Повернутись до головної сторінки фанфіку: ж о в т е н ь

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

            Не дивись так на мене не дивись так на мене не дивись так на мене – прошу тебе без пауз, без ком, без

            проговорених вголос підстав.

            Не ламай гнівно брови не ламай гнівно брови не ламай гнівно брови – дай-но тебе обійняти так міцно і щиро.

 

            Тихо, так тихо навколо – можна почути, як руки тремтять. Холод сковує все навколо, це мало початись.

            Та чому ж зараз? Хазяїн машину не вижене – махнули рукою всі автомобілісти разом, і поїхали на метро.

            На асфальті каштани, як родимки: не чіпай зайвий раз, краще обходь, бо хто знає, ну його, правда ж?

 

            Обманути б годинники – то завжди можна, звісно, але обманути час, на жаль, так легко не вийде, цінне знання,

            та продати б його комусь.

            Хоч за листочки, хоч за копійки, одинички двійки п’ятаки десятики – байдуже, можна й за пластиковий жетон.

 

            Не дивись так на мене не дивись так на мене не дивись так на мене, ти питаєш – чому це? І ламаються брови так гнівно.

            Боже мій боже мій боже мій.

            Не ламай гнівно брови – ти так дуже стаєш схожа на мою недосяжну Осінь. Не вбирай її рис – ти ж не спинишся.

 

            Я тільки припинив бути вітром. Я дуже хочу повернутись, але – не так.

 

            Не дивись так на мене, бо я страшно хочу тебе цілувати. Кажеш – добре, добре, як скажеш, не буду, тоді

            мені певно краще заплющити очі.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне