Повернутись до головної сторінки фанфіку: ж о в т е н ь

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

            Від неї завжди пахне такою чистотою та немов би світлом, світлом осіннього сонця, цей запах не зрозуміти, але він бентежить, справді.

            Бентежить і серце, і уяву, і розум; хочеться дивитись і дивитись їй вслід, але вона розчиняється в чистому жовтневому повітрі.

            В чистому жовтневому повітрі навіть в найбрудніших індустріальних містах країни: вона не те, що багато мандрує, звісно,

            скоріш вона просто живе водночас всюди, існує у всіх точках простору та часу.

            Як це в неї виходить пояснити вийде навряд, але секрет її чарівного запаху відомий і ніякий це не секрет взагалі:

            замість парфумів вона використовує ароматичні масла.

            Її улюблені – це нероль та лаванда.

            Вона обожнює стояти біля сучасних хіпі, які збираються десь, чи то біля зупинок, чи то на подвір’ях, чи то…

            І всі, коли вона підходить, зупиняється, та стоїть небезпечно близько, насторожуються: вона виглядає чужачкою для них.

            Надто біла для Білої Церкви, надто чорна для Донбасу, надто руда для Кривого Рогу, надто небезпечна для Чорнобиля…

            Один з хіпі висловився, напевно, за всі компанії, до яких вона підходила. Він сказав: «ти пахнеш не так, як пахнуть хіпі».

            Так. Від нею зазвичай пахне чи лавандою, чи неролью.

            І нечутно б’ють її каблуки асфальт: вона ходить одним містом, та не чути її кроки можна багато-багато де ще.

            І не варто з цього сміятися. За можливість не чути, що вона йде саме твоєю вулицею, саме в твоєму місті

            багато-багато хто готовий заплатити дуже високу ціну.

            Запах її чистоти, запах самого сонця, що йде від неї, всі забули. Всі люди у всіх містах, лаванда, нероль, це щось чуже, в кого не запитай.

            Жовтень руйнує бар’єр забуття. Тільки у жовтні всі раптом згадують: це не чужий запах, запах що йде від цієї нібито чарівної нібито незнайомки.

            Вона не чужа тут нікому; але ніхто не назве її ім’я у своєму місті, але ніхто і ніколи не викаже, що якось пов’язаний з цією жінкою.

            Вона поправляє свій легкий шарф і я чую знайомий запах. Звідки таке чисте повітря в моєму місті? Звідки настільки чисте повітря в моєму місті?

            Я ніколи не назву твого імені, я ніколи більше не назву твого імені,

            я ж тобі обіцяв.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне