Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
2023. доцвітає тьмаво бузок
от і осінь вже прийшла
ніколи
спідниця з реп'яхами
ліг чоловік на траву
огні некликаних факелів
великі, тихі, лагідні таємниці
сьоме жовтня, субота, центральний вокзал
жовтий дім
розвісила тугу на вежах
чудові казки
дід приїхав із села
загублені квіти
гнівно брови зламалися
жовтневі жандарми
чи не бував крім музи хтось іще там
вибрик
кругла порнографічна фотографія
всі підвладні потокові часу
вогні, що дрижать в канделябрах
ізольованість
ніч сьогодні прозора і ніжна
двері скриплять, не одкриваючись
по той бік ніжності
в устах зорі тростина флейти
печена картопля
пливуть зірки, як риби
дивись на глек і повторюй за мною
2022. the oracle said wander
the tradition
that unwanted animal
all delighted people
seven devils
everything matters
become the beast
goodbye
blood in a water
uninvited
advice
dynasties
runaway
children never lie
initials
lake
secret history
sleeper
end credits
how villains are made
willow
drowning
the old man
wolves of the revolution
i should have known
fruits
savages
dining table
village
there was fire in the yard
chase
2021. в'язка тиша
останні троянди
спогади
швидкоплинне почуття
ароматичне масло
морська хвиля
нікому відгородити від порожнечі
гортензії і клематіси
подих
візерунок тіней та відблисків
гостре листя
страшний сон
вересневе повітря
темне каміння
каліграфічний почерк
малюнки вугіллям
ранковий чай
чорнота
плетений браслет
половинка персика
зловісний морок
підстрижена огорожа
чорничний пиріг
єнот на горищі
тераса в глибині осені
густі сутінки
ключ у замку
холодне світло
павутиння
трансформація
тінь
2018. тріпотіло листя осіннє
в павутинці блискіт сонця промінців
аромат перестиглих яблук
дивний звук пролунав десь позаду
вітер і падолист
останній фонтан на алеї парку
кав'ярня на околиці
ловець снів
гарбузове поле
ранок потонув у воронячому крику
останні квіти осені
вечір, дощ і світ ліхтаря
Айстри збирали в маленькі долоньки пелюстки останніх троянд, які падали і ніби застигали на мить – навіть менше – в холодному повітрі.
Ночі повняться колисковими, це айстри співають трояндам, і слова ранять гострі шипи, але слово звучить, але слово звучить.
І троянди лягають спати. Лишається шепіт, а на ранок – мовчазні квіти.
Ніхто не помітив, коли айстри прийшли, коли айстри знову прийшли до нас: на клумби, на газони, просто в городі, під дворами,
біля доріг, і багато-багато ще де.
Їх приводить осінь, і її не спинити: навіть найсильніші з нас не володіють хоча б половиною відсотка від тієї сили.
І найсильніші з людей ніколи не будуть проти, тому що вони безмежно, безмежно закохані в осінь.
А якщо ні – то які ж вони найсильніші?
Айстри збирали в маленькі долоньки пелюстки останніх троянд, їх час вже минув, вони засинали, засинали як завжди:
страшенно сумні.
Тільки айстри, перші осінні айстри, можуть втішити їх; є думка, що тільки тому вони і приходять, тільки тому приводить їх осінь.
Один чоловік дуже давно казав, що айстри розцвітають опівночі. І скільки ж з тих пір поколінь чекає, щоб упіймати їх.
Але айстри приходять непомітно, нечутно, незримо. Я дивлюсь опівночі у вікно – і там тільки пелюстки
падають з останніх
невтішних троянд.