кругла порнографічна фотографія

            Вона ніколи не снідає перед роботою і не бере з собою нічого на ланч, сидить до кінця із порожнім шлунком, бо від буфетних закусок її страшно нудить.

 

            Вона каже – це хобі в мене таке, знаєте, не снідати перед роботою, я в цьому справді добре себе проявляю і маю значні успіхи.

            Це лише для того, насправді, аби не говорити про своє справжнє хобі: вона любить фотографувати.

 

            Вона ніколи не показує зроблені знімки і тримає їх в себе на закритих сторінках, закритих каналах, папках на зав’язках та просто – під подушкою.

 

            Вона каже сама до себе – моє хобі це фотографія, а не розмови про фотографію, мої знімки це немов вид із моїх очей,

            тож показати комусь фотографію – це пустити його мені в голову. Я ніколи й нікому не дозволю залізти мені в голову.

 

            Вона має купу кольорових олівців, ручок, фломастерів в верхній шухляді столу, в другій тримає рушник, мило і туалетний папір, третю в неї заклинило.

 

            Найсокровенніший, круглий маленький знімок, зроблений ще наче на плівку, вона тримає в одній з шухляд, звісно, не в третій: третю заклинило.

            Вона каже, що хочеш щось справді сховати – сховай це у всіх на виду, і немає нічого виднішого за стіл в робочому кабінеті.

 

            Вона іноді дістає його та потайки дивиться: це кругла фотографія, відверта й порнографічна, але перша, яку вона зробила в принципі.

 

            Вона каже, що коли дивиться на неї, то не знає, це зводить шлунок від солодких, щемких спогадів про свої перші досвіди, чи то від голоду.

            На цій фотографії зображена загадкова жінка, і наче досі говорить вона, як в той день: «сфотографуй мене, мила, сфотографуй мене на пам’ять».

 

            Вона і без того все пам’ятає чудово і ясно: жовтневі дні такі незабутні, забути все на світі можна, тільки не свої жовтні, тільки не їх, ніколи.

 

Вона казала – не вмію, не знаю, ніколи цим не займалася, але жінка сказала їй, що до вчора вона й ніколи не цілувалася з іншою жінкою, того варто спробувати.

Того фотографувала: ця жінка наче така ж, як вона, але коли зняла одяг – то здалася геть іншою, іншою, іншою, такою несхожою…

 

Вона обіцяла, що не забуде. Вона не забуває, це правда, та жінка казала їй: «сфотографуй мене не для себе, сфотографуй, щоб я це теж не забула».

 

Більше вона не бачила цієї загадкової жінки, яку не може забути, хоча скільки жовтнів минуло з того часу?

Та Осінь, як обіцяла, приходить і згадує все: дивиться на круглу порнографічну фотографію у шухляді стола.

 

У першій безліч фломастерів, ручок, маркерів… У другій: мило, рушник… Кругла порнографічна фотографія в пальцях Осені.