Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
2023. доцвітає тьмаво бузок
от і осінь вже прийшла
ніколи
спідниця з реп'яхами
ліг чоловік на траву
огні некликаних факелів
великі, тихі, лагідні таємниці
сьоме жовтня, субота, центральний вокзал
жовтий дім
розвісила тугу на вежах
чудові казки
дід приїхав із села
загублені квіти
гнівно брови зламалися
жовтневі жандарми
чи не бував крім музи хтось іще там
вибрик
кругла порнографічна фотографія
всі підвладні потокові часу
вогні, що дрижать в канделябрах
ізольованість
ніч сьогодні прозора і ніжна
двері скриплять, не одкриваючись
по той бік ніжності
в устах зорі тростина флейти
печена картопля
пливуть зірки, як риби
дивись на глек і повторюй за мною
2022. the oracle said wander
the tradition
that unwanted animal
all delighted people
seven devils
everything matters
become the beast
goodbye
blood in a water
uninvited
advice
dynasties
runaway
children never lie
initials
lake
secret history
sleeper
end credits
how villains are made
willow
drowning
the old man
wolves of the revolution
i should have known
fruits
savages
dining table
village
there was fire in the yard
chase
2021. в'язка тиша
останні троянди
спогади
швидкоплинне почуття
ароматичне масло
морська хвиля
нікому відгородити від порожнечі
гортензії і клематіси
подих
візерунок тіней та відблисків
гостре листя
страшний сон
вересневе повітря
темне каміння
каліграфічний почерк
малюнки вугіллям
ранковий чай
чорнота
плетений браслет
половинка персика
зловісний морок
підстрижена огорожа
чорничний пиріг
єнот на горищі
тераса в глибині осені
густі сутінки
ключ у замку
холодне світло
павутиння
трансформація
тінь
2018. тріпотіло листя осіннє
в павутинці блискіт сонця промінців
аромат перестиглих яблук
дивний звук пролунав десь позаду
вітер і падолист
останній фонтан на алеї парку
кав'ярня на околиці
ловець снів
гарбузове поле
ранок потонув у воронячому крику
останні квіти осені
вечір, дощ і світ ліхтаря
Останній ковток вересневого повітря, а далі не можеш дихати: вересень закінчився, жовтень іще не настав,
і людям не вистачає повітря, людям не вистачає повітря,
тобі, особисто тобі, не вистачає повітря.
Ти забуваєш, як дихати: ти колись вчився цьому у вітрів, але особливістю отриманих знань виявилось те, що їх неможливо втримати в пам’яті,
жодна пам’ять не здатна їх втримати.
Неприємно, та ти не здивований: найважливіше втримати зазвичай найважче, ти намагався вдавати, що тобі ці знання неважливі,
але тоді вітри взагалі відмовились тебе вчити.
Останній ковток вересневого повітря, а далі не можеш дихати, адже ще не жовтень, адже втрапив у якусь пустоту,
вакуум, де немає сезонів, немає місяців,
повітря.
Чи один ти тут? Ні. Відчуваєш присутність когось поряд? Також ні.
Ти розумієш, що ти втрапив у якусь метафору, став художнім образом, деталлю якогось чи то механізму, чи то тексту,
тому ти тепер приречений на вічність, або хоча б на сотню-другу років існування.
Ти ж живий, не безсмертний, як всі живі чекаєш на жовтень, чекаєш нового повітря, свіжого, осіннього, бажано водночас і таке, і таке.
Але нового повітря немає, ти не дихаєш в цьому дивному-дивному вакуумі, але й не помираєш, навіть навпаки:
життя продовжується, життя подовжується, ти відчуваєш себе безсмертним, ти не можеш померти, страху смерті нема,
взагалі це їй треба тебе боятись.
Всім нам здається іноді, що ми безсмертні. Всім нам здається, що життя в нас вічне, у всіх бувають такі моменти.
А потім приходить жовтень, нарешті приходить,
(друже, не уявляєш, як ми чекали на тебе)
і ми розуміємо, що це зовсім не так.