Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
2023. доцвітає тьмаво бузок
от і осінь вже прийшла
ніколи
спідниця з реп'яхами
ліг чоловік на траву
огні некликаних факелів
великі, тихі, лагідні таємниці
сьоме жовтня, субота, центральний вокзал
жовтий дім
розвісила тугу на вежах
чудові казки
дід приїхав із села
загублені квіти
гнівно брови зламалися
жовтневі жандарми
чи не бував крім музи хтось іще там
вибрик
кругла порнографічна фотографія
всі підвладні потокові часу
вогні, що дрижать в канделябрах
ізольованість
ніч сьогодні прозора і ніжна
двері скриплять, не одкриваючись
по той бік ніжності
в устах зорі тростина флейти
печена картопля
пливуть зірки, як риби
дивись на глек і повторюй за мною
2022. the oracle said wander
the tradition
that unwanted animal
all delighted people
seven devils
everything matters
become the beast
goodbye
blood in a water
uninvited
advice
dynasties
runaway
children never lie
initials
lake
secret history
sleeper
end credits
how villains are made
willow
drowning
the old man
wolves of the revolution
i should have known
fruits
savages
dining table
village
there was fire in the yard
chase
2021. в'язка тиша
останні троянди
спогади
швидкоплинне почуття
ароматичне масло
морська хвиля
нікому відгородити від порожнечі
гортензії і клематіси
подих
візерунок тіней та відблисків
гостре листя
страшний сон
вересневе повітря
темне каміння
каліграфічний почерк
малюнки вугіллям
ранковий чай
чорнота
плетений браслет
половинка персика
зловісний морок
підстрижена огорожа
чорничний пиріг
єнот на горищі
тераса в глибині осені
густі сутінки
ключ у замку
холодне світло
павутиння
трансформація
тінь
2018. тріпотіло листя осіннє
в павутинці блискіт сонця промінців
аромат перестиглих яблук
дивний звук пролунав десь позаду
вітер і падолист
останній фонтан на алеї парку
кав'ярня на околиці
ловець снів
гарбузове поле
ранок потонув у воронячому крику
останні квіти осені
вечір, дощ і світ ліхтаря
Вона вугіллям малювала хризантеми, сиділа в теплий день на дворі, біля клумби, і перехожих не було, а що були – скоріш нагадували тіні.
І хризантеми позували їй, більшість навіть із великим задоволенням, попрохали тільки дві хвилинки, щоб встигли вмитися росою.
Вмились – і красиві, диво! Так можуть
тільки хризантеми.
Вона дослухалась до них, як дослухається художниця до природи; вона їх слухала, це головне, це вміння начебто одного дня
її художницею і зробило.
Поки вони вмивались дві хвилинки, вона в квартиру повернулась і взяла матеріали, зняла легеньку куртку, лишивши тільки теплий светр.
Був теплий день, був день такий, в який ну просто неможливо не намалювати хризантеми.
Вона вугіллям малювала: їй все життя казали, що до цього в неї хист. І справді: ніякий пензлик і ніякі фарби не відкликались в неї так,
як вугілля.
Був позавчора дощ, і восени, і в жовтні все так повільно сохне: земля волога ще, десь поблизу калюжі, і так незвично, ще б навіть місяць назад
вони б зникли за декілька годин.
Осінь це повільний час: це час художників, це час поетів, це час для науковців. Кому потрібна швидкість – ті хай відпочивають,
чи не приходять, залишившись в останньому дні літа.
Це класна здібність. Та як навчитись їй ніхто не знає.
Вона вугіллям малювала хризантеми, малюнок мав виходити таким, красивим, але сірим, темним, без барв і зовсім не яскравим.
Вона вугіллям малювала хризантеми – і з-під її руки з’являлись барви на малюнку, і хризантеми, хоч намальовані, та як живі.
Живі і справжні.
Я знаю тільки двох жінок у цьому місті, які так вміють. Обох не бачив більше року. Одну з них звати осінь. Як звати іншу не скажу. Хтось з них точно цього жовтня
повернувся в місто.