Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
2023. доцвітає тьмаво бузок
от і осінь вже прийшла
ніколи
спідниця з реп'яхами
ліг чоловік на траву
огні некликаних факелів
великі, тихі, лагідні таємниці
сьоме жовтня, субота, центральний вокзал
жовтий дім
розвісила тугу на вежах
чудові казки
дід приїхав із села
загублені квіти
гнівно брови зламалися
жовтневі жандарми
чи не бував крім музи хтось іще там
вибрик
кругла порнографічна фотографія
всі підвладні потокові часу
вогні, що дрижать в канделябрах
ізольованість
ніч сьогодні прозора і ніжна
двері скриплять, не одкриваючись
по той бік ніжності
в устах зорі тростина флейти
печена картопля
пливуть зірки, як риби
дивись на глек і повторюй за мною
2022. the oracle said wander
the tradition
that unwanted animal
all delighted people
seven devils
everything matters
become the beast
goodbye
blood in a water
uninvited
advice
dynasties
runaway
children never lie
initials
lake
secret history
sleeper
end credits
how villains are made
willow
drowning
the old man
wolves of the revolution
i should have known
fruits
savages
dining table
village
there was fire in the yard
chase
2021. в'язка тиша
останні троянди
спогади
швидкоплинне почуття
ароматичне масло
морська хвиля
нікому відгородити від порожнечі
гортензії і клематіси
подих
візерунок тіней та відблисків
гостре листя
страшний сон
вересневе повітря
темне каміння
каліграфічний почерк
малюнки вугіллям
ранковий чай
чорнота
плетений браслет
половинка персика
зловісний морок
підстрижена огорожа
чорничний пиріг
єнот на горищі
тераса в глибині осені
густі сутінки
ключ у замку
холодне світло
павутиння
трансформація
тінь
2018. тріпотіло листя осіннє
в павутинці блискіт сонця промінців
аромат перестиглих яблук
дивний звук пролунав десь позаду
вітер і падолист
останній фонтан на алеї парку
кав'ярня на околиці
ловець снів
гарбузове поле
ранок потонув у воронячому крику
останні квіти осені
вечір, дощ і світ ліхтаря
..але ти спробуй пригадати.
Вже час засинати на зиму квітам на підвіконнях, тому у пляшці від акційної пепсі (плюс десять відсотків у подарунок) вода буде застоюватись,
і полив рослин перетвориться не на обов’язок, а на свято, на чарівний ритуал раз чи два на місяць, та врешті-решт знову стане
просто обов’язком.
А тобі вже час прокидатись: збирати розкидані шкарпетки і білизну, збирати волосся у тугі коси, заправляти постіль.
Тобі холодно вилізати з-під ковдри, і ти кажеш подумки, що це останній раз в цьому році ти лягаєш спати без піжами, без футболки, загалом – без нічого.
Вже сама знаєш що, вже знаєш, що літа немає, знаєш, як ніхто.
Десь об одинадцятій ти вже сидиш на рибацькому мостику, біля тебе стара вудка, яку тобі подарував якийсь знайомий,
а можливо навіть дуже близький чоловік.
Ти не вмієш рибалити, хоча не виключено, що колись ти це вміла, але сидіти на рибацькому мостику ти просто обожнюєш,
і тобі здається, що без вудки тебе туди не пустять.
От і береш.
Дивишся на інший берег, на будинки, які знаходяться там: біля деяких бігають діти, радіючи канікулам в школі,
пенсіонери з маленькими песиками їздять на велосипедах.
Із будинків око чіпляється за величний, десь ближче до центру вулиці, в якого дах з сонячними панелями.
Останнім часом такі будинки подобаються тобі більше за інші, навіть більше, ніж квартири: ти б і сама хотіла збирати сонце як ті панелі.
Тобі смішно, що ти дивишся на них і ніби змагаєшся з ними, ніби хочеш довести, що ти краще за них: так, ти за життя назбирала набагато більше сонця,
так, ти ще і набагато романтичніша, ніж сонячна панель.
Кожній речі та кожній людині своє.
Ти сидиш на цьому мостику, і все питаєш себе і питаєш, все вертаєш до одного й того ж: коли ти стала такою?
Коли, в який момент з тобою відбулась ця дивовижна трансформація? І ця трансформація, що вона тобі дала?
Це було дуже давно, але ти спробуй пригадати. Адже це дуже важливо. Це дуже важливо для всіх нас, Осінь.
Ти завдяки цьому віднайшла себе чи навпаки, втратила?
Це дуже важливо, ми маємо знати, бо кожного року, бо з року в рік ми йдемо за тобою, Осінь, ми прислухаємось до тебе, ми віримо у твій шлях.
Ми віднайдемо себе, ми себе віднайдемо чи втратимо й те, що маємо?
Осінь сидить на рибацькому мостику й причаровано дивиться на тиху воду у річці, гріється в останніх теплих промінчиках сонця.
Радісні діти, нові будинки, іноді вітер видає свою присутність серед стеблів очерету.
Яка вам різниця, яка вам різниця? Ви все одно не зможете
зійти з цього шляху.