Повернутись до головної сторінки фанфіку: Я врятую тебе опівночі

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Через 4 тижня

Прохолодний осінній день. Марія і Кай прогулювалися неподалік оранжерей. Друзі говорили на різні теми, жартували й просто відпочивали від пар. Оба намагалися не чіпати тему розлучення. Марія цілий місяць намагалася щось зробити й частенько прикривала їх від Людмили Степанівни. Вона так і з Стефанією подружилася. Староста зараз була на зборах, тому не могла до них приєднатися. Даниїл поїхав до батьків на тиждень, Єсен також на зборах, Настя пішла кудись гуляти. З Соломією Марія обіцяла поговорити пізніше, а Лора просто допомагала викладачам. Блондинки подружилися за цей місяць і бачилися ледве не кожний день.

—Взагалі всі старости вже повинні звільнитися. Більше ніж дві години вони не йдуть. До речі, як там справи з Левом?

—Що з Левом? З ним нічого. Списуємося кожен день та й все.

Кай сам розкрив почуття Марії. Він почав підтримувати подругу, хоча у самого була біда. «Друзі по нещастю», ‒ сказала якось Марія, коли вони гуляли разом. Хлопець від цього лише розсміявся. «Надіюся, потім станемо по щастю».

—Він же приїжджає післязавтра. Поговорите нарешті вживу. Тільки, дивися, не зацілуй його.

Марія усміхнулась.

—По-перше, поговорити ми зможемо тільки в понеділок. По-друге, я ляпаса дам, для початку, за ігнорування.

—Я тепер тебе боюся.

Друзі продовжили говорити на різні теми. Проте несподівано Кай взяв Марію за руку та вони побігли у кущі. Дівчина хотіла щось сказати йому, але хлопець показав жестом мовчати й подивився в іншу сторону. Блондинка також повернула голову туди. Яке ж було її здивування, коли вона там побачила Настю і Єсена. Вони сиділи на лавці й про щось говорили. Голова дівчини була на плечах хлопця. Він обіймав її. Блондинці хотілося закричати від радості, але вона стримувала себе. Раптово вони поцілувалися. Марія і Кай відразу відвернулася. Тепер сумнівів не було. Вони зустрічаються.

—Що думаєш? ‒ прошепотів Кай.

—Думаю, вони зустрічаються тиждень мінімум.

—Аналогічно. Розказувати комусь будемо?

—Пропоную підштовхнути цих двох, щоби вони самі це зробили. Я беру на себе Настю.

—Тоді я займуся Єсеном.

Кай і Марія тихенько пішли геть, обговорюючи цю ситуацію. Як виявилося, Юрій розказував хлопцю, що вже давно почав щось підозрювати щодо них, але все підтвердилося місяць назад після посвяти. Блондинка засміялася і сказала, що сама була свідком їх першого поцілунку. Вона хоч і була тоді п’яною, але все прекрасно пам’ятала. Неочікувано, двоє побачили Стефанію, яка йшла до них на зустріч.

—Кай, Марія, ще раз привіт.

—Не буду вам заважати, ‒ сказала блондинка й пішла в протилежну сторону. Вона швиденько пішла до академії. Дівчина задумалася. Скоро приїде Лев і вони нарешті поговорять. Як же блондинка чекала цього моменту. Але коли вона хотіла зайти в гуртожиток, то на когось наткнулася. Людина була приблизно її росту. Втримавшись на ногах, Марія побачила Лору, яка все таки впала. Вона сиділа на полу, склавши руки на грудях.

—Ой, вибач.

Дівчина допомогла їй піднятися й обтрусити. Авінова була в хорошому настрої, тому не злилася. Посеред хмарної першокурсниця здавалась Марії неначе сонцем, яке освящало цей день. Лора усміхнулася й другокурсниці стало так тепло на душі. Й без цього хороший настрій став ще кращим. Ще раз оглянувши дівчину, вона відійшла від неї. Але хвилювання все одно не припинилося.

—Ти в нормі, зіронько? ‒ спитала Марія.

—Як ти мене назвала?

Зеленоока зрозуміла, що це само вискочило з її губ. Проте це прозвання ідеально підходило їй.

—Зіронька. Ти вся світишся зараз. Щось сталося?

—Просто радію, що нарешті побачу свого улюбленого брата. Надіюся, потім не прийдеться вислуховувати його лекції, щодо поведінки. Хоча я нічого такого наче не зробила, окрім того, що розізлила Людмилу Степанівну і Валентина.

—Ти зробила щось неможливе. Ти розізлила Валентина. Поділися своїм секретом, як його вивести на емоції.

Дівчата розсміялися. Вони вирішили прогулятися по двору академії, поки не пішов дощ. Проходячи біля дерева, Марія випадково зловила падаючи листок. Вже все жовтіло і земля повністю була вкрита ними.

—На удачу, ‒ сказала Лора.

—Що?

—Прикмета така. Якщо зловиш падаючий листок, то це на удачу. Ну розказуй. Що там у тебе з моїм братом?

Відпустивши листок, Марія прослідкувала, як він падає на землю й повністю зливається з цією різнокольоровою ковдрою.

—Як завжди. Пише, розказує як він.

Лора дивилася на свою подругу з якимось сумом, але Марі не помічала цього. Вона дивилася вперед і насолоджувалася цією прекрасною порою. Їх улюбленою. Марія могла розподілити любов Лева до осені. Вона приходить лише один раз на рік і перетворює природу на незвичну магію, яка непідвладна людині. Прекрасний час для прогулянок та роздумів про те, що після цієї краси настане сесія. Та й у Лева День Народження в листопаді. Потрібно було думати, що подарувати йому.

—Схоже на нього. Він не сильно любить переписуватися чи спілкуватися по телефону. Для нього справжня насолода ‒ розмова вживу.

—Та я знаю. Я ж така сама. Але зараз приходиться часто так робити через те, що я далеко від дому.

—Розумію. Я скучаю за батьками. Добре, хоч з Левом зможу бачитися кожний день.

—Ви такі схожі.

—Так. Це здивовує, враховуючи, що ми двоюрідні.

Раптово на ніс Марії впала крапля дощу. Через пару секунд знову. Починався дощ.

—Схоже, що прийдеться нам прощатися, ‒ сказала зеленоока.

—Напишеш тоді увечері. До зустрічі.

—Пока.

Дівчата розбіглися по своїм гуртожиткам. Дощ з кожною хвилиною становився все сильнішим, але Марії вдалося залишитися майже сухою. Вона швидко побігла до своєї кімнати, бо згадала, що залишала відчиненим вікно, коли йшла. Зайшовши й зачинивши його, блондинка нарешті змогла розслабитися. Насті не було, але Марія знала, що зараз вона прибіжить і буде лаятися через розмазану туш. А поки вона мала час переодягтися  дещо зручніше, ніж чобітки і юбка. Дівчина дістала зручний одяг та швидко переодяглася. Як тільки блондинка закінчили, двері відчинилися і до кімнати зайшла розлючена та мокра Стася.

—Божевілля якесь.

—Якби ти з Єсеном обіймалась не так далеко від академії, то встигла би.

Настя подивилася на Марію, неначе почула щось справді страшне.

—Ось що то за шурхіт був..

—Кай також бачив.

—Ви нікому не…

—Ні. Але це скоро стане відомим всім, і ти це знаєш.

Настя видохнула від полегшення й пішла переодягатися в сухий одяг. Марії на телефон прийшло повідомлення. Взявши смартфон, Марія побачила, що воно від Лева.

«Ну що ти там?»

«Ой, та нічого. У нас злива»

«Я надіюся ти не намокла?»

«Та ні. Встигла прибігти до кімнати. Ти як?»

«Рахую години до суботи, коли я нарешті приїду. Я сумую за всіма вами, а за тобою особливо»

Марія ледве не закричала через це повідомлення, але стримала себе.

«І ми за тобою. Тут й справді є що розказати тобі. Але все це тільки тоді, коли ти приїдеш»

«Ну тоді назначаю зустріч на вечір понеділка? Якраз поясню тобі все. »

«О, таааак»

Дівчина з нетерпінням чекала понеділка, коли нарешті зможе побачити його, поговорити з ним ну і трохи побити.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Обережне