Повернутись до головної сторінки фанфіку: ж о в т е н ь

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

            Чи нудно, чи сумно – хто його зна, лише крихти ганяю по обідньому столі.

Ми востаннє з тобою говорили, як було підірвано Кримський міст, далі – щось замовчали навзаєм.

Відчувається то як дуже довга обідня перерва: знаєш, йшли пити каву разом, а шляхом загубились, тепер –

чекаємо один одного за різними столами в різних кафетеріях, їдальнях, буфетах…

Ти не схожа на осінь та чом ти тоді така красива? Все думаю – і не можу знайти відповіді на це дивне питання.

Ти така висока, тонка і зимна: говориш так мало, неемоційно, а посмішка нагадує січневе сонце.

Звідки ж взялась ти у цьому осінньому місті, із білим розпущеним волоссям, легко вдягнена, і видно – з далеких країв,

чи просто з іншого кінця міста, мало говориш про себе, я не можу бути впевненим ні у чому.

Одного разу ми сядемо разом за обідній стіл: будуть й кава, й круасани, всякі джеми та топінги,

а за вікном – така рідна тобі завірюха, на яку ми будем дивитись більше, ніж один на одного, та наші з тобою відображення,

відображення на холодному склі, будуть дивитись один на одного, дивитись – очей не зводячи.

Осінь для тебе занадто тепла, а ти занадто красива, щоб для твоєї краси знайшлось місце в цьому часі, в цій місцині,

в сучасній скульптурі, поезії та живописі.

Тебе можна лише намагатись співати, і я намагаюсь: у парках, скверах, серед будинків, вокзалів й базарів,

я все намагаюсь. Я знаю, що чуєш, я знаю, що бачиш це все, і, як принцеса з далеких казок,

кидаєш осінньому вітру коли каштан, а коли цілий грецький горіх.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне