Повернутись до головної сторінки фанфіку: ж о в т е н ь

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Тріпотіло листя осіннє від нерівного дихання вітру. Він від сонця по кронам ховався, перші листочки з гілок скидав. Він холодним був, ніс з собою не запах літа, а вже осені. Тріпотіло листя осіннє від гіркого його зітхання. І ховалися люди: в пальто кутались, закривались шарфами й капюшонами. Сонце тепле й ясне небо не введуть в оману їх.

 

Осінь ховається в кронах, що стають від дня до дня все більш рижими. Разом з вітром, разом з вітром ховається. Запах осені вітер носить з собою всюди.

 

Тріпотіло листя осіннє від чорного суму вітру. Листя жовте, листя червоне, листя руде, і трапляється навіть зелене. Різнобарвна, різнобарвна осінь у місті! Тільки вітер сумує чомусь по-чорному від кольорів та барвистості. Осінь тепла, та холодний він, то йому й не радіють. Знає він, він все знає, і від сонця по кронах ховається. Разом з осінню.

 

Разом з цією теплою осінню. Невдоволені люди крокували вулицями, піднімаючи комірці у старих пальто.

 

Тріпотіло листя осіннє, вітер плакав і вив від ненависті. І дерева шуршали в такт. Осінь теплі руки до людей простягала, руда осінь, осінь-бестія. Вітер дуже хотів би зігрітим бути цією осінню, цією осінню. Тріпотіло осіннє листя. Вітер тер рукою об руку: він не створений, щоб зігрітим бути, бо без холоду, хто ж без холоду,

 

насолодиться теплом осені? Рудої осені. Цієї бестії. Рудої бестії.

 

Тріпотіло листя осіннє. Задихався від жовтню холодний вітер. Він не створений, щоб зігрітим бути, та не значить це, що йому не хотілося

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне