Повернутись до головної сторінки фанфіку: ж о в т е н ь

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

            Ти можеш мені не вірити, але у містах, що розташовані на березі моря, теж наступає осінь, так, це правда,

            тож можеш не збирати рюкзак, не шукати спортивну сумку та величезну валізу, твоя втеча не вдасться, твоя втеча не вдасться.

            Міста на березі моря відрізняються хіба що тим, що в них більше дурнів, які носять шорти в жовтні, які відчайдушно не вірять в осінь.

            Відчайдушні романтики. Їхні колишні дівчата кажуть, що їх ніхто так за руку не тримав, серйозно, хоч і не чули вони слів типу

            я тебе нікому не віддам

            ніколи не відпущу

            та один дотик лунав довше будь-якої опери, один дотик створював собою текст більше за об’ємом, ніж Біблія. Та більш знаковий.

            Ти можеш мені не вірити, але у містах, що розташовані на березі моря, теж наступає осінь, так, це правда,

            тільки, звісно, є свої нюанси, типу так, вона рухається інакше, і кроки в неї не такі, погляд, волосся, обличчя, хтось каже, що навіть стать.

            Осінь може відрізнятися чим завгодно, але має одне незмінне: її неможливо не впізнати, от просто неможливо, кидай ці спроби одразу,

            марно.

            Вона приходить зі сторони моря, вона крокує по морським хвилями і веде за собою своїх апостолів, які схожі на різнокольорове листя.

            І стає на коліна тоді той останній юнак у старих батькових шортах: і бачить крізь сльози осінь, яку бачити не хотів.

            В нього мерзнуть руки і ноги, щоки і губи, він лізе в кишеню, а там ані грошей, ані папірос: з чого б, дійсно, в нього ані роботи,

            ані шкідливих звичок.

            І стає на коліна той останній юнак у старих батькових шортах: і бачить крізь сльози осінь, осінь, що красива, немов Афродіта,

            що свята, як Ісус Христос.

            Ти можеш мені не вірити, але у містах, що розташовані на березі моря, теж наступає осінь, так, це правда,

            я поїхав з такого міста, але в жовтні до мене приходять сни, немов морські хвилі.

            Я чую море, я бачу картину,

            і в тиші дивлячись у вікно

            я чую кроки босих ніг по поверхні морської води, я чую кроки, які за кількасот кілометрів від мене, я чую вітер в піску.

            В чужому місті для мене наступає рідна осінь,

            тож час ховати шорти.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне