підстрижена огорожа

            В свої молоді роки містер Джек стриг огорожі, він справді любив цю справу.

            Тут треба зробити невелике уточнення: молоді роки містера Джека були дуже давно, бо ніхто навіть не знає, скільки йому зараз.

            Його друзі померли чи зникли в лікарняних палатах, та і навіть коли вони були живі не факт, що вони б сказали хоч щось.

            Його паспорт загубився в якомусь комунальному закладі, або ж є варіант, що його викрали шахраї і викинули десь на смітник у Флориді

            чи в Кропивницькому.

            Саме тому ім’я містер Джек чиста умовність, він насправді людина без імені, просто сусіди, теж старі, але не такі старі, як сам містер Джек,

            дуже хотіли чогось екзотичного.

            Але з екзотики в них лише бородинський хліб та якесь страшно дороге італійське вершкове масло, ось так і виник в звичайній багатоповерхівці

            містер Джек, який в молодості дуже любив підстригати огорожі.

            Було б бажання все б можна було дізнатися про цього старого старого.

            Але містер Джек цікавий лише тоді, коли в ньому є якась таємниця, коли він екзотичний для свого середовища, для середовища яке, можна сказати,

            його й породило.

            Містер Джек живий привид, в поганому сенсі містер Джек це жива легенда, жива легенда з сивими волосами, жива легенда

            з сумними очами, що майже втратили колір.

            Він сидить на лавочці, спираючись на паличку; в містера Джека осінь викликає сумну-сумну посмішку

            та біль у суглобах.

            В людей дуже хворобливий потяг до таємниць та до невідомого, пошук пояснень та доказів це лише прикриття справжніх мотивів,

            коли людина шукає пояснення та докази – вона потайки сподівається, що знайде ще більше загадок та таємниць.

            В штаті Техас теж в цей час жовтень, і як він тільки всюди встигає? І в Техас, і в Гонгконг, і к містеру Джеку…

            В штаті Техас жовтень. Чоловік, якому на вигляд років сорок чи п’ятдесят, повернувся до батьківського будинку, де минуло його дитинство.

            Він зараз занедбаний. Огорожа така неохайна. Чоловік з сумом зітхає, пригадуючи, як старанно працював їх садівник, сивий дідусь.

            Його звали, здається, Джек. Так, саме так, але пам’ять може підвести. Джек. Хотілося б з ним побачитись та розпитати його, що та як.

            Чоловік в маленькому місті в штаті Техас і не усвідомлює, що він, можливо, єдиний в цілому Всесвіті пам’ятає містера Джека.

            Він

            та давно стрижена огорожа.