XXII

XXII

 

Староміст, Цитадель

Архімейстер Марвін поставив порожній кухоль елю на стіл і знову занурився у прочитання. Сьогодні із Вінтерфелу прибув лист. Його давній друг Лювін, із котрим вони дружили ще з послушницьких років та разом вивчали вищі матерії, надіслав дуже цікаве повідомлення. Повідомлення, що стосувалося повалення дому Таргарієн із Залізного Трону. Така інформація вимагала концентрації та довгих роздумів. Тому Марвін і вихилив кухоль найкращого тутешнього елю. Слабкий алкоголь завжди допомагав йому швидше роздумувати. А роздумувати було над чим.

Марвіне,

Позавчора я перебирав документацію свого попередника мейстера Воллеса. І наткнувся на одну скриньку з хитромудрим замком. Коли я попросив коваля Мікена зламати цей замок, то дізнався дуже цікаві речі. Повстання готувалося роками. Та ідея знищення Таргарієнів така ж давня, як і Залізний Трон. Сірі вівці стояли за всіма альянсами між великими домами Вестеросу. Старки, Таллі, Арріни та Баратеони не просто так вирішили наукладати династичних шлюбів між собою. Ідея заручин між Ліанною Старк і Робертом Баратеоном належить не лорду Рікарду, а мейстеру Воллесу. І його переписка з Цитаделлю тільки підтверджує наші з тобою припущення. Припущення, що сірі вівці бажають знищення того, чого вони не розуміють. Більше написати я не можу. Та попроси свого послушника Аллераса дістати всі приховані щоденники мейстерів Вінтерфелу, Ріверрану, Стормс-Енду та Орлиного Гнізда у архівах. Певен, ти знайдеш достатньо доказів на нашу користь.

Твій давній друг, мейстер Лювін із Вінтерфелу.

Марвін тільки усміхнувся. Змова Цитаделі проти Таргарієнів виявилась реальною. Авжеж, мейстерам дуже не подобалися магія, дракони, скляні свічки та безліч інших неймовірних речей з-за Вузького чи Нефритового моря. Цитадель не могла пояснити цих див у жоден відомий спосіб. Тоді як він знав вищі матерії і розумів, як діє та ж магія крові. Чи валірійська магія вогню або ройнарська магія води. Усе в цьому світі мало свою енергію. І лише окремі люди були здатні нею керувати. Він хоч і мав прізвисько Чарівник, та запалити скляну свічку не міг вже не один десяток років. Але деякі секрети він уже розкрив. Наприклад, гасло Таргарієнів було не просто словами. А шифрованою інструкцією з вилуплення драконів. Чи те, що Стіну будували не для захисту від дикунів…

Рейгар Таргарієн знав про це і розповідав Еймону. А старий мейстер слав листи до нього. Хоча Еймон Таргарієн був вдвічі старшим за Марвіна, та між ними завжди були міцні дружні стосунки. Зараз Еймону писати не можна, бо на превеликий жаль він сліпий. У Варті немає людей, що знають валірійську, та ніщо не заважає йому рушити у Чорний замок. Але спочатку Аллерас повинен дістати щоденники чотирьох мейстерів. А він повинен відфільтрувати всіх, хто не вартий довіри.

Значно легше знайти тих, хто вартий брати участь у його з Лювіном авантюрі. Усі, хто викував ланку з валірійської сталі — його друзі. Це архімейстери Керік та Улліс, а також мейстери Байрен, Волкан, Ейніс та Фрерін. Із тих, хто не викував валірійської ланки — Калеот із Сонцеспису, Ломіс із Гайґардену та Колмон із Орлиного Гнізда. Старий Еймон хоч і друг та він сліпий, і Нічна Варта не втручається в справи королівства. Під питанням Кресен із Драґонстоуну та Ейвін з Дрифтмарку. Всі решта скоріше за все не варті довіри. Тим паче старий Пайсел, що годується з кишені Тайвіна Ланністера. Особливо він.

— Аллерасе, я знаю що ти за дверима! Зайди сюди!

Аллерас на прізвисько Сфінкс через дуже екзотичну зовнішність та дивну властивість до відсутності волосся на обличчі служив Марвіну вже четвертий рік. І просто зараз він стояв перед ним, зібравши своє густе чорне волосся в пучок та дивлячись світло-горіховими очима на нього, чекаючи вказівок.

— Біля тебе нікого не було? — запитав архімейстер.

— Нікого.

— От і чудово. Почнемо мабуть здалеку. Скільки ще часу ти дуритимеш мене і всю Цитадель, Сарелло Сенд?

— Я не обманюю вас, архімейстере. Ви ображаєте мене, вважаючи байстрючкою Червоного Змія.

— Он як. Що ж, тоді послухай мої спостереження. Оберін Мартелл до Елларії Сенд мав чотирьох доньок. Одна з них від торговки з Літніх островів. Тамтешній народ має темну шкіру. І ось моїм послушником стає хлопець від зв’язку дорнійця з літнійкою. А потім я жартома написав слово «Аллерас» і прочитав його задом наперед. Я ще в житті так не сміявся з того, наскільки тупі сірі вівці і що я хоч у чомусь схожий на них.

— Гаразд, ви мене розкусили. Так, я Сарелла Сенд і я пишаюся тим, що мій батько — Червоний Змій Дорну, воїн, який заколов на смерть проклятого Ґреґора Клігана. Що зі мною робити тепер вирішувати вам.

— Я прошу в тебе послугу. Ось тобі ключ від спецфонду, де зберігаються всі щоденники. Знайди щоденники мейстерів Воллеса, Бертоса та Карлона. Там ми знайдемо докази змови мейстерів проти дому Таргарієн. Зрозуміло все?

— Так, архімейстере. А що буде далі?

— Готуйся до подорожі на схід звідси. Час мені відвідати нові володіння з Таргарієном на чолі. І якщо можна, набивай чимось штани в районі паху. Мені хотілося б, щоб таємницю Сфінкса знав тільки я…

___

Вінтерфел

В таємній кімнаті сиділо четверо людей. Еддард Старк із сином та невісткою і мейстер Лювін, вірний слуга Вінтерфелу протягом вісімнадцяти років. Робб та Маргері не розуміли, що їм тут робити. Та лорд Старк вирішив, що його спадкоємець та леді Вінтерфелу повинні знати, що тут коїлось. Сьоме пекло, це ж іще розповідати головну таємницю дому Старк. Походження Джона…

— Що тут діється, батьку? Мейстер Лювін щось приховує? — запитав Робб.

— Він навпаки, дещо нам відкрив, — відповів лорд Старк. — Але приховую тут дещо я. Та про це пізніше. Мейстере, скажіть, що тут накоїв мейстер Воллес.

— Усі знають, що повстання Роберта Баратеона трапилося через викрадення вашої сестри і тітки Ліанни. Та це була тільки формальність. Лорди Вестеросу вже давно готували змову проти дому Таргарієн. І мейстер Воллес був частиною цієї змови. Він вмовив вашого лорда-діда заручити двох своїх дітей із південцями. Це були незалежні одна від одної змови Цитаделі та великих домів. Рікарду Старку хотілося мати кров Старків на Залізному Троні. Роберт Баратеон вважався гідним через таргарієнську бабцю. Змова була грандіозною. Але її зміг викрити Рейгар Таргарієн. Лорде Старк, далі ви. Я не знаю всіх деталей, на відміну від вас.

— Дякую, мейстере. Робб, Мардж, діти мої. Присягніться Старими і Новими богами, що не розповісте нікому цю таємницю.

— Присягаємося, — відповіли обоє в унісон.

— Джон не мій байстрюк. Він законний син принца Рейгара і моєї сестри Ліанни.

На мить запанувала тиша.

— Як плід зґвалтування може бути законною дитиною? — порушив мовчанку Робб.

— Рейгар не викрадав і не ґвалтував твою тітку, сину, — відповів Еддард. — Вони кохали один одного і одружилися на таємній церемонії у Зорепаді. Присядьте, діти мої. Ця історія дуже довга.

І лорд Еддард розповів сину та невістці все. Від моменту, коли троє зброєносців напали на юного Гауленда Ріда, і до моменту сутички біля вежі Радості. Ні Робб, ні Маргері не сміли переривати батька. А коли він закінчив, кімната занурилась у мовчанку.

— Чому тітка не надіслала ворона зі словами, що з нею все гаразд? — ледь не плачучи запитав Робб.

— Вона це зробила. Та твій дядько Брандон порвав його і нікому нічого не сказавши помчав до столиці. Хотів відкласти дату одруження з твоєю матір’ю. І завдяки його запальному характеру я мусив одружитися з його нареченою, яку ледве знав, а твій дід і сам Брандон загинули ні за цапову душу.

— А як щодо сера Ертура? Якщо ти не вбивав його, то де він зараз?

— На Туманному острові командує гвардією Джона і Дені. Ти бачив його — лицаря, що ніколи не знімає шолом.

— Рікард?

— Саме так.

— Хто ще знає правду? — запитала Маргері.

— Сер Ертур, сер Баристан, лорди Ройс, Тірел і Таллі, Тіріон Ланністер, Червоний Змій, принц Доран і лорд Рід.

— Чому тоді ви одружили його з Дейенеріс? Ви ж знали, що це кровозміс.

— На кровозмісах між кузенами тримаються всі великі доми Вестеросу. Тірели весь час одружуються з Фосовеями, Редвинами, Рованами чи Бісбері. Старки споріднені з Карстарками. Арріни — із Ройсами та Корбреями. Всі шлюби в межах певного королівства частково кровозмісні.

— Останнє питання від мене: сам Джон знає про своє походження та права? — знову запитала Маргері.

— Ні. Спитаєш чому? Я поклявся перед Ликом у Вінтерфелі, що Джон дізнається правду тільки коли Роберт помре, а позиції дому Старк будуть вигіднішими ніж Ланністерів. Остання умова виконана: у нас є підтримка Річкових земель, Долини, Розлогу і Дорну. Це п’ять із семи королівств разом із нами. Та нам буде потрібно мати всюди лояльних людей. Твій брат Лорас схиляє на наш бік лорда Ренлі. А шлюб Теона Ґрейджоя із Елією Мартелл забезпечить підтримку Ґрейджоїв. Роберт Баратеон попри всі свої хиби мій друг і майже брат. І хоч я і вважаю його не гідним трону, та воювати проти нього не збираюся. А дітям його дружини я нічого не винен. Вони не його, а Царевбивці.

— Ні! — спаленів Робб. — Це надто серйозне звинувачення. Де докази?

— Між Баратеонами й Ланністерами вже укладалися шлюби. І все потомство виглядало як Баратеони — чорноволосі та з блакитними очима. Усі Робертові байстрюки мають такий вигляд. А діти Серсеї наче чистокровні Ланністери. Лорд Варіс підтверджує зв’язок між королевою та її братом. І за ці знання було отруєно лорда Арріна.

— Але ж я, Санса, Бран і Рікон схожі на Таллі, а не Старків. Тільки Арія з Джоном більше схожі на тебе, ніж на маму.

— За всю історію династичних шлюбів між Старками та іншими домами у сімох з десяти випадків діти отримували більше материнської зовнішності, ніж батьківської. В Баратеонів усе зовсім не так. Навіть принцеса Рейніс, прозвана Майже Королевою, не мала таргарієнських рис — чорне волосся і блакитні очі. Саме це було аргументом на користь дітей королеви Рейніри.

Робб і Маргері довго думали над почутим. Не щодня ти дізнаєшся, що твій зведений брат насправді твій кузен і на додачу принц-спадкоємець.

— Чому? Чому ти обрав саме цей спосіб захистити його, батьку? — знову порушив мовчанку Робб. — Ти ж міг віддати його серу Ертуру чи принцу Дорану. В Дорні він би мав гідне життя. А тут його весь час проклинала моя мати.

— Я не хотів прирікати сина своєї сестри на поневіряння Ессосом, якби його забрав Ертур. А Доран Мартелл вбив би мене на місці, бо вважав, що я схвалюю дії Гори. До того ж, якби я показав йому Джона, доказ того, що Рейгар порушив шлюбні обітниці, він би вбив і його, називаючи причиною смерті сестри. Тому я і забрав його у Вінтерфел. А потім лорд Мандерлі врятував Дені і Роберт запропонував їх заручити. Так мені ще ніколи не щастило.

— Тому коли король Роберт помре ми піднімемо ще одне повстання?

— А ти хочеш служити Тайвіну Ланністеру?

— Аж ніяк.

— І наші союзники також. Це повстання буде майже безкровним. Армію Ланністерів буде затиснуто з двох боків. І десь за три-чотири місяці червоно-чорні прапори Таргарієнів знову замайорять над Королівською Гаванню. Ти ж хочеш короля з кров’ю Старків?

— Так, батьку.

— Тоді поклянись мені, що ця розмова не покине цю кімнату. Зрозумів? І тебе це також стосується, Мардж.

— Присягаємося! — відповіли в унісон Робб та Маргері…

___

 

Гайґарден. Через три місяці

 

Коли бенкет на честь весілля Віласа та Вайнафрід перейшов у веселу пиятику, верховні лорди разом із васалами та довіреними особами відійшли в таємну кімнату. Вона знаходилася за солярієм леді замку і ні слуги, ні члени родини не могли випадково підслухати присутніх. Як архітектори створили таку річ не розумів ніхто. Адже в ній зібралося чи не півтора десятки людей.

Гостями на весіллі майбутнього Вартового Півдня були всі його майбутні васали. Окрім них прибули й делегації з інших регіонів — Еддард Старк та Вайман Мандерлі з Півночі, Едмур Таллі з Річкових Земель, Джон Ройс із Долини та Тіріон Ланністер і Оберін Мартелл як почесні гості. В кімнаті зібралися тільки просвічені в змову — Нед Старк, Едмур Таллі, Джон Ройс, Мейс та Оленна Тірели, Тіріон Ланністер, Оберін Мартелл та найближчі соратники лорда Тірела: Лейтон Гайтавер, Пакстер Редвин, Метіс Рован, Джон Фосовей, Лорен Касвелл, Рендил Тарлі та Ортон Мерівезер. З часу останньої зустрічі організаторів змови минуло чимало часу. І зараз обговорювалися наступні кроки.

— Чому нас тут стільки, лорде Тірел? — запитав лорд Старк.

— Тому що присутнім тут васалам я довіряю найбільше. Лорд Лейтон мій тесть, лорди Редвин та Фосовей — свояки, лорд Тарлі командує моїми військами а лорди Рован, Касвел та Мерівезер найближчі мої підлеглі. А серед вас я помітив лорда Тіріона. Хоча змовляємось ми проти його батька.

— Мій батько вигнав мене з дому, — відповів Тіріон. — Але й без цього я все одно бився б на боці Старків. Тайвін Ланністер жорстокий з усіма, хто не такий як йому треба. Елія Мартелл відібрала у Серсеї нареченого і він наказав Горі вбити її. Мій дід завів собі коханку, і коли його не стало, мій батько прогнав її вулицями Ланіспорту голою. Тож не судіть усіх за імˈям, мілорде.

— Вони знають усе? — запитав лорд Старк.

— Так. Я мусив їм це розповісти, коли вони натисли на мене після недавніх подій, повˈязаних із візитами кількох бардів, що виконували одну-єдину пісню. «У Кастамері дощ» зветься.

— А що спричинило ці візити?

— Гнівні листи стосовно наших думок щодо його наказів майже двадцятирічної давності, — відповів лорд Тарлі. — Спершу ми отримали короткі відповіді з одним реченням: «Лева не цікавить думка овець». А потім прибули співці і заспівали нам ті самі пісні.

— І тоді ми всі прибули до лорда Тірела напередодні весілля лорда Віласа з проханням підняти нове повстання з метою зняття Тайвіна Ланністера з посади Руки Короля, — продовжив лорд Редвин. — Та лорд Тірел відмовлявся, бо ще не час. Адже ми не могли розраховувати на підтримку тріумвірату північних королівств.

— І коли мене остаточно притисли, я повідомив їм про наші плани. — завершив лорд Тірел. — Моя мати ще довго кипіла від люті, але зрештою мене б прозвали боягузом і негідним свого титулу, якби я не знайшов достатньо контраргументів.

— Тоді і я мушу вам сказати, що дехто також отримав цю інформацію від мене. Мої син і невістка, — мовив лорд Еддард.

— І Доран також в курсі справи. Як і всі його діти, — завершив Червоний Змій. — Мені цікаво як Арі ще досі не розщебетала цю звістку моїм старшим донькам чи таким своїм подружкам, як Сілва Сантагар чи Джейн Фаулер. Мабуть нарешті навчилася тримати свій язичок за зубами.

— Якщо ми заговорили про вашу небогу, то чи сподобався їй наречений? — запитав лорд Старк.

— О, повірте мені, сподобався аж дуже. — Оберін усміхнувся. — Доран скаржиться, що краще б запропонував когось іншого. Арі й до того не старалася стримувати свої стогони, а тепер вона тільки й кричить, який у Еддарда великий…

— Поменше деталей, ми все зрозуміли, — урвав його лорд Рован.

— Ех. От вмієте ви на найцікавішому. Та пусте. Щодо вашої доньки, лорде Старк, то Тристана і Сансу важко побачити не разом. Хіба що вночі, але і те через рік чи два минеться — все ж таки вона в одному замку з Аріанною живе. Бран та Дорі зазвичай разом розважаються у Водяних Садах. Але це ненадовго, адже скоро Квентін вирушить у Піднебесся, щоб одружитися з Джейн Фаулер. Про ваших дітей наразі все. Як моя Лореза? Ще не замерзла?

— Вінтерфел — найтепліший замок Півночі, принце. Леді Лореза у доброму здоровˈї, і мій Рікон нарешті причесався і трохи підстриг волосся. Вони разом або граються з Кошлатиком, або бігають наввипередки у дворі, або няньчать Лео та Джоанну. Я боявся, що їм буде важко подружитися, але раптом ваша донька дуже полюбила уроки у мейстера Лювіна і почала заохочувати до цього Рікона. Тож я дуже радий цьому. Дружба це перший крок до майбутніх стосунків.

— Радий це чути. Мабуть ми з Елларією навідаємося колись до вас. Що ж, із цим розібралися, тепер перейдемо до інших справ. Лорде Тіріоне, ви хотіли нам дещо повідомити?

— Так. Я вже попереджав лорда Джона і тепер кажу вам усім. Мій батько задумав криваву помсту. Він збирається змовитися з Юроном Ґрейджоєм і напасти на Туманний острів.

— Звідки така інформація? — запитав лорд Ройс.

— Пташечки Варіса повідомили. Не дивуйтеся так. Варіс шпигує за сером Баристаном, а той веде переписку із сером Рікардом. Складіть до купи два і два й отримаєте чотири. Одна з його пташечок підслухала розмову мого батька з Мізинцем. Той повідомив про ще одну страшну штуку. Дикий вогонь під Червоним замком, Великою септою Бейлора, Драконовим лігвом і ще кількома місцями. Безумець хотів у випадку повстання спалити місто, щоб забрати з собою бунтівників. А тепер мій батько хоче дати цю річ божевільному пірату і вбити останню дитину Безумця. Що ви на це скажете?

— Потрібно підсилити гарнізон фортеці. Я попрошу лорда Мандерлі прислати туди більше людей і кораблів. До того ж мені відомо, що з Пентоса туди прислали кілька перероблених під бойові кораблів. Потрібно буде доставити засоби захисту з берега.

— Цим займусь я, — відповів Червоний Змій. — Лорд Толанд має декілька зайвих скорпіонів з повним запасом стріл та обслугою. Я напишу йому і він їх відправить.

— Чудово. А тепер, лорде Тірел, які новини зі столиці?

— Король вже менше випиває, але тепер зганяє злість на полюваннях. І ще королева зачастила до його спальні. Схоже, щось підозрює.

— Це батькова кара за розбещення Джоффрі. Він знає про його, Мірселлине і Томенове походження, тому за його вказівкою Серсея повинна народити Роберту ще одну дитину, але від нього. Варіс і про це мене повідомляв, — пояснив Тіріон.

— А тут у нас можуть виникнути проблеми. Якщо ми доведемо відсутність прав на трон у Томена й Мірселли, то наявність у Роберта істинної дитини із зовнішністю Баратеона буде суттєвою перепоною на нашому шляху, — втрутилась Королева Шипів. — Що ми робитимемо із цим?

— Оголосимо спадкоємцем Стормс-Енду і віддамо кудись на виховання. Не у Вінтерфел. З мене досить заручників.

— Цим займусь я, — відповів лорд Таллі. — Це буде честю для дому Таллі та для Річкових Земель.

— Чудово, Едмуре. Є ще що обговорити? — запитав лорд Старк.

Присутні заперечно похитали головами.

— Тоді повернімося на танці…

 

 

___

Туманний острів

 

— О так! О, бляха, так, Теоне! Я твоя! — стогнала від задоволення Елія.

Теон припав губами до ніжної шиї Піщаної Змійки і зосереджено встромлявся у її лоно. Вони вже три місяці як одружені, і залізороджений просто не тямився від свого щастя. Від щастя того, що Елія виявиться такою ж пристрасною, як і більшість дорнійок.

— Ти така туга, — шепнув він їй на вушко і знову ввійшов на всю довжину під її гучний скрик.

— Твій член такий великий! Я від нього просто тану! А-а-ах, так! — у відповідь простогнала вона.

Ще кілька поштовхів і Теон відчув, як її стінки стискаються довкола нього, готові от-от витиснути з нього все, що він пропонував. Та сам він ще не був готовий кінчати. Схоже, його походи у бордель дали йому витривалість в ліжку.

— Теоне, я… зараз… А-а-а-а-а-а-ах! — Елія смикнулась в нього в руках, і її соки покрили Теона аж до кореня.

— Хороша дівчинка, — промовив Ґрейджой і почав рухатись швидше, на скільки дозволяв змащений соками дружини член. Кілька митей, і ось він бурхливо вибухає, заповнюючи її плідну утробу своїм сіменем. Елія тільки пискнула і повалилася на простирадла. Теон ліг поруч і пригорнув її до себе.

Лежачи в обнімку з дружиною, Ґрейджой роздумував над тим, як іноді можна помилятися в житті. Одинадцять років тому він вважав своїм домом Пайк — сиру, відкриту всім вітрам руїну з лихим батьком і ще гіршими братами. Потім лорд Малістер вбив Родріка, а при обстрілі замку загинув Мерон. Його, ще малого шмаркача, забрали як заручника, та жити він почав значно краще. Вінтерфел став йому домом. Робб та Джон замінили йому братів, попри те, що він був старшим. Дейенеріс… так, він знав хто вона і кому обіцяна, та хто не пробує, той не знає. І краще б він цього не робив, бо принцеса скаржилась Джону, а той зривав злість під час спарингів. А зараз він має милу дружину і посаду на флоті Півночі, тож тепер може сміливо сміятися останнім. Адже Родрік з Мероном зараз гризуть землю, а він після смерті батька разом з дружиною і можливо дітьми отримає те, що його по праву. Яра буде плавати разом з ним і допомагатиме правити островами, а Елія демонструватиме всім, що і жінки бувають із зброєю на «ти». Життя склалося краще, ніж могло бути.

— Теоне, — пролунав голос Елії.

— Так, мила, — відповів він.

— Я кохаю тебе.

Теон усміхнувся.

 

— Я знаю, — відповів він. — Ти це стогнеш кожен раз, коли ми трахаємось.

— А ти?

— Що я? Чи також кохаю тебе? Так. Як можна не кохати таку як ти. Милу і водночас бойову дівчину. Ти зі своїм списом і я з мечем — непереможний дует у бою.

— Тобто я подобаюсь тобі не тільки через гарне тіло?

— Не тільки. Я бачив, яка ти вправна зі списом. Залізороджені часто дозволяють жінкам брати участь у набігах. І тільки така як ти може бути мені камˈяною дружиною.

— А є ще інші?

— Колись були. Під час набігів на Річкові Землі залізороджені часто крали дівчат чи жінок, щоб брати їх в ліжко. Їх називали морськими або соляними дружинами. Але вже давно ніхто так не чинить.

— Ти хочеш, щоб повернулись старі часи?

— Ні. Якщо весь час усіх грабувати, то зрештою або почнуть відбиватися ті, кого грабують, або у них просто скінчаться ресурси.

— Полони мене. Візьми мене, ніби я твоя морська дружина!

— А хіба я не роблю цього щоночі?

— Я хочу, щоб ти трахнув мене грубо, так як залізороджені роблять це з морськими дружинами.

— Ти щойно зробила велику помилку, кохана, — прошепотів Теон перед тим, як припасти до губ дружини…

 

___

 

timeskip 4 місяці. Королівська Гавань

Тайвін Ланністер був розчарований. Заручини Аріанни Мартелл і Ренлі виявилися мертвонародженою затією. Поки він думав, Нед Старк легко обвів його довкруж пальця — тихо і без розголосу заручив її зі своїм родичем Еддардом Карстарком. І поки Ренлі ламався, давав неоднозначні відповіді та про щось перемовлявся з Лорасом Тірелом, дівка вийшла за північанина і вже навіть встигла завагітніти. Семеро бісів, як так швидко це могло статися? Щоб цього павича із Стормс-Енду вразили всі на світі громи і блискавки за його поведінку! Слід поговорити із Верховним Септоном щодо нової кари за педерастію. Пташечки Варіса іноді дуже багато розповідають про когось, а за додаткову платню вони працюватимуть на двох панів. Так він і дізнався, що у позаробочий час Ренлі та Лорас таємно штурхаються в якійсь таверні на Блошиному Дні. Шлюб із Аріанною Мартелл відвів би від брата короля підозри. Але тепер доведеться шукати іншу. І підходящі варіанти тільки у клятого Волдера Фрея. Старого пердуна, котрому замість в могилі гнити все ще трахатись хочеться. Ренлі точно відмовить дівчині Фреїв без покарання за содомію. А з цим він піде на будь-який спосіб врятувати репутацію.

З роздумів його вивів голос вартового при дверях.

— Мілорде, до вас королева Серсея.

— Нехай зайде.

Серсея за цей час дуже змінилася. Наприклад, зменшила кількість спожитого алкоголю та витрачених грошей на всілякі заморські цяцьки та витребеньки. Тепер вона носила одну і ту ж червоно-золоту сукню і турмалінове намисто. Довге золоте волосся збирала в просту зачіску, а на обличчя вдягала спокійний вираз. Майже як її покійна мати…

— Батьку, в мене новини. Приємні для тебе та мого чоловіка.

— І які?

— Я вагітна.

Лорд Тайвін щасливо усміхнувся. Та потім знову став серйозним.

— Хто батько?

— Роберт. Хто іще може бути?

— Ти казала мені те саме, коли завагітніла Томеном. А потім я побачив, що він зовні такий же, як і Джоффрі та Мірселла.

— Батьку, ти сам наказав серу Баристану, щоб завалив Джеймі більшим об’ємом роботи. Я б не встигла.

— У твоїх словах є логіка, донько. Роберт знає про це?

— О, бачив би ти його. Каже, що має виплеснути щасливу енергію на полюванні.

— Яке ще в біса полювання?! Знаючи Роберта, він збере всіх підряд і пиячитиме тиждень!

— Ні. З ним підуть лише Ренлі, Лансель, кілька робітників псярні та сер Баристан із Джеймі. Менше людей — менше помпи. Хоче вперше в житті сам загнати кабана чи оленя.

— Хай спробує. Перекажи йому, що я бажаю ні пуху ні пера, і хай його кінь буде швидким, а спис влучним. Що-небудь іще?

— Ні. Лише звістка від шпигунів на Туманному острові. Джон Фоґстарк домовився із лордом Монфордом Веларіоном про спільну операцію на Крокуючих Каменях. Йому вже набридли скарги купців із Волантиса на тамтешніх піратів. Поведуть кораблі Теон Ґрейджой та Оран Вотерс — лорд Монфорд потрібніший на Дрифтмарку.

— Мені байдуже на те, що робить той байстрюк. Більше того, він чесно платить податки і завдяки йому діри в скарбниці стають все меншими і меншими. Якщо захотів погратися у Деймона Порочного Принца — хай грається. Крокуючі Камені зараз мене не цікавлять і поки не буде сплачено Залізному Банку тримільйонний борг, чхати я хотів на ті скелі. Якщо це все, можеш іти.

Серсея поклонилася і вийшла із солярію. А Тайвін одразу занепокоївся.

Пірати на Крокуючих Каменях були дуже і дуже хорошим прикриттям для його майбутньої операції. Їхній ватажок на прізвисько Барвистий Змій командував він набродом з Тайроса, Лісу та Міру, котрі знали тутешні води як свої двадцять пальців. І його люди мали допомогти Юрону Ґрейджою з нападом на байстрюка і дівчисько Таргарієнів. Якщо малий Ґрейджой і байстрюк з Дрифтмарку розженуть їх, то Юрон однією «Тишею» багато не наробить. Пірати мали у своєму розпорядженні десять чималих кораблів з встановленими на них метальними машинами. За особистим наказом лорда Тайвіна весь знайдений під Септою Бейлора та Червоним Замком дикий вогонь було вивезено підкупленими контрабандистами і відправлено як підтримку боєприпасами молодшому з Ґрейджоїв. Якщо ці кораблі перехопить флот Веларіонів — нове повстання уже для реставрації Таргарієнів забезпечено. Тепер він мусить тільки покладати всі свої надії на богів та попутні вітри для його людей. Остаточне знищення Таргарієнів повинне відбутися зараз або ніколи…