Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
2023. доцвітає тьмаво бузок
от і осінь вже прийшла
ніколи
спідниця з реп'яхами
ліг чоловік на траву
огні некликаних факелів
великі, тихі, лагідні таємниці
сьоме жовтня, субота, центральний вокзал
жовтий дім
розвісила тугу на вежах
чудові казки
дід приїхав із села
загублені квіти
гнівно брови зламалися
жовтневі жандарми
чи не бував крім музи хтось іще там
вибрик
кругла порнографічна фотографія
всі підвладні потокові часу
вогні, що дрижать в канделябрах
ізольованість
ніч сьогодні прозора і ніжна
двері скриплять, не одкриваючись
по той бік ніжності
в устах зорі тростина флейти
печена картопля
пливуть зірки, як риби
дивись на глек і повторюй за мною
2022. the oracle said wander
the tradition
that unwanted animal
all delighted people
seven devils
everything matters
become the beast
goodbye
blood in a water
uninvited
advice
dynasties
runaway
children never lie
initials
lake
secret history
sleeper
end credits
how villains are made
willow
drowning
the old man
wolves of the revolution
i should have known
fruits
savages
dining table
village
there was fire in the yard
chase
2021. в'язка тиша
останні троянди
спогади
швидкоплинне почуття
ароматичне масло
морська хвиля
нікому відгородити від порожнечі
гортензії і клематіси
подих
візерунок тіней та відблисків
гостре листя
страшний сон
вересневе повітря
темне каміння
каліграфічний почерк
малюнки вугіллям
ранковий чай
чорнота
плетений браслет
половинка персика
зловісний морок
підстрижена огорожа
чорничний пиріг
єнот на горищі
тераса в глибині осені
густі сутінки
ключ у замку
холодне світло
павутиння
трансформація
тінь
2018. тріпотіло листя осіннє
в павутинці блискіт сонця промінців
аромат перестиглих яблук
дивний звук пролунав десь позаду
вітер і падолист
останній фонтан на алеї парку
кав'ярня на околиці
ловець снів
гарбузове поле
ранок потонув у воронячому крику
останні квіти осені
вечір, дощ і світ ліхтаря
Старий бог, щоб хоч якось заробляти на життя, відкрив для екскурсій покинутий райський сад: туди прийшла Осінь
і привела з собою Жовтень.
Як змінився той сад одразу ж: навіть вельмишановний господь здивувався, що можна зробити так гарно,
але гроші все одно з парочки взяв, бо за щось треба купляти горішки та пиво на вечір, а то без них грати в старий іксбокс не так весело.
– Вдягнися, Адаме! – сміється Осінь.
Жовтень лишився в самій майці та тонких джинсах, а тут не так тепло, як те описується:
справжні Адам і Єва точно б щось застудили.
Але він не слухається, гуляє напівроздягнений по райському саду, і над головою – перестиглі звабливі яблука.
Переглядаються Осінь і Жовтень, як переглядались, напевно, Адам і Єва, чи, радше, як Єва та Змій,
і в обох невимовне питання: «як думаєш, це ті самі плоди?».
Ну, типу, може цей сивий пан справжні лишив десь у себе в підвалі, вирощує, доглядає їх, неначе то маріхуана,
а сюди висадив білий налив чи взагалі якусь кислючу дичку.
– А Єва, значить, знала зміїну мову, – каже Жовтень. – А ти знаєш, Осінь?
Осінь не відповідає Жовтню: хоче загадково мовчати, тримати інтригу, а у самої поперек горла стоїть жарт про пайтон.
Вони тримаються за руки, відчутно, що Жовтень вже холодний, себто змерз, та виду не подає:
Осінь йому і не мати, щоб наказувати та слідкувати, але і не зігрівати його не може.
Так ніжно до нього тулиться: аж бог відривається від перегляду улюбленої дорами, щоб посміхнутись.
І все ж не дають спокою цим двом яблука, від яких ледь не надломлюються гілки: плоди перезрілі, а Осінь і Жовтень
ще такі молоді.
– А нас виженуть, як ми зірвемо та скуштуємо один з цих плодів?
– Не вижену, – втручається бог. – До шостої вечора не вижену. А далі – ми закриваємось.
І Осінь із Жовтнем дивляться то один на одного, то на гілки із райськими яблуками: в кому прокинеться змій,
який встиг лягти у сплячку?