холодне світло

            Осінь дуже красива і на цьому, власне, можна завершувати думку і нічого більше не додавати, не писати жодного слова.

            Тому розкажу цікаві моменти про Осінь; хто шукає цікаве може читати далі, хто прийшов за думками хай лишиться тут.

            Осінь неймовірна красуня, і хто б знав, чим вона так до себе притягує юнаків і дорослих чоловіків, природні явища (як то вітер),

            та навіть власні місяці.

            Ото їх більше слухайте, коли вони розповідають, що не кохали Осінь більше за життя: три найбільших в світі брехуна.

            Вересень дуже юний, ласкава Осінь була його першим коханням, та не склалось; він розповідає, що це все брехня і що його завжди вабило до чоловіків,

            а Осінь так, просто подруга.

            Жовтень мовчазний, і так брехливо мовчати не вміє жоден чоловік в цьому світі: він кохав Осінь сильніше за всіх інших,

            він так пристрасно цілував її ніжні руки, він досі заплющує очі, коли вона посміхається.

            Листопад серйозний дядько з серйозною бородою, він не такий старий, та виглядає як досвідчений священик: він кохав Осінь спокійно і стримано,

            він кохав її так, що вона навіть цього не помітила. Ніхто нікого не звинувачує, навіть долю не сварить ані Осінь, ані Листопад.

            Осінь неймовірна красуня, яка, хоч і сприймає все близько до серця, ніколи не втрачає своєї щирої посмішки,

            і ніколи не забуває вчасно мити голову.

            Тільки якщо довго-довго дивитись їй в очі можна відчути, скільки всього вона бачила, скільки всього на собі відчула та пережила.

            Справді, що причаровує в Осені – це її неймовірно чиста і ніжна шкіра обличчя.

            Вона якось сиділа у парку, щось писала собі у блокноті, час від часу на десять-п’ятнадцять хвилин відволікаючись на листя довкола,

            на звуки каштанів десь позаду, на шурхіт у траві, який роблять чи то горобці, чи то білочки.

            До неї сором’язливо підійшла дівчина, виглядала молодше Осені, власне хто завгодно буде виглядати молодше тисяч років,

            а якщо серйозно – то їй було років сімнадцять чи дев’ятнадцять.

            Вона з пару секунд боялась почати розмову, та врешті сказала: «пробачте… У вас така гарна шкіра, якими засобами догляду ви користуєтесь?».

            Осені було дуже приємно, і в той самий час вона засоромилась, тому почервоніла, як зазвичай в її час червоніє листя на дикому винограді, подякувала,

            і назвала свій гель для вмивання від Чистої лінії.

            Зрозуміло, що вона збрехала. Не могла ж вона сказати тій дівчині, що насправді, щоб так виглядати, вона вмивається холодним місячним світлом,

            вона приймає душ з нього.

            Без цього вона б не змогла виглядати так гарно, Осінь без холодного світла місяця не змогла б виглядати так.

            Кожного вечора вона роздягається і, стоячи перед дзеркалом, бачить на тілі і на обличчі, на руках і на шиї сліди поцілунків

            всіх закоханих в неї, всіх, хто її цілував, і кого вона не змогла залишити поруч з собою.

            Таке може змити тільки місячне сяйво. Холодне місячне сяйво.

            Та кожен раз із холодним світлом змішуються теплі сльози:

            Осінь вже дуже давно

            не знаходить на тілі

            нові сліди.