Глава 4 Частина 1

— Надіюсь, ти жартуєш.

— Ні нас буде заміняти якась там нова викладачка. Виходить, що місяць вона у нас буде викладати два предмети.

Марія не слухала її. Саме тоді, коли вона почала здогадуватися, він терміново кудись їде, нічого не сказавши їй. Руки дівчини відразу потягнулися до телефона. Знайшовши чат з Левом, вона написала невелике повідомлення.

«Напиши, коли зможеш»

 

Марія знала, що він і не повинен був її попереджати, але цікавість взяла своє. Поклавши телефон, вона подивилася на сусідку, яка вже з кимось переписувалася.

— А ти звідки знаєш?

— Єсен розказав. Старост про це повідомив ректор, сказав розіслати по чатах факультетів.

Блондинка знову взяла телефон, та знайшла групу Хорса. Й справді, там було написано, що Лев поїхав, а заміняти його буде якась Людмила Степанівна. «По організаторським питанням факультету звертатися до старост курсів, або голови студентської ради». Марія згадала хлопця, якого кинула в пориві емоцій. Тому вона вирішила написати йому та попросити вибачення.

«Кай, вибач, будь ласка»

 

Не пройшло й хвилини, як він відписав.

«Нічого страшного) Я все розумію й тебе не засуджую. Ти, до речі, бачила новину?»

 

«Те, що Лев поїхав у відрядження? Так. Хто там його заміняти буде?»

 

«Людмила Степанівна – людина яку підіслали Крамери. З нею краще не жартувати. Їй все одно на почуття студентів й на все інше. На щастя, вона не заміняє його в плані куратора»

 

«Якщо так, то і не говори. Мені її вистачатиме на парах історії, які у нас ще й профільні і їх набагато більше»

 

«Ох, ця змія ще всіх допитувати буде щодо домашнього і якщо тільки ти щось не вивчив - поблажок не чекай»

 

«Не ображай змій! Судячи з твоїх слів вони набагато кращі за неї:)»       

    

«Добре-добре)»

 

Перед сном Марія перевірила повідомлення, яке вона відправляла Леву. Прочитано, але відповіді немає.

— Може зайнятий був і не зміг відповісти?

— Ти щось там говориш? ‒ спитала Настя зі свого ліжка. Вона наносила нічну маску на лице.

— Та ні, то я до себе.

Марія так і заснула з цією думкою, але серце їй підказувало, що все не так просто.

Її ранок вже давно починався не з кави, а з Даниїла, який цього разу під час посвяти був вільний. Саме він і розбудив дівчину. Холодна вода різко вилилася на обличчя Марії, від чого вона швидко проснулась. Ще сонний розум намагався зрозуміти, що сталося. Склавши всі факти воєдино, блондинка нарешті зрозуміла.

— Якого…

— Крихітко, ти хочеш проспати посвяту в першокурсники й гулянку увечері?

— Єдине що я зараз хочу ‒ спати й тебе вбити, Даниїле! Так що рекомендую бігти.

Хлопець не послухався рекомендації своєї подруги, тому в нього відразу полетіла подушка. Але навіть після цього він не здався і залишився в кімнаті. Зітхнувши, Марія змирилася з її долею. Настя з самого ранку вже пішла, бо цього року допомагала студ.раді саме вона. Дівчина потягнулася до телефону. За ніч прийшло багато повідомлень, але цікавило її лише одне. Вона швидко переглянула їх, відписала родичам і відшукала чат з Левом. Ні єдиної літери з вчорашнього вечора. Марія почала хвилюватися. Зазвичай він відповідав відразу і ніколи не ігнорував її повідомлення.

«Добрий ранок. Просто нагадую, що чекаю відповіді від тебе)»

 

Дівчина поглянула на Даниїла. Вічно веселий хлопець просто не давав їй іншого вибору, як посміхнутися. Ну ні, сьогодні їй нічого не завадить відірватися увечері по повній і навіть Історія Магії першою парою завтра.

— Дай мені пару хвилин і ми підемо.

 «Пару хвилин» перетворилися в годину, але все-таки друзі вийшли з гуртожитку, забравши з собою ще Єсена. Всі троє жваво обговорювали останні новини академії. Нові парочки, розлучення, першокурсники Хорса. Це цікавіше за Лева. Її зараз цікавили лише подробиці життя деяких студентів.

— Так серед першокурсниці виявляється є ті, хто планує залицятися до викладачів заради оцінок, ‒ прошепотів Єсен.

— Вау, Єсен, коли це ти став збірником найсвіжіших пліток в школі? Я здивована.

— Головне щоби до нашого історика не залицялися, а то Марія згорить від ревнощів. Так, крихітко?

Дівчина вдарила ліктем Даниїла, але той лише засміявся. Тоді блондинка удала, що ображена на друга, але це також не спрацювало. Рудоволосий занадто добре знає свою подругу, щоби зрозуміти, що вона не дується на нього. Все таки минулий рік не пройшов даремно. Біля них пробігли студенти - велесовці, ледве не збиваючи Марію.

— Що за першокурсники пішли. Взагалі ніякої поваги. До речі, Єсен, поки не забула. Ти ж йдеш сьогодні святкувати посвяту?

— І чому я надіявся, що після минулого року, ти більше ні ногою туди? Так, йду.

— Я пам’ятаю, що ти не п’єш. Я тобі віддам свій телефон просто на всяк випадок до ранку. А то знаючи деяких двох найкращих друзів-старшокурсників, вони мене спробують споїти. А червоніти зранку не сильно хочеться.

— Ой та чого відразу я і Юрій тебе будемо намагатися споїти?

— Тому, що я занадто добре знаю вас.

— Окей. Зранку ми зустрінемося після пар і я тобі віддам його, ‒ відповів Єсен.

Звичайний недільний день, ось тільки першокурсники бігали по всій академії, в пошуках подарунка. Марія йшла трохи повалятися на траві у двір академії та позалипати в телефоні, коли Даниїл і Юрій, взявши її під руки, потягли її до виходу. Сумнівів не було, вже є переможець й всі йшли святкувати. По дорозі до них приєдналися змучені Стейсі й Дамелі.

— Які плани на вечір, принцеско?

— Напитися.

— А у тебе, Дамелі? — спитала Марія.

— Те саме. Ці першокурсники! Водночас бісять й ті що бігають, й наші хорсовські.

— Дамелі, ти як завжди, — відповів їй Юрій.

Єсен вже чекав їх, коли всі вони зайшли до кафе. Навколо було багато студентів різних факультетів та курсів. Марія побачила Кая, який тепер і дивився за всіма. Дівчина згадала про Лева. Заказавши алкоголь, вона дістала телефон, щоби перевірити його повідомлення. Прочитано, але знову не відповів. Блондинка зрозуміла, що тут дещо не чисто. Він ігнорує її. Не бажає розмовляти. І скоріше всього через те, що Марія все правильно зрозуміла. Лев — вовкулака. Тепер найголовніше було достукатися до нього. Дівчина не хотіла його втратити лише через це. Виключивши телефон, Марія намагалася заспокоїтися й не подати знаку, що щось не так. Але компанія все одно помітила зміни в її настрої.

— Дорогенька, щось сталося, – спитала Дамелі. Єсен, який сидів біля Марі поклав свою руку їй на плече, щоби підтримати. Всі виглядали стурбованими. Блондинка протягнула свій телефон Єсену.

— Навіть не думай мені його віддавати. Боюся деяким написати кілька лагідних слів через нетверезий стан.