advice

            В мові осені писемність – щось типу шрифту Брайля, читати треба дотиками, очима не прочитати, ліпше їх взагалі закрити,

            бо будуть тільки заважати. Розмовляють цією мовою так само – дотиками, бо десь вісімдесят відсотків лексики – це мовчання.

            Вивчи цю мову: читай словники світанків, користуйся підручниками хмаринок, виходь на дахи, щоб уважніше прочитати небо. Виконуй вправи:

розбирай існуючі сузір’я та складай нові, не переймайся, як вийдуть ті ж самі, не все одразу, люба.

Читай поради, що написані на корі дерев мовою осені, дослухайся до них, а як не захочеться – то дослухайся до себе,

до власних пальців, якими ти відчула ці слова.

Слухай птахів, але тільки не тих, що улітають від тебе маленькими й великими зграями, навпаки:

слухай тих, що лишаються з тобою.

Збирай каштани, носи з собою в кармані один, притискай щільніше до лінії життя, до лінії серця, зберігай їх від жовтня до жовтня,

це пам’ять, це спогади, зафіксовані в мові. Мова осені допоможе тобі згадати, люба, те, що зрадливо забув мозок

чи навіть серце.

Збирай у букети сонячні промені, най в темні вечори вони дарують світло твоїй оселі, не лампочки і навіть не свічки.

А як не складеться з цією навичкою – то я їх тобі подарую, тобі лишиться лише це зрозуміти. Я вірю – ти зможеш.

Вчи мову осені – це мова, якою говорить цілий Всесвіт, вчи мову осені, люба, особливо як не складається з англійською.

Вчи – я щиро хочу, щоб між нами зник той мовний бар’єр, я так хочу нарешті з тобою поговорити.