Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
2023. доцвітає тьмаво бузок
от і осінь вже прийшла
ніколи
спідниця з реп'яхами
ліг чоловік на траву
огні некликаних факелів
великі, тихі, лагідні таємниці
сьоме жовтня, субота, центральний вокзал
жовтий дім
розвісила тугу на вежах
чудові казки
дід приїхав із села
загублені квіти
гнівно брови зламалися
жовтневі жандарми
чи не бував крім музи хтось іще там
вибрик
кругла порнографічна фотографія
всі підвладні потокові часу
вогні, що дрижать в канделябрах
ізольованість
ніч сьогодні прозора і ніжна
двері скриплять, не одкриваючись
по той бік ніжності
в устах зорі тростина флейти
печена картопля
пливуть зірки, як риби
дивись на глек і повторюй за мною
2022. the oracle said wander
the tradition
that unwanted animal
all delighted people
seven devils
everything matters
become the beast
goodbye
blood in a water
uninvited
advice
dynasties
runaway
children never lie
initials
lake
secret history
sleeper
end credits
how villains are made
willow
drowning
the old man
wolves of the revolution
i should have known
fruits
savages
dining table
village
there was fire in the yard
chase
2021. в'язка тиша
останні троянди
спогади
швидкоплинне почуття
ароматичне масло
морська хвиля
нікому відгородити від порожнечі
гортензії і клематіси
подих
візерунок тіней та відблисків
гостре листя
страшний сон
вересневе повітря
темне каміння
каліграфічний почерк
малюнки вугіллям
ранковий чай
чорнота
плетений браслет
половинка персика
зловісний морок
підстрижена огорожа
чорничний пиріг
єнот на горищі
тераса в глибині осені
густі сутінки
ключ у замку
холодне світло
павутиння
трансформація
тінь
2018. тріпотіло листя осіннє
в павутинці блискіт сонця промінців
аромат перестиглих яблук
дивний звук пролунав десь позаду
вітер і падолист
останній фонтан на алеї парку
кав'ярня на околиці
ловець снів
гарбузове поле
ранок потонув у воронячому крику
останні квіти осені
вечір, дощ і світ ліхтаря
Відчуваєш себе насправді слабким у момент, коли ввечері, восени, дивишся на те, як сутінки стають дедалі густішими,
як сутінки стають дедалі густішими і ти нічого, нічого не можеш зробити з цим.
І нічого красивого в цьому немає, вірніше це те, для чого треба багато зусиль, щоб побачити в цьому красу.
Сутінки ховають від нас осінь, розумієте? Я ніколи їм не пробачу цього, мене не вдасться переконати в іншому.
В осені справжня краса, а в приховуванні краси густими сутінками, густою темрявою, ну немає аж нічого красивого, ну немає зовсім нічого
красивого.
Сутінки торкаються рук, намагаються вплести у мої пальці свої, але я забираю руку геть, я ховаю її у кишеню,
тоді сутінки тримаються за лікоть.
І погляди ховаємо, і ховаємо погляди один від одного, щоб розмова точно не клеїлась, щоб розмова з густими вечірніми сутінками точно не почалась,
бо розмови часто завершується тим, що хтось когось пробачає.
Я сказав: я ніколи не пробачу сутінкам те, що вони ховають від нас красу осені. Яскраве листя і вигини холодного повітря,
сонячні відблиски очей, ніжні холодні руки, тонкі брови та спокійні вуста.
Цих рис не видно у звичному сенсі, але якщо придивитись, придивитись до асфальту, калюж, до сонних квітів на спорожнілих клумбах,
до парків і річок, до дахів будинків, до самого неба якщо придивитись,
то все стає видно.
Навіть можна зайти до церкви, і на іконах в цей час, на іконах в цей час можна впізнати риси красуні-осені.
І справді можна пробачити густі сутінки та темряву, яку вони несуть? Справді? Я вважаю, що ні. Я не хочу розмови, я не хочу їх бачити,
я розвертаюсь і йду, щоб сховатись у світлі нових ліхтарів.
Густі сутінки кажуть, чи то зі сльозами, чи з глузуванням:
«а от осінь ти пробачити зміг,
вона ховалась від тебе більше, ніж ховаємо від тебе її ми».
Так. Я зміг пробачити осінь, і саме тому я більше не можу цього робити, і саме цьому, зрозумійте, я більше не можу дозволити собі
її не бачити.