XIX

XIX

 

Туманний острів

Король із родиною навіть не думав затриматись тут на довше. Зранку наступного дня після суду із лютим похміллям та паскудним настроєм він ще раз побажав усім всього найкращого і сів у карету до гавані. Ланністери були ще понурішими, ніж Роберт. Якщо Тайвін Ланністер зберігав стоїчний спокій, то Серсея і сер Кеван здавалися розбитими і зламаними. Джон на це тихо усміхався. Так само як і лорд Старк. Лорд Тірел ледве стримував емоції стосовно того, що трапилося з Горою. А от принцеса Аріанна… вона та Піщані Змійки відверто раділи всьому, що сталося вчора, а винуватець їхнього щастя Оберін, наче на зло Роберту Баратеону, всю ніч не відлипав від дружини. Джон побився об заклад із Ертуром, що Елларія Мартелл скоро приведе на світ ще одну змійку. Або ж маленького змія. Все ж може статися у цьому житті.

Турнір все-таки відбувся, але Джон поступився своїм місцем на ньому серу Гарольду Гардингу, тоді як місце Лораса зайняв сер Деймон. Через відсутність всіх лицарів із присяжних земель Ланністерів, турнір виявився невеликим. Перемогу здобув сер Гарольд. Королевою кохання та краси стала принцеса Аріанна Мартелл. Джон подумав, що з них була б чудова пара, адже якщо вірити розповідям торговців з Долини, Гаррі Спадкоємець мав чималу історію походеньок, гідну такій же історії Аріанни. До слова, клята дорнійка знову спробувала його спокусити. Джон вирішив знову влаштувати дружині гарячу ніч. Як демонстрацію того, що він кохає дружину і не збирається зраджувати їй із спадкоємицею Дорну. Колишній Сноу просто не міг натішитися нервовим виразом обличчя Мартелл сьогодні зранку. Дені навмисно гучно стогнала, щоб принцеса Дорну чула, як їй добре з чоловіком. Коли вони вирішили перевести подих, з іншого крила чулися такі ж стогони Мардж. Поверхом нижче не відставали Оберін та Елларія. Це нагадало йому перші дні після його власного весілля. Якби ж він міг повернути час назад…

Тепер, сидячи за високим столом, він спостерігав, як п’яна Обара фліртує з лордом Едмуром, а Тієнна оглядаючись назад тягне за собою сера Гарольда. Вілас Тірел активно розмовляв із Вайнафрід Мандерлі, а Санса годувала з ложки Тристана Мартелла. Робб та Маргері весело сміялися із жартів Німерії Сенд, а лорд Старк судив змагання на руках між Великим Джоном та сером Гарланом. І тільки принцеса Аріанна здавалося сумує. Ще б пак, за весь час тут не змогла спокусити нікого, крім лісенійця Есона, одного з Джонових гвардійців. Все-таки із цим треба було щось робити.

Та для цього він мав спочатку поговорити з батьком.

___

— Лорде Старк, про що ви хотіли поговорити? — запитав Оберін, коли лорд Еддард разом з рештою членів змови зібралися у таємній кімнаті.

— Ви ж знаєте, що найміцніші альянси укладаються через шлюб? — запитав лорд Вінтерфела.

— Еге ж. Як ваш із леді Кейтлін чи вашого сина з леді Маргері.

— Я б хотів укласти альянс із домом Мартелл. І він включатиме не лише моїх дітей.

— Детальніше будь ласка.

— Я б хотів заручити ваших молодших доньок — Дорею і Лорезу — із моїми молодшими синами Брандоном і Ріконом.

— А не зарано ще? Лорду Брандону лише десять, а його брату тільки сім.

— Повірте, бувало й гірше. Таргарієни власних дітей заручали ще немовлятами, і це лише найпростіший приклад.

— А що моїм дівчаткам від цих заручин?

— Я збираюся реконструювати два замки — Корону Королеви та Рів Кейлін. Перший віддам Брану, а другий Рікону. Ваші доньки стануть леді цих замків і Північ зміцнить дружбу з Дорном.

— Які ваші вимоги щодо цих заручин?

— Я б хотів взяти леді Дорею та леді Лорезу вихованками у Вінтерфел. Леді Маргері подбає про них як про рідних доньок і вони зможуть ближче познайомитися із своїми нареченими.

— Це вже треба обговорити з Елларією. Але ідея мені подобається. Щось іще?

— Лорд Вілас Тірел відмовився від заручин із моєю донькою Сансою. Принца Джоффрі позбавили всіх титулів, тож вона вільна. Я б хотів заручити її із принцом Тристаном. Як компенсацію вашому брату за травми сина.

— Це не до мене звертатися треба, а до Арі. А вона вже скаже Дорану, що до чого. Особисто мені це також подобається. Але я відчуваю, що це ще не все.

— Ваша із леді Елларією старша донька. Я б хотів заручити її з моїм вихованцем Теоном Ґрейджоєм…

— Бейлон Ґрейджой ніколи не визнає мою Елію як «кам’яну дружину» свого сина. Тай я не дуже певен, що вона йому сподобається.

— Бейлон Ґрейджой уже давно забув про свого останнього сина. Тож я маю повне право вирішувати питання його шлюбу. І леді Елія точно йому сподобається. На Залізних островах цінують силу, а я бачив її із списом. Таку не те, що залізороджений — дикун з-за Стіни захоче.

— Невже ви плануєте силове повалення Бейлона Ґрейджоя?

— Аж ніяк. Коли Родрік Гарло повідомить небожа про смерть батька, він із законною дружиною і, можливо, новонародженим спадкоємцем постане перед присяжними лордами Пайку і вони запросто виберуть, хто буде їх правителем.

— Тоді що буде із вами, лорде Віласе? — запитав Червоний Змій спадкоємця Гайґардену.

— Я уже домовився із лордом Мандерлі про заручини із леді Вайнафрід. Через шість поворотів місяця ми офіційно одружимось у Гайґардені. Як бачите, залишається тільки ваша із принцом Дораном згода на інші альянси.

— Тоді чекайте відповіді через поворот місяця, лорде Старк.

— Ви настільки довго розмірковуватимете над пропозицією, принце Оберін? — поцікавився Еддард.

— Ні-ні. Елларія точно згодиться на ці пропозиції десь за тиждень, може два. А от Доран… ну, не дарма Арі називає його принцом-тугодумом. Скоріше за все він досі сидить у Водяних Садах і обдумує помсту Тайвіну Ланністеру. Тристан його молодший син і скоріше за все він хотів одружити його з Велейною Толанд чи Ґвінет Айронвуд, і таким чином пов’язати один із своїх не найпокірніших домів кров’ю. Погодиться він на вашу пропозицію чи ні — не скажу. Та спробувати варто.

— Тоді можна вважати нашу зустріч завершеною…

___

Мієрин

Великі грища на честь шлюбу Антеї зо Пал та Візериса Таргарієна стали головною подією всього сезону. Велика Яма Дазнака — найбільша в усьому місті — була переповнена шляхетними глядачами із усіх міст Нового Гіскарського Союзу. Астапор, Юнкай, Мієрин та Новий Гіс підписали між собою унію, згідно з якою чотири міста зобов’язалися завоювати для законних короля і королеви Вестеросу Залізний Трон. Добрі Володарі Астапору взялися за навчання нових Бездоганних, котрі стануть елітною частиною армії. Мудрі Володарі Юнкаю активно продавали постільних рабів у Ліс, Мір, Тайрос та Волантис, а виручені кошти відкладали для найму дотракійської орди чи Золотих Мечів. Великі Володарі Мієрину оголосили, що зроблять переможців великих ігрищ офіцерами у Бронзовій Піхоті — набраних із рабів та вільних громадян військовій структурі, навченій строю фалангою на подобу легіонам Старого Гісу. Новий Гіс збільшив призов із усіх своїх земель до нових залізних легіонів. Крім цього велися переговори щодо покупки у Волантисі сотні бойових слонів. Вкрай непросвічений у плані кліматичних умов Юрхаз зо Кандак вислав на Рівнини Джогос-Наїв чималу озброєну групу з сотнею тисяч золотих на покупку в кочовиків джогос-наїв чотирьох тисяч зорсів — смугастих коней, що витримували тамтешній суворий клімат. Коли Візерис спробував пояснити йому, що клімат на півдні Вестеросу приблизно такий же як і у Пентосі, юнкаєць лише замахав руками і пояснив, що землі на північний захід від Волантиса — холодна й неприємна пустка з вічно незадоволеними людьми. Візерис тільки молився, щоб дотракійці не вирішили пограбувати той караван, бо інакше все гіскарське військо почне війну із невдалими союзниками і його повернення до Вестеросу відкладеться на ще довший термін, якщо не зірветься взагалі.

Відкривав ігри поєдинок між здоровенним соторійцем М’бендою та полоненим дотракійцем Золло. Здоровенна довбня із залізного дерева проти вигнутого аракха. Візерис бачив чимало таких поєдинків і навчився ніколи не робити ставок. Фортуна покинула його, відколи Роберт Баратеон скинув його батька з трону. Коли він ставив на здорованя, перемагав менший. Коли ставив на меншого — вигравав більший. І так весь час. Востаннє він поставив два золотих у одній із ям Астапора на те, що розлючений лев загризе кастрата, який провалив тест на вбивство немовляти. Як на зло, Бездоганний-невдаха одним ударом довгого списа пронизав голодному леву шию. Тож відтоді він і зарікся не робити ставок.

Тим часом М’бенда одним ударом довбні проламав незахищені ребра дотракійця. Золло впав, але ще дихав. Смугастий підійшов до нього і заніс довбню над головою. Та перед тим глянув на трибуни. Багатії у ложі для шляхетних глядачів витягли вперед кулаки і опустили великі пальці. Це означало смерть. Соторієць одним ударом розтрощив голову суперника і пішов під трибуни.

— Я не зроблю цю тупу мавпу своїм офіцером, мій лорде-тестю, — шепнув Візерис на вухо Граздану зо Палу.

— На щастя, ми не призначаємо тупаків офіцерами, — відповів Граздан. — Створимо загін для диверсій, що складатиметься виключно з ямних бійців. І ця мавпа буде одним із них.

— Заради милості всіх грацій, батьку, — втрутилась Антея. — Ти можеш хоч один день не ображати рабів,а тим паче бійців із ям.

— Ти вважаєш, що плямисті люди із Соторіосу такі ж як ми? Глянь на них, це скоріше гібрид свині та мавпи, ніж людина. Я б ніколи в житті не включив такого бійця в заходи на честь твого весілля, та на жаль вельможний Єззан зо Кагаз із Юнкая просто обожнює демонструвати всім свою любов до всяких покручів та дивовиж. Я чув його постіль зігріває жінка з членом, а нужник виносить хлопчик із цапиними ногами. Навіть у дикому Вестеросі немає таких збоченців.

— Обережніше з висловлюваннями, лорде Граздан. Не забувайте, що Вестерос це батьківщина вашого зятя і землі, де правитиме ваша донька, — підтримав дружину Візерис. — У нас рабство поза законом, та на ділі усі кмети там живуть трохи краще, ніж раби тут. І піхота, набрана з вільних громадян, точно краща за піхоту, набрану з рабів.

— Коли проти них стануть Бездоганні, ваша хвалебна вільна піхота стане мертвою вільною піхотою, — зухвало вишкірився Ознак.

— Бездоганні це еліта нашої піхоти. Ми кидатимемо їх у бій тільки якщо залізні легіони Нового Гісу не вистоять проти лицарів Долини чи Штормових Земель. І ви ніколи не бачили, як б’ються північани. Чи яка залізна дисципліна в армії Західних Земель. Нам потрібна така ж панцирна кавалерія, як і у Вестеросі, — парирував його випад Візерис.

— Кінні дотракійські лучники знищать будь-якого ворога, — байдуже відповів Ознак.

— Кінних дотракійських лучників ще треба мати, — уточнила Антея.

— Відколи жінки стали розбиратися у військових справах?

— Вона моя дружина і королева, — відповів замість неї Візерис. — І її думка так само важлива, як і твоя чи Гіздарова. Або ж сера Джори.

— Потурати жінкам себе не поважати, — пирхнув Граздан.

— Ви читали про короля Джейхейриса Миротворця та Добру Королеву Алісанну? — запитав Візерис. — З виразу обличчя бачу, що ні. Король Джейхейрис був мудрим королем і мав повагу як лордів так і простолюду. І цього б не сталося, якби він не радився у всьому з королевою Алісанною. Там, де він міг піддатися імпульсу чи емоціям, королева тверезо оцінювала ситуацію і приймала виважені та в більшості випадків правильні рішення. Ваша донька приблизно така сама як вона, якщо не краща. Тому змиріться, що я братиму її на усі військові наради та слухатиму її думку.

Антея від слів чоловіка густо почервоніла.

А тим часом кватієць із тризубом та сіткою обплутав останньою якогось літнійця з сокирою і заколов тризубом в груди. Тільки замість того, щоб висмикнути зброю із жертви, він провів ним вздовж торсу суперника, розпорюючи того від грудей до паху як різник це робить із коров’ячою тушею. Від побаченого Візерис ледь не блювонув.

— Блідого Лієта не даремно називають Блідим Різником. — Усміхнувся Гіздар. — Виставте його проти Царевбивці після нашої перемоги.

— До перемоги ще треба дожити. А зараз даруйте, я на хвильку до вітру.

Візерис вибіг з ложі. Добігши до найближчого публічного нужника він з усієї сили виблював все, що з’їв на сніданок — смажених коників у меді, собачатину з вогнеперцем і прянощами та закуску із копченого слона. Він не знав,від чого у нього така реакція. Мабуть від нестерпного смороду лайна, нутрощів та урини на арені. Ясна холера, якщо його так бурхливо знудило в першу годину ігор, що буде через три-чотири. Чорти б вхопили цих клятих гіскарців та їх традиції. Валірія була могутньою і без бійцівських ям, а народ у Вестеросі розважається лицарськими турнірами та рукопашними, де ніхто не гине, ну гаразд, отримує каліцтва, від яких потім помирає. Але ніхто не змушує нікого різатись на потіху публіки. Треба це скасувати, поки не пізно.

— Мій королю, — до нього підійшов сер Джора у бронзовій масці ведмедя, — я приніс новини.

— Які? — запитав Візерис.

— Роберт Баратеон повівся на нашу аферу і тепер спокійний щодо свого становища на вкраденому у вас троні. Ваша сестра оплакувала вас і поставила свічку в септі за упокій вашої душі. Її чоловік ще більше зненавидів правлячу династію.

— Серйозно? Байстрюк з Півночі вважає, що мене це зворушить?

— Ні. Але вважає вас своєю родиною через шлюб.

— Його голова все одно прикрасить в’їзну браму Червоного замку за осквернення королівської особи.

— Тоді зараз же зніміть з королеви тіару із драконовим діамантом. Її зроблено на Туманному острові.

— Що? Як вони встигли?

— Замовлення зробив Іліріо Мопатис. Не забувайте, що тіара його подарунок. І крім цього магістр дружить з лордом Джоном, тож якщо ви стратите його — Пентос відвернеться від вас назавжди.

— Візьму це до уваги. А що там мій небіж?

— Росте і міцнішає. Якщо вірити пташечкам Варіса, скоро почне ходити.

— Я поговорю з Антеєю чи варто його щадити. А зараз відійду до трибун. Можеш бути вільним.

— З вашого дозволу. — Мормонт вклонився і відійшов.

Грища закінчились швидше, ніж Візерис припускав — десь за годину до сутінків. Коли вся весільна процесія досягла Великої Піраміди, сонце встигло сховатися у морі. Гучний бенкет переріс у пиятику. На щастя, Візерис багато не пив — не хотів дихати на дружину перегаром. І десь ближче до півночі оголосив, що час йому та дружині усамітнитися для скріплення шлюбу в ліжку. Зал весело захихотів, і поки король дістався виходу, Антея вся почервоніла від плечей до кінчиків своїх рудих кіс — стільки непристойних жартів кинули гості.

Уже в спальні пара відкинула будь-які пристойності. Чорно-червона і жовтогаряча тоги лежали на підлозі розірвані, а їх власники злилися воєдино на ліжку. Обом було байдуже на політику чи прийдешні війни. Важили тільки дотики, поцілунки, контакт. Два тіла як одне. Це їхня ніч, і хай увесь світ котиться у Сьоме пекло…

___

timeskip 1 тиждень. Вінтерфел

Еддард любив свій дім більше за все на світі. Як не любити радісних синів, що так просто кидаються в його люблячі обійми? Як не радіти тому, що і Бран, і Рікон живі та здорові? А крім цього нарешті є можливість усамітнитися в божому гаю і під роздуми полірувати свій меч. Або ж знову взяти в руки турнірний меч і попросити сера Родріка перевірити, чи не заіржавів ще лорд Вінтерфела. Чи просто скупатися в гарячих джерелах, хоча йому було достатньо купальні у Фоґфорті. Правду кажуть люди, що всюди добре, а вдома найкраще.

Просто з дороги лорд Еддард викликав хлопчиків у свій солярій на дуже важливу розмову. Розмову, що визначала їхнє майбутнє. Бран страшенно хотів побувати на півдні, і Нед збирався влаштувати це для нього. Тільки не на тому півдні, де хотілося б другому сину лорда.

— Тату, як усе пройшло? — запитав Бран. — Весілля було веселим?

— Навіть дуже, синку. — Усміхнувся Нед. — Я зумів позбутися клятих заручин між Сансою і Джоффрі, Гора відповів за свої злочини, а Ланністери покинули Джонову вотчину в дуже поганому настрої. А ще я маю для вас новини, хлопчики мої.

— І які? — запитав Рікон.

— Я знайшов для вас наречених. І зроблю вас лордами.

— Наречених? — перепитав Бран.

— Так. Молодші доньки принца Оберіна. Бран, ти обіцяний Дореї Мартелл, а ти, Ріконе — Лорезі. Вони вашого віку, і за характером мабуть ще більші бунтарки, ніж Арія. Саме такі леді нам будуть потрібні, коли настане зима.

— А як же моя подорож у Розлог? — похнюпився Бран.

— Ти відвідаєш Водяні Сади і станеш зброєносцем принца Квентіна Мартелла. Лорд Гарлан на жаль уже має зброєносця, тож їхати у Гайґарден тобі немає потреби. Щодо тебе, Ріконе, твоя наречена леді Лореза прибуде у Вінтерфел за два тижні — Джон ще збирає загін супроводу для неї. Що скажете на це, хлопці?

— Несправедливо! — обурився Рікон. — Чому Бран їде у Водяні Сади, а я залишаюся?

— А уяви собі картину: я вирушив у справах, Робб і Мардж з Лео — до Гайґардена, а Бран з тобою у Водяних Садах. Хто залишиться Старком у Вінтерфелі? Джоанна?

— Але ж на похорон мами вирушили всі.

— І тоді за Вінтерфелом приглянув Нед Карстарк. Карстарки нам родичі, але не чистокровні Старки.

— Дядько Бенджен зможе прибути зі Стіни.

— Що кажуть у клятвах Нічної Варти? «Не правитиму землями». Навіть тимчасово це забороняється. Дядько Бенджен брат Нічної Варти і більше не має прав на Вінтерфел. Розумієш?

Рікон кивнув.

— Тоді чудово. — Усміхнувся Еддард. — Тепер щодо ваших титулів. Бран, ти отримаєш Рів Кейлін. Лорд Рід уже відправив людей на ремонтні роботи. Завдяки грошам Джона ми завершимо реконструкцію за два роки. Ти, Ріконе, отримаєш Корону Королеви. Тут усе важче, бо треба ще багато всього набудувати і не факт, що до твого повноліття це нагадуватиме хоч якийсь замок. Я призначу тебе лордом-спостерігачем Дару. Бо збираюся декого туди поселити. Декого, з ким ми сваримося вже не одну тисячу років.

— Ти про дикунів, тату? — боязко запитав Рікон.

— Так. Лорд Рід розповів мені, що вони тікають від…

— Ми знаємо, — перервав його Бран. — Дядько Бенджен був тут тиждень тому. Білі Блукачі реальні. Лорд-командир вбив одного з них своїм валірійським мечем. А ще вони ведуть з собою живих мерців.

— Чого хотів дядько?

— Людей, зброю і обсидіан. Вирушив на Драґонстоун до лорда Стенніса, щоб просити про його видобуток. А на зворотному шляху збирався поговорити про це з Джоном. А звідки лорд Рід дізнався про Білих Блукачів?

— Його син Джорджен зеленовидець. Він бачив це очима чар-дерев. А ще… він сказав мені, що ти також маєш потенціал до цього, сину.

— І що мені з цим робити? Я вже два тижні бачу сни про печеру в землях за Стіною із однооким старцем в ній.

Еддард похолов. Це не віщувало нічого доброго.

— Я ще подумаю над цим. А зараз іди і готуйся до від’їзду. Вирушиш за тиждень до Білої Гавані, а звідти через Туманний острів у Сонцеспис. І нехай Літо не відходить від тебе ні на крок. Лорд Рід попередив мене, що в його присутності ти будеш більш захищеним. Ти теж вільний, Ріконе. Ідіть, час обідати.

Коли хлопчики пішли, в солярій зайшов Теон. Хлопець нещодавно відсвяткував двадцяті іменини і дивувався, що від його лорда-батька не прийшло жодного листа з привітаннями. За довгих одинадцять років у Вінтерфелі він почував себе більше Старком ніж Ґрейджоєм. Що не могло не тішити Неда.

— Лорде Старк, ви хотіли мене бачити?

— Сідай, Теоне. По-перше, вітаю тебе з іменинами. Двадцять років це пора досягти чогось у цьому житті. Я в твоєму віці уже чотири роки володів Вінтерфелом, ростив Робба, Джона і Дені та чекав народження Санси. На щастя твій батько все ще керує Пайком та Залізними островами, і мабуть керуватиме ще довго, якщо не впаде з одного із цих підвісних мостів у вітряну погоду, чого я звісно ж йому не бажаю. По-друге, я хочу запитати тебе дещо: я можу довіряти тобі так, як своїм рідним дітям?

— Ви замінили мені батька, лорде Старк. Мій рідний батько ніколи не звертав на мене уваги, навіть коли Мерон та Родрік ледь не забивали мене до смерті. Він лише реготав з цього і казав, що так гартується характер. А потім я побачив, як Робб любить Джона, хоча він його брат-байстрюк. За ці одинадцять років я можу сміливо сказати: ви мій другий батько. І ви можете довіряти мені так само, як Роббу та Джону.

— Радий це чути. У мене є для тебе подарунок. Наречена.

— А відколи на Зелених землях дарують на іменини жінок? — спробував пожартувати Теон.

— Це не подарунок. Це угода. Угода з півднем. А також гарантії, що в тебе буде союзник, якщо ти заявиш про свої права на острови. І навіть не один.

— І хто вона?

— Елія Мартелл. Найстарша донька Оберіна Мартелла та Елларії Сенд.

Теон впав у ступор.

— Мартелл? Відколи Мартелли терплять Старків? А про Ґрейджоїв я взагалі мовчу.

— Принц Оберін бажає хорошого майбутнього для своїх доньок. Я вже заручив Брана та Рікона із двома його наймолодшими та надіслав принцу Дорану пропозицію шлюбу Санси із його сином Тристаном. Леді Елларія згодилася на те, щоб віддати тобі свою старшу доньку, оскільки Оберін лише помічник Джона у справах зв’язків із Ессосом. А тепер послухай мене уважно: я призначу тебе лордом-капітаном флоту Туманного острова. І не смій мені тут заперечувати, що в тебе немає досвіду командування кораблями. Ти півроку вчитимешся цьому в сера Девоса Сіворта і капітана Гролео із Пентоса. Це буде твоєю підготовкою до правління Залізними островами, коли твій батько помре. Залізороджені підуть за сильним моряком. І ти станеш таким досить швидко — на Крокуючих Каменях знову завелись пірати. Розіб’єш їх, і уже не вважатимешся розпещеним хлопчиськом із Зелених земель. Усе зрозумів?

— Дядько Віктаріон навряд чи прийме мене. Я чув, що моя сестра Яра взяла на себе обов’язки спадкоємця островів, і якщо батько помре, залізороджені підуть за нею та дядьком, а не за мною.

 

—             

 Ось чому я одружую тебе з Елією. Принц Доран любить свого брата, а лорду Тірелу більше імпонуватиме вихованець союзного дому, ніж свавільна воячка. А отже флот лорда Редвина підтримає тебе.

— Тоді я в ділі. І до речі, моя наречена хоч гарненька?

— А ти хоч раз бачив потворну дорнійку?

— Жодного.

— Отож. Елія нагадує свою тезку — покійну дружину принца Рейгара. Тільки на відміну від неї вона здорова і характер у неї від батька — володіє списом так само як і Червоний Змій. А я чув, залізородженим такі подобаються.

— Плітки кажуть, що принцеса була плоскогруда.

— Коли я востаннє бачив леді Елію, її груди були на місці. І на п’ятнадцять досить пишні. Вважай, що тобі пощастило.

— Вона незаймана?

— Коли говориш про дорнійок і цноту, то ніколи не можеш бути цілком впевненим. Кажуть, що королева Мірія Мартелл до шлюбу з Дейроном Добрим мала дуже бурхливе життя в плані плотських справ. Але король Дейрон любив її, і породив з нею чотирьох синів. Якщо тобі принципова цнота, то заручимо тебе з її молодшою сестрою Обеллою.

— Мені це аж ніяк не принципово. Я син великого дому, як і вона. І якщо це потрібно для добра Залізних островів, я приймаю цю пропозицію. Останнє слово за нею.

— Радий це чути. Вирушиш на Туманний острів через тиждень. Я попереджу твого батька про твоє місце перебування. А тепер зачини двері. Інформація, яку я тобі переказую, дуже і дуже таємна…

 

___

 

timeskip 1 тиждень. Дорн, Водяні Сади

 

Доран Мартелл ще ніколи не мав нагоди поговорити із усіма своїми дітьми одночасно. Його донька та молодший син буквально позавчора повернулися із Оберінового весілля. Тристан ледве ворушив щелепою, а в роті бракувало трьох зубів. Клятий Гора мабуть взяв собі за мету діяти на нерви Мартеллів, поки брат не прикінчив його прямо на арені Фоґфорту. О, принц Дорну віддав би все на світі, щоб побачити, як отруйний спис Оберіна пронизує голову Клігана. Та на жаль, через стан здоровˈя принц не був присутнім на такій знаковій події. Триклята подагра розігралась ще гірше, ніж півроку тому. Його руки так боліли, що жодне макове молоко, пропоноване мейстером Калеотом, не притуплювало це відчуття надовго. Мабуть йому слід було так само валандатися світом як Обі. Зрештою, якби він не відвідав двадцять шість років тому Волантис, то не познайомився б із Мелларіо. Мелларіо, шляхтянка із Норвосу, полонила його серце назавжди. Тоді він був молодим, вродливим і повним сил, а вона відповіла на його залицяння і стала йому чудовою дружиною. А потім… першою тріщиною в їх відносинах стало виховання Квентіна в Айронвуді. Останньою — його підставні оглядини Аріанни. Його люба Мелларіо повернулась у Норвос. І зараз єдине нагадування про кохану це Аріанна, його колись маленька дівчинка, що бігала до нього в сльозах через розбите коліно. Зараз вона одна з найбажаніших жінок у Вестеросі. Прекрасна як її мати, чи навіть як сама Німерія. Звичайно ж Доран знав про її… своєрідну поведінку в присутності вродливого чи цікавого чоловіка. Боги, ну чому саме в Дорні народжуються такі фривольні в плані сексуальної поведінки дівчата?

— Ти хотів поговорити, батьку? — вивела його з роздумів Аріанна.

— Так, доню моя. Я запросив вас усіх трьох сюди, щоб нарешті обговорити ваше майбутнє. Ви усі троє вже достатньо дорослі, щоб я міг організувати для вас вигідні шлюби. Давайте почнемо з тебе, Арі.

— Ох, прекрасно, — закотила очі принцеса. — Хто цього разу? Джайлз Розбі? Бейлон Ґрейджой? Чи може Елдон Естермонт?

 — Як ти можеш думати про такі образливі для мене і моєї спадкоємиці варіанти?

— Я знаю давно, що ти хочеш віддати мене якомусь старому або неповносправному лорду як племінну кобилу, щоб Дорном заволодів Квентін.

— Ти отримаєш Дорн за правом первородства, доню. Я думав, ти вмієш слухати, що тобі кажу я, твій батько.

— Не вірю власним вухам. Невже ти змирився із моїми правами, якими я володію від народження.

— Відколи Еддард Старк заручив свого нелегального сина із Дейенеріс Таргарієн, мій план зведення тебе на трон та передачі Дорну в руки Квентіна зійшли нанівець. Це мав бути подвійний альянс: ти із принцом Візерисом і Квентін з принцесою Дейенеріс. А обоє зараз недоступні — принцеса зараз заміжня, а принц мабуть спалений на багатті у Мієрині. Та не хвилюйся. Північ виявилась багатою на других та третіх синів, котрі б погодились на роль принца-консорта. Тож обирай: Рікард Ризвел, Лоренс Горнвуд чи Еддард Карстарк.

Аріанна на мить зависла. Рікарда Ризвела та Еддарда Карстарка вона зустріла на бенкеті і не приділила їм достатньо уваги, бо була зосереджена на тому, щоб спокусити Джона Фоґстарка. Рікард, наскільки вона змогла запамˈятати, був високим, темноволосим і міцної статури. Еддард Карстарк трохи нагадував свого тезку лорда Еддарда Старка, тільки був значно молодшим і чорнооким. Чомусь після тієї розмови з Джоном на самоті принцеса Дорну почала вважати всіх північан неймовірними красенями. Та байдуже на її думки. Вона мусить обрати. І бажано швидко.

— Я обираю… Еддарда Карстарка, — швидко відповіла вона.

— Чудовий вибір, Арі. Тепер ти, Квентіне. Ти обрав собі наречену?

— Знаєш, батьку, Арчі радив мені свою сестру Ґвінет. Та вона занадто мала для мене. Я знаю, що спадкоємцем дому Джордейн є дівчина, так само як і домів Толанд і Фаулер. Після багатьох роздумів та розмов із кузинами я вирішив. Я одружуся із Джейн Фаулер. Хоч вона і її сестра Дженнелін — сестри-близнючки, та наскільки мені відомо, спадкоємицею Небесного Притулку є Джейн. Думаю, лорд Франклін не відмовить настільки щедрій пропозиції.

— А чому ти не обрав Мірію Джордейн чи Велейну Толанд?

— Бо Джейн усім ділиться із Дженнелін, а Квент точно захоче взяти їх обох в ліжко, — підколола брата Аріанна.

— Де твої манери, Аріанно, — сердито зиркнув принц. — Що ж, якщо це твоє остаточне рішення, сину, то я приймаю його. Залишаєшся ти, Тристане. Хто у тебе на прикметі?

— Батьку, я знаю, що ти хотів би бачити мене як голову якогось із наших васальних домів, та я вже давно обрав. І вона не дорнійка. Вона найпрекрасніша дівчина, яку я коли-небудь зустрічав. Це леді Санса Старк. Я закохався в неї з першого погляду. Ти знаєш що це таке, адже пережив те саме із нашою леді-матірˈю. Мене легко покалічив Гора, коли я заступився за неї, а потім Санса доглядала мене, коли я лежав з перебинтованою щелепою. Її заручини із Джоффрі розірвано. Тож я прошу тебе, напиши лорду Старку, що я хочу одружитися з його старшою донькою. І якщо вона погодиться, я стану найщасливішим на світі.

— Гммммм… — задумався принц Доран. — Я розумію твої почуття, сину мій. Та Старки можуть віддати її Тірелам. Вілас Тірел неодружений…

— Він заручений із Вайнафрід Мандерлі, — перебив батька Тристан. — Крім мене більше варіантів для неї нема.

— Я, до речі, саме хотіла сказати тобі батьку, що лорд Старк сам запропонував руку леді Санси Тристану. — Усміхнулась Аріанна. — Ось лист, — вона подала його в тремтячу руку батька.

— І ти всю дорогу мовчала?! — спалахнув Тристан.

— Хотіла влаштувати тобі приємну несподіванку. — Аріанна лукаво усміхнулася.

— Я приймаю пропозицію лорда Старка. Сьогодні ж на Туманний острів буде відправлено ворона з листом і запрошенням леді у Водяні Сади до нас. Твої молитви почуто, Тристане. — Принц Доран ніби помолодшав від радості за сина.

— До речі, дядько Оберін уже уклав кілька союзів. Лорд Старк домовився, що його сини Брандон і Рікон одружаться із Дореєю та Лорезою. А Елія обіцяна Теону Ґрейджою. Не хвилюйся, батьку, лорд Еддард запевнив його, що Теон скоріше вовк ніж кракен, — повідомила ці новини спадкоємиця.

— Ще ніколи Північ не укладала стільки шлюбних союзів із півднем. — Усміхнувся принц Доран. — Спершу Маргері Тірел стала новою леді Вінтерфелу. Потім Віласа Тірела заручили з Вайнафрід Мандерлі. А тепер час для Мартеллів. А щодо Залізних островів… бачу, в цю гру можна грати і вчотирьох. Старки, Мартелли, Тірели, Таллі, Арріни, Ґрейджої… позиції дому Баратеон ще ніколи не були настільки хиткими. Бачу, настав час повідомити вам усім головну таємницю Вінтерфелу.

— Що це за таємниця? — поцікавився Квентін.

— Джон Сноу не байстрюк Неда Старка. Він законний син Рейгара Таргарієна та Ліанни Старк.

На мить запанувала тиша.

— Як він посмів?! — вибухнула Аріанна. — Як принц Рейгар посмів зневажити свою дружину — твою сестру і нашу тітку — та одружитися вдруге із північанкою?!

— Елія незадовго до відбуття на Драґонстоун розповіла мені усе. Ейрис геть з’їхав з глузду після Долини Сутінок. Він підозрював, що Рейгар і Тайвін Ланністер бажають скинути його з трону. Він майже насильницьким шляхом одружив свого спадкоємця із вашою тіткою, бо в неї була невелика частка валірійської крові. Елія була слабка здоров’ям. Народження Рейніс надовго прикувало її до ліжка. А народжуючи Ейгона вона тільки дивом і стараннями мейстерів Пайсела і Кресена змогла вижити і стати на ноги. На жаль після цього її оголосили безплідною з міркувань безпеки її життя. Та Ейрис був невблаганним. Він вимагав від Рейгара ще одного спадкоємця і начхати якщо, перепрошую, «дорнійська хвойда» помре. А принц… між ним та Елією ніколи не було великого кохання. Тільки обов’язок. Вони були чудовим подружжям, але ставилися один до одного як до найкращих друзів. Рейгар вірив, що з його крові народиться Принц, що був Обіцяний, герой старого пророцтва, виголошеного Ейгоном Завойовником перед підкореними лордами. Тільки повідомлялося, що історія його буде Піснею Льоду та Полум’я. І якщо Полум’ям був Рейгар, Елія точно не була Льодом. Бо ним була Ліанна Старк. Вони зустрілися у Гаренголі на тому самому турнірі. Там вони покохали один одного і домовились про шлюб. Елія була тільки за. Вона змогла настояти на тому, що первородство буде за Ейгоном та Рейніс. І сама вона в той час знайшла коханця. Ім’я його на жаль ніхто не знав. Верховний Септон зустрів Рейгара і Ліанну в Зорепаді, де оголосив про розрив першого шлюбу Срібного Принца, після чого одружив його з Ліанною. Повстання Роберта Баратеона хоч і мало на меті скинути Безумця, та casus belli ґрунтувався на брехні. Рейгар не викрадав і не ґвалтував Ліанну. Усе було з взаємної згоди. І чоловік, що зараз керує малим островом, має більше прав на Залізний Трон, ніж принц Томен.

— Чому тоді ти не заручив мене з ним, якщо весь час знав правду? — запитала ошелешена Аріанна.

— Бо це було б надто підозрілим. Позиції Неда Старка були тоді не такими надійними, а я занадто сильно горював за своєю милою доброю сестричкою. Та ще нічого не втрачено, Арі. Усі ці союзи мають на меті скинути Ланністерів з трону раз і назавжди. І коли це станеться, ти повинна наполягти на тому, що спадкоємець відродженої династії принц Валарр одружиться із твоєю з лордом Еддардом донькою. Якщо у тебе не буде доньок, то нічого страшного. Не все стається так, як того хочемо ми. Але покляніться мені всі, що ця розмова не вийде за межі Водяних Садів. Особливо ти, Аріанно. Таємниці для тебе, як дуже цікаві та веселі плітки, якими ти поділишся з Тієнною чи Сілвою Сантагар, Тієнна скаже Нім та Обарі, Нім розпатякає близнючкам Фаулер, і так весь Дорн закипить. Присягніться мені зараз же на черепі тварюки, що вбила вашу тітку.

— Присягаємося! — мовили всі в унісон…