Повернутись до головної сторінки фанфіку: ж о в т е н ь

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

            Збираються в довгі-довгі зграї птахи, щоб полетіти туди, де тепло. І в ту зграю нелегальними пасажирами,

            без квитків або інших проїзних документів пробираються наші спогади.

            Як зграя відлітає – то все серйозно, це тільки в казках із птахами може поїхати ціла жаба, а в житті воно он як:

            навіть спогаду не проскочити, навіть поганому, навіть дуже-дуже маленькому – впаде разом з пір’їнкою

            просто в долоню хазяїну. І він одразу пригадає.

            Того воно так, бо восени все має значення.

            Жовтень ще спить на задньому сидінні свого авто: він на півдорозі до міста, але щось з машиною, він намагався в темряві щось полагодити,

            але це результатів не мало, тож він зачинив двері зсередини, і так і лишився спати, стоячи на узбіччі.

            І поки дівчата в місті ще носять легкі сукні, тут, на деревах поблизу – вже осінь, і небо набуває кольору очей коханої дівчини Жовтня,

            він складає губи трубочкою, аби назвати її ім’я, але так і не каже.

            Він каже його лише перед сном: вірить, що тільки завдяки цьому вона приходить до нього у сни, що нагадують фільми,

            то артхаус, то нетфліксова попса, він дивиться їх, так би мовити, лише заради однієї актриси.

            Все, що її оточує, одразу набуває значення, сотні значень.

            Жовтень проводжає очима довгу зграю птахів, яка пролітає над ними морозним і сутінковим ранком,

            світанок не поспішає, тож чого Жовтень має кудись там поспішати? Чого ми маємо поспішати, як навіть світанок нікуди не спішить?

            Може, як прийде – то підкине Жовтневі пару ідей, чи то порад, чи навіть дасть замінити свічки, хто знає.

            А може доведеться ще ніч провести на заднім сидінні автомобіля. Осінь далеко, невловимо далеко, але стає ближче.

            Це відчувається дуже сильно: бо спогади в голові кружляють пір’їнками мертвих птахів,

            і все має значення,

            ти не завжди ті значення розумієш, але то явище тимчасове.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне