Повернутись до головної сторінки фанфіку: Я врятую тебе опівночі

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Пари пройшли надзвичайно швидко й Марія вже йшла до кімнати Александри. Вони вирішили зустрітися там, бо на вулиці був дощ, а її сусідка поїхала. Підійшовши до потрібних дверей, блондинка постукала.

—     Відкрито.

Марія відчинила двері й зайшла до кімнати. Александра займалася в це час спортом. Побачивши її, чурівка встала.

—     І чого я думала, що не прийдеш.

—     Ти мене погано знаєш. Я завжди прихожу на зустрічі зі своїми друзями. Як ти?

—     Та нормально. Правда, сьогодні прийшлося розбиратися у сварці свого курсу, але то дрібниці. Не вперше. А ти як? До речі, підвіска дуже гарна.

Марія сіла на ліжко подруги й торкнулася прикраси. Вона не знімала її з самого ранку, тільки щоби прийняти душ.

—     Дякую. Я добре

—     Слухай, а ти Даниїла не бачила? Цілий день не знайти.

—     В студраді просидів. А що?

Александра підійшла до столу й випила води. Вона й справді серйозно ставитися до навчання, а особливо до профільних предметів свого факультету. Марія підмітила, що ніколи не бачила подругу в чомусь іншому, окрім спортивного костюма. Їй стало цікаво, як вона виглядає в сукні та з розпущеним волоссям.

—     Та нічого. Дивно. Сьогодні всі члени студради там. Може щось вирішують?

—     Скоріше всього. Потрібно буде Кая або Даню спитати. Ці двоє точно мені щось скажуть.

—     О, міс Д’яченко, які ж у вас є зв’язки. Може ще щось з адміністрацією приховуєш?

Марія зрозуміла, про кого говорить Александра й засміялася.

—     Сашо, правилами академії заборонено студенту зустрічатися з викладачами.

—     Хто б говорив міс Головна проблема нашого історика. Навіть не знаю, в якій сфері більше. Любовній чи академічній.

Блондинка знову засміялася. Александрі самій стало смішно від своїх же слів. Дівчата повалилися на ліжко.

—     А якщо чесно?

—     А якщо чесно, то я хочу дізнатися що то в тебе до Дані таке є.

—     Та говорю ж, нікого зі студради найти не могла, ось і питала. Так, ти говори, а я далі займатися буду. І все ж не забувай…

—     Що хлопці тебе не цікавлять. І звідки у тебе така витримка..

Поки Александра займалася, Марія їй жалілася, що Людмила Степанівна навіть зараз створює їй купа проблем, хоча ну мерологія у неї буде тільки в наступному році, а викладач історії повернувся. На це чорноволоса тільки усміхалася й кидала декілька образливих коментарів в сторону викладачки.

—     А що за сварка?

Александра встала трохи відпочити.

—     Дрібниці, говорю ж. Щось не поділили з марівцями. Я не сильно розбиралася, бо прийшли куратори й звільнили мене від цього. Але на днях буду слідкувати за тим, щоби вони виконували своє покарання в оранжереї. Ладно, якби від пар звільнили, але це буде вже під вечір. Нудно. Ще й сказали, щоби сама приходила.  Ти, до речі, в п’ятницю на вечірку йдеш?

—     Щоби я, найкраща подруга Даниїла і Юрія, головна проблема свого куратора, та й просто хорсівка не пішла туди? Ти знущаєшся? Аякже йду.

Даниїл попередив ще вчора, що в п’ятницю буде вечірка у гуртожитку, ну бо: «Коменданта їде кудись на два дні й гріх таке не провернути». Марія відразу зрозуміла, що вибору у неї немає. Та навіть Лев говорив їй торік, щоби таке не пропускала, бо то ж її студентські часи. Дівчина тоді усвідомила, чому він прикриває всіх студентів. Просто не забуває, що сам таким був. А ще це все буде проходити в сусідній кімнаті, тому у випадку чого, Марія буде ночувати або у Єсена, чия кімната в іншому кінці коридору, або у Лори, але якщо її сусідки не будуть проти, або в Александри, бо її сусідка марівка, яка точно там буде до кінця. У Дамелі не вийде, бо там все зайнято. На крайній випадок її врятують навушники.

На телефон прийшло сповіщення.

«Чого на тебе вже Людмила Степанівна жаліється?» — написав Лев.

 

«Вона й на мене, й на Лору  буде вічно жалітися, так що звикай»

 

«За що мені таке прокляття?»

 

«Яке саме?»

 

«Дві прекрасні дівчини, які народилися 18 років назад»

 

«Ну не знаааааю) Ну від кожної ти трохи можеш відпочити, бо я живу далеко, а Лора не твоя рідна сестра»

 

«Якби все так було легко»

 

«В сенсі?»

«Потім якось розкажу. Ладно, я побіг. Справ багато»

Марія трохи задумалася над словами Лева. Знову він від неї щось приховує. Але тепер, схоже, це стосувалося його сестри. Багато таємниць було у його родини.

—     Маріє, повертайся на землю.

—     Ти знаєш щось про родину Авінових?

—     Те що Авінов Лев твій куратор і у нього є двоюрідна сестра. Більше нічого. А чого питаєш?

—     Та нічого особливого. Просто, як завжди всі питання приводять до них.

—     О так, Авінові досить загадкові. У їх сім’ї багато таємниць.

—     Надіюсь, вони не вплинуть сильно на мене, ‒ прошепотіла Марія настільки тихо, щоби Александра нічого не почула.

Дівчата ще побули разом годину й блондинка пішла. З голови все ніяк не вилазили слова Лева, а схожість Лори з ним насторожила. Що ж він знову приховує? Але тепер це стосується тільки його сім’ї й навряд чи Марія зможе легко це дізнатися.

Вона йшла по коридору гуртожитку, аж поки в її голову не прийшла одна думка, зв’язана з підвіскою. Знак повного Місяця й Сонця повністю підходив до Лева. Він куратор сонячного факультету, але при цьому він вовкулака, який перетворюється на повний місяць. Але що ж тоді означає зірка? Чи це просто збіг.

Зайшовши до кімнати, Марія відразу зіткнулася з Єсеном, який вже йшов.

—     О, привіт. Як справи?

—     Прекрасно. У тебе що? Тиву розгублена якась.

—     Ой та просто задумалася. Ти йшов кудись.

—     Так, у мене ще куча справ сьогодні, але все-таки історію про те, звідки у тебе підвіска я послухаю.

—     Схоже, що сьогодні прийдеться знову збиратися в кімнаті, бо цю історію хочуть почути всі.

—     Що за підвіска? – спитала Настя зі свого ліжка.

—     Я напишу коли, – сказала Марія й пропустила свого друга до виходу. Дівчина підійшла до столу і випила трохи води. Вона помітила погляд Стейсі, яка чекала пояснень щодо ночі. Блондинка видихнула і почала.

—     Від Лева

Настя відразу зраділа від почутого. Марія більше нічого не сказала й сіла за домашню роботу. Був у Лева лише один мінус. З його предмета після пар потрібно щось робити. Але плани на майбутнє ніхто не скасовував і їй просто потрібно всі екзамени складати на відмінно. А Історія входила в список обов’язкових, бо це її профільний предмет. Проте Марія любила її, тому зовсім не була проти.

Раптово на її телефон прийшло повідомлення від Лева.

«Прочитай цей матеріал. Він щодо випадку на повний місяць»

Марія відкрила файл.

—     Це ж темна магія. Вони використовували темну магію проти мене, – прошепотіла вона сама собі, коли прочитала.

«Навіщо я їм?»

 

«Не знаю, але ми вияснимо»

    Ставлення автора до критики: Обережне