх робить лише винищення,
гірше їх робить тільки бездіяльність людей, і особливо те, що на них не дивляться, не намагаються дивитись.
Я за довгий час вперше прийшов на цей берег, прийшов в гості до річки, хоча раніше приходив так часто, так часто
я кидаю камінчик
ти кидаєш камінчик
я кидаю
ти кидаєш.
Я за довгий час вперше прийшов до річки; на березі вже давно стоїть жовтень. Як би я міг щось запитати в нього – то запитав би,
де він бере свій гарячий шоколад.
І більше нічого, і більше нічого.
Темне каміння на березі річки. Стоїть жовтень. Пахне річкою і трішки шоколадом.
Я кидаю камінчик,
ну і більше ніхто.