Глава 1 Частина 1

—Спробуй ще раз.

В залі для тренувань, який завжди був заповнений студентами, цього разу було лише дві людини. Другокурсниця Хорса та її куратор. Марія намагалася виконати закляття, яке допомогло б їй боротися з темними сутностями. Але всі спроби були марними, та й вона вже втратила багато сил.

—Не можу вже.

Чоловік підійшов до неї та підняв її за підборіддя. Дівочі очі благали про відпочинок, і Лев просто не міг відказати. Краще сьогодні вона вже не зробить.

—Добре. Відпочинь трохи, і підемо в наш корпус. У мене ще роботи сьогодні багато.

Марія зробила крок назад, віддаляючись від викладачах. Вона намагалася боротися з ніяковістю, визванну його жестом. Але виходило погано. Рум’янець залив її обличчя. Дівчина відвернулася від чоловіка. Лев лише посміхнувся на це. Він не раз бачив, як вона червоніє при ньому, і завжди помічав у цьому щось миле.

—Як тобі початок другого курсу?

Марія обернулася до викладача лицем. Це питання трохи розізлило її.

—Прекрасно. У мене в кімнаті тепер куча рослин, які привезла Стася, Валентин як завжди нічого не викладає, і я ледве не створила пожежу в аудиторії, але все таки зварила зілля. А, ну ще й сутність в другий же день, яка ледве не вбила мене. І я не порушувала комендантської години. Прекрасний початок року! Неначе на першому курсі. І це все за три дні! Добре хоч друзів побачила, хоча би якийсь плюс є в цьому всьому.

Лев згадав вчорашню ніч, коли він врятував Марію. Сутність намагалася наздогнати її, але чоловік вчасно з’явився. Дівчина тоді пів ночі провела у його кабінеті. Повезло, що сьогодні хоч субота. Лев пообіцяв провести з нею невеличке заняття та навчити декільком замовлянь.

—Ладно, пішли вже.

Дорога була через прохідний коридор Чура. Марії ніколи не подобався він. Їй здавалося, що будівля обвалиться через ці тріщини, та просто було моторошно. Студенти тренувалися, і звідусіль були чутні якісь вибухи, слова замовлянь та інше. Дівчина помітила, що чурівці знову намагаються розбити ту стіну, яка закриває якийсь прохід. Подивившись на Лева, Марія зрозуміла що він знову відчуває неприємний запах. Але ж вона - ні. Їй завжди здавалося це якимось дивним.

—Нагадай, що за тією стіною.

—Затопили коридор і все. Але не знаю чим. Запах дуже неприємний.

—Але, чому я нічого не відчуваю?

—На то є причини.

Марія не відповіла йому. Вона замислилася. Щось їй це нагадувало, але дівчина не могла згадати, що саме.

—Які причини?

—Тобі рано це знати.

Блондинка з розумінням кивнула. Проте, їй хотілося якомога швидше зрозуміти, що з ним не так. Дуже знайомі признаки. Потрібно було на парах слухати уважніше. Вона й справді намагалася, але їх тоді завалили цілою кучею інформації і дівчина не змогла все запам’ятати.

Марія і Лев розійшлися недалеко від прохідного коридора Хорса. Викладач пішов до себе в кабінет, а студентка вирішила заглянути в бібліотеку. Їй просто хотілось щось почитати. Знала, що повернувшись в кімнату, вона почне вислуховувати Стасю. А так, хоча би щось дізнається новеньке. Проходячи між стелажами з книгами, дівчина читала кожну назву, поки не помітила дещо дуже знайоме. “Сказання про вовкулак”. В минулому році Лев її порекомендував. Щось Марії підказало, що їй потрібно прочитати цю книгу.

—Повторювати‒ніколи не пізно

Вона взяла її. Старовинна палітурка з золотим малюнком вовка та назвою. Сівши за стіл, дівчина відкрила книгу.

«Сказання про вовкулак

Глава 1

Загальні поняття

Вовкула́ка або вовку́н(грец. λυκάνθρωπος, англ. Werewolf, нім. Werwolf, фр. loup-garou, італ. lupo mannaro) — міфічна істота, людина, що перекидається на вовка, або перетворена у вовка, тобто перевертень.

Вовкулака — людина-перевертень, що має надприродну здатність перевтілюватися у вовка. Вважається, що вовкулаки можуть бути вродженими та оберненими. Вроджені — це ті вовкулаки, які народилися під певною планетою. Перетворені (обернені) вовкулаки — істоти, що зазнають більших страждань, ніж вроджені. Вони живуть у барлогах, бігають у лісах, але зберігають людський внутрішній світ. Повернутися до людської подоби обернені вовкулаки могли через кілька років. Вроджені ж вовкулаки все життя проводили в сім’ї як звичайні люди, а у певний період року, перетворившись на вовків, винищували худобу.”

Загальні поняття, які Марія й так пам’ятала, тому сильно вчитуватися вона не стала. Їй були цікаві ознаки вродженого вовкулаки, так як вона ніц не пам’ятала.

“Глава 2

Вроджені вовкулаки

Вроджені вовкулаки бувають, коли вагітна жінка несподівано побачить вовка, або з’їсть м’ясо тварини, яку роздер вовк, тоді дитина, що від неї вродиться, буде вовкулакою, чи вовкуном. Також коли чоловік спить із жінкою проти свята, чи проти посту, а зачнеться в них хлопець, то буде з нього вовкулака. Для позначення цієї можливості використовується термін ликантропия. У вовчому образі вервольфи представлялися як звичайні вовки, хоча найчастіше і більше, і сильніше за середнє. Вважалося, що рана, нанесена вовку-перевертню, зберігається й у людському вигляді.

Вроджені вовкулаки мали можливість перетворювати людину на вовка. Основною з ознак вроджених вовкулак вважалося щось подібне з вовчою натурою. Наприклад, вовча шерсть замість звичайного волосся, ікла, загострений нюх, розвинена інтуїція. Може навіть й декілька. Також можуть бути червоні або янтарні очі. В людській подобі у вовкулак часто тісний зв’язок з природою. У подобі вовка вони можуть легко стояти на двох ногах, у них коротка шерсть.”

Марія закрила книгу. Ні, вона не просто не змогла вивчити. Дівчина зрозуміла, що все прекрасно знає. На ній було закляття. Комусь просто не потрібно було, щоби вона знала. І у неї є припущення хто. В минулому році вона просто не сильно думала про це, тому й не одразу зрозуміла. Загострений нюх, янтарні очі, тісний зв’язок з природою. Авінов Лев Константинович.

Звичайні студенти й не здогадуються, бо він їм це не говорив. Але ж Марія з ним в досить близьких стосунках. Вона помітила, як він любить природу. Він легко налагоджує зв’язок з тваринами. В коридорі Чура він справді відчуває дивний запах, через загострений нюх. На першому курсі з’явився в потрібний момент з цитрином. Неначе відчував.

—Потрібно за ним прослідкувати. Може, мені просто здається, і він звичайний чарівник?

Але, що як ні? Марія задумалася. Що це змінить? Вона не була впевнена в тому, чи її відношення до нього стане іншим. Проте дівчина надіялася, що не буде його боятися.

—Якщо він викладач-куратор, то значить не такий й небезпечний? Ну, Асгайр точно не став би призначати на цю посаду людину, яка в деякі періоди може вбити когось. — прошепотіла Марія, — Хоча… Я не була би так впевнена.

Поклавши книгу назад, блондинка пішла до себе в кімнату. Їй потрібно було трохи відпочити. Ні, вона не збиралася говорити комусь свої здогадки. Якщо це дізнаються всі, то буде великий скандал. А Марія не хотіла уявляти, що буде тоді з Левом. Він любить свою роботу, своїх студентів. Без нього в академії не так. Однак їй потрібно буде поговорити з ним. Не сьогодні. В кімнаті її зустріли Стейсі з Дамелі і пару рослин. Дівчата про щось говорили. Марія тихо зайшла й завалилася на ліжко, лицем в подушку.

—Щось сталося? — запитала Стася.

Марія перевернулася на спину й подивилася у стелю.

—Та нічого особливого. Просто втомилася.

—Лев Константинович замучив?

—В сенсі Лев Константинович?!