Повернутись до головної сторінки фанфіку: ж о в т е н ь

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

            Дід приїхав із села, щоб побачитись з Осінню в їхньому рідному місті: ця жінка, ця жінка, Осінь, має дивовижне уміння – перетворювати

            обласні центри на центр Всесвіту, перетворювати столиці на села, й села – у столиці, Осінь – не смерть, не деструкція, не хаос,

            Осінь – це перевтілення, і чим ближче до неї стаєш – тим сильніше змінюєшся, цілуєш їй руки – і розлітаєшся на друзки зграєю граків.

            Дід хмурив сиві брови та спирався на паличку з дивною різьбою – це сама Осінь лишила на ній сліди своїх пазурів,

            на спині в старого такі ж шрами, вони нагадують шрами від зрізаних крил, але він певен, він абсолютно певен, що ніколи таких не мав,

            хоча Осінь намагалась перетворити його на ворона, він за це клюнув її просто у вуста, до крові – і став назад… Собою.

            Сивий ворон прилетів зі свого села і поважно кульгає на зустріч до своєї коханки з минулого життя – чи життів, хто знає, скільки в нього їх було,

            Осінь щедра не тільки на врожаї фруктів й ягід у садах – вона щедра на інші життя, особливо для тих, з ким кохалась,

            і чиї імена кричала – стогнала – так, що аж забула. Осінь, впізнаєш його? Дід приїхав із села, ти знаєш, хто він?

            Зморшки старого – як маска, зморшки старого – як літопис, який писали пером монах за монахом, писали так, щоб Осінь

            точно не прочитала. Він дивиться на неї – і вона знає, що він саме бачить її перед собою, він дивиться на неї – і погляд виразніше за слова.

            Осінь, ти пам’ятаєш мене? Осінь, ти впізнаєш свій Жовтень? Свій перший Жовтень. Я приїхав до тебе з села. Зараз же ж час?   

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне