Глава 2 Частина 1

Марія сіла й подивилася на шоковану Дамелі. Схоже, Настя сама не знала, що з нею не так.

— Дорогенька, Лев викладає в академії вже четвертий рік і третій рік він куратор. Ні разу не було такого, щоби він займався з кимось індивідуально. Так, він любить своїх студентів, але  найчастіше просто дає поради. А тут, окрім того, що минулого року ви завжди дуже мило спілкувалися, я ще й дізнаюся, що ти з ним займалася? Багато хорсовців це вже давно помітили, і лише чудом по академії не пішли чутки! Скажи чесно, між вами щось є?

— Не приймайся, ми просто друзі. Навіть якби були коханцями, я б не стала використовувати його для оцінок. Я не така людина. Ти сама й знаєш, що я до кожної пари готова.

Настя була здивована. Марія знову лягла і відразу ж заснула. Тільки б це не дізналися інші. Вона над хорошою репутацією серед хорсовців працювала довго і не хотіла, щоби все рухнуло в один момент.

Проснулася Марія через дві години. В кімнаті нікого не було. Вона встала, поправила зачіску й вийшла у коридор. Прогулятися їй зараз не завадить. Однак як тільки дівчина вийшла з гуртожитку, то відразу наткнулася на когось. Ледве не впавши, вона поглянула на чарівника.

— Кай?

— І тобі привіт. Вибач, що вивів тебе з твоїх думок.

— Та ти не винний. Я просто ще не сильно проснулась.

Марія підмітила якийсь смуток в його очах. Щось сталося. До цього він завжди був веселим, або серйозним.

— Тільки обід, а вже втомилася?

— Та я з самого ранку просто займалася, от і заснула на дві години. А ти чого такий сумний?

— З  чого ти взяла?

Кай видавив посмішку.

— Я тебе не перший день знаю. Якщо нікуди не спішиш, то ти можеш мені розказати. Не потрібно все тримати у собі.

— Добре. Я зараз віддам Даниїлу план посвяти та повернуся. Чекай мене тут.

— Я й забула, що вона вже завтра. Ладно, йди.

Марія сіла на найближчу лавку. Довкола було багато студентів. Першокурсники оглядали академію, старші просто відпочивали в передчутті завтрашнього дня. Дівчина згадувала свою посвяту. Момент в кафе, просто сам процес. Вона згадувала, як через неї хвилювався Лев. “Якби далеко не був, обов’язково прийду на допомогу”. В той день Марія зрозуміла, що може йому довіряти. Але тепер.. Якщо всі її теорії будуть правдивими. Вона так боялася, що втратить всю довіру. Якщо вони стануть чужими одне для одного? Дівчина ніколи не потрапляла в таку ситуацію.

Довкола багато студентів. Марія побачила серед них Єсена. Він кудись спішив. Юрій сидів зі своєю сестрою біля дерева. Вигляд Стефанії був також не найкращим. Навіть здалека Марія зрозуміла, що вона недавно плакала. Дівчина була в обіймах свого брата.

— Я тут.

Марія повернулася і побачила Кая.

— Що зі Стефанією?

— Ми розійшлися.

Дівчина здивувалася. Вона знала, як ці двоє кохали одне одного, але чому вони розійшлися? Кай запропонував піти в інше місце, й дівчина погодилася. Вони вирушили до однієї з оранжерей. Спочатку блондинка не наважувалась спитати. Але Кай й сам все розказав.

— У неї дуже жорстокі батьки. Майже не давали їй право вибору. Юрій часто заступався за Стефанію, бо до нього було краще відношення. Вступивши в академію, вона нарешті відчула свободу. Який же Юрій був щасливий, коли його сестра почала розцвітати. Я й сам це помітив. Ми зустрічатися взагалі почали раніше, але таємно. А тут все змінилося. Я й справді її кохаю. Проте недавно її батьки дізналися все. Юрій намагався зробити все, щоби нічого страшного не сталося. Але нам все-таки прийшлося розійтися. Цього року ще й серед викладачів хороший друг їх сім’ї.

— Не розумію… Чому вони були проти. Ви така прекрасна пара, й навчанню це не заважало.

— Жорстокі правила аристократичних сімей. Завжди слухати волю батьків, а потім чоловіка. Страшно мені за її життя.

Марія поклала руку на плече Кая, бажаючи підтримати. Вона не знала, що й сказати на це. Дівчина зі звичайної сім’ї, у них немає таких правил. Вона могла кохати, кого сама захоче, могла бути тим, ким захоче.

— Не у всіх так. Моя сім’я живе не по цім правилам, а по нормальнім. У родині Авінових також не було цього. Костянтин і його молодший брат Михайло були справді хорошими людьми. Я знав їх. Їхня родина часто навідувалась до нас. Жаль, що Костянтин помер. Він був підтримкою для свого сина. Михайло ще живий і у нього щаслива дочка, у якої є право вибору.

Марія вперше чула щось про сім’ю Лева. Значить, його батько вмер, а у дяді є дочка. Тобто, його двоюрідна сестра. Можливо, Кай й знав щось про самого Лева, але дівчина не хотіла його допитувати. Ні, не зараз. Йому й так тяжко.

—Я вірю, що ви будете разом, щоби не сталося. Я ще на вашому весіллі танцювати буду, от побачиш.

Хлопець засміявся. Марія була рада бачити, що йому зараз легше.

— Якщо вже ти це говориш, то цьому реально бути. Ладно, досить щодо мене. Ти якась не така. Щось сталося?

Марія задумалася. Ну так, вона вже декілька годин думає про Лева. Дівчина подивилася на Кая.

— Заплутано все. Я зрозуміла дещо про близьку людину і тепер не знаю, що й думати. Мені страшно, що я можу втратити довіру до нього, чи просто втратити його. Не знаю що робити.

— Ти сьогодні брала “Сказання про вовкулак” в бібліотеці. Я не слідкую за тобою, просто був тоді неподалік. Хтось з твоїх знайомих виявився ним?

— Так. Все говорить про це. Гострий нюх, любов до природи.

— Важка ситуація, не спорю. Вовкулаки ще й відчувають, коли хтось знає про їх подобу. Інтуїція. Якби важко не було, поговори з ним. Тоді ти все зрозумієш. Якщо що, звертайся до мене. І ще. Не розказуй цього нікому, якщо вони про це не знають. Ти правильно зробила, що не називала ім’я.

Ну так. Це може привести до великого скандалу. Куратор Хорса може бути вовкулаком. Батьки студентів обуряться. Та це ще й зачепить інші факультети. І не зрозуміло, до чого воно приведе.

— Дякую. Можна тебе обняти?

— Дозволяю.

Марія обняла його. Вони так простояли декілька секунд і віддалилися. Однак, в кущах був якийсь шурхіт, на який вони обернулися. Кай змахнув рукою, самими губами промовляючи замовляння. Від нього відразу повіяло енергією, яку дівчина добре вивчила вже.

— Здається дехто чув більше ніж йому потрібно було.

— Що ти зробив?

— Пішли, сама побачиш.