Глава 8 Частина 1

Взявши телефон, вона вирішила написати мамі, але побачила те, що ніяк не очікувала. Повідомлення, яке вона хотіла отримати, хоча розуміла, що цього могло й не статися найближчий місяць.

«Вибач, що ігнорував. Дякую тобі)»

Марія застрибала від радості. Лев написав. Лише одне повідомлення, але зробило воно її щасливою.

—     Марія, що з тобою?

—     Почекай хвилинку.

Дівчина заспокоїлася і відписала Левові.

«Якщо ти думаєш, що я тобі не дам ляпасу, коли ти приїдеш, то ти помиляєшся. А так вибачаю»

 

«Страшна ти жінка»

 

«А не потрібно було мене ігнорувати:)»

—     Що сталося? Чому ти різко стала такою веселою?

—     Мене Лев ігнорував, але нарешті відписав.

—     Тобто, ти радуєшся через те, що твій куратор тобі написав.

Марія не встигла відповісти, бо двері в кімнату відчинилися, й зайшли Даниїл з Єсеном. Блондинка зрозуміла, що то через неї. Схоже, це було занадто голосно.

—     Що за крики й без бійки?

—     Даниїле, досить так говорити. Мені тут ще її не вистачало.

—     Говорить хлопець, який цілував п’яну Стасю.

—     Мара візьми! Ти довго ще будеш це згадувати? ‒ спитала Стася. Такі підколи зі сторони Даниїла вона зовсім не любила.

—     Поки ви не одружитесь, ‒ відповіла Марія. Даниїлу таке сподобалося.

—     Моя школа.

—     Йдіть до Мари. Це було лише один раз і більше такого не повториться, ‒ сказав Єсен й сів на стілець неподалік. Даниїл завалився на ліжко Марії. Через це дівчина його легенько вдарила. Всі подивилися на блондинку, в очікувані пояснення. Вона зрозуміла, що тепер не уникнути питань.

—     Ще раз. Ти радуєшся через те, що тобі відписав Лев, а до цього ігнорував. Дорогенька, між вами точно нічого немає?

—     Ми ‒ друзі.

—     Вона закохалася в нього.

Дівчина подивилася на Даниїла. Невже все так було очевидно, чи це він добре знає її. Марія промовчала у відповідь, не знаючи, що й сказати. Він мати рацію. Вони про це все одно дізналися б, але блондинка не хотіла, щоби так рано. Цю мовчанку друзі прийняли за знак згоди. Настя закричала й побігла заварювати чай, а хлопці здивовано дивилися на Марію, неначе підтвердилося те, в що вони справді вірили. Дівчині стало ніяково через це, тому вона вирішила порушити цю мовчанку.

—     Але між нами нічого такого немає. Можливо це навіть не взаємно.

—     Ти знущаєшся? Маріє, це взаємно. По іншому бути не може. Ваші взаємовідносини, погляди. Та навіть розмови. Я ж не один раз бачив вас у бібліотеці. Ви щасливі одне з одним. Навіть коли у тебе був жахливий настрій, з Левом ти все одно була веселою. І то були щирі почуття, ‒ сказав Єсен. Дівчина промовчала. Було лише одне «але». Він її викладач. Зробивши чай, Настя роздала всі чашки й сіла назад на своє ліжко. Даниїл і Єсен почали розказувати всі моменти, коли вони впевнялися, що ті почуття взаємні, але Марія їх не слухала.  Попиваючи чай, вона думала про те, що через місяць Лев приїде. Діставши телефон, вона відкрила календар місячних фаз. 10 жовтня повний місяць. До того моменту чоловік вже буде в академії.

—     Ти нас слухаєш? ‒ спитав Єсен.

—     Так. Останнє про що ви говорили, то про те, що Людмила Степанівна найгірша викладачка і про те, що потрібно робити бунт.

—     І терміново, бо учні цього не витримають! Навіть хорсовців вона бісить. Всі говорять, що просто поважають ту ученицю, яка наважилася сьогодні з нею поспорити. Говорять, що вона Лева захищала, як викладача, а потім ще й на всі запитання правильно відповідала. Оце поважаю, справжня хорсівка. Не те, що деякі. Потрібно з нею ближче познайомитися.

Марія згадала сцену на першій парі історії.

—     Даня, то я була.

—     О, ну говорю, що справжня хорсівка!

Дівчина посміхнулася. У них в кімнаті була прекрасна атмосфера. Вона обожнювала такі моменти. Коли ніхто не думає про домашні завдання, проблеми(окрім Людмили Степанівни). Друзі просто весело проводили час, забувши про те, що відбувається за стінами цієї кімнати. Неочікувано на голову Даниїла щось впало. Марія відразу впізнала сутність. Її улюблений Пухнастик. Відкласти філіжанку, Марія взяла його й почала гладити. Сутність була рада знову бачити свою господиню, яка рік назад врятувала її.

—     Хлопці, а вам не пора по кімнатах Через 5 хвилин комендантська.

Почувши це, Єсен і Даниїл попрощалися з дівчатами та вийшли з кімнати. Марію вже хилило до сну, тому варто було їй торкнутися подушки, її розум забрала богиня сну.

***

З самого ранку Стася бігала по всій кімнаті в пошуках одягу, який ідеально підходив би до її настрою на сьогодні. Блондинка сиділа на своєму ліжку й спокійно пила чай, бо сьогодні у неї не було першої пари. Взявши телефон, вона швиденько відписала мамі й почала шукати інших людей, котрим повинна написати. Серед них був Лев. Вчора він ще відправив повідомлення, але Марія не помітила цього.

«Я надіюсь Людмила Степанівна не замучила вас»

 

«Ця стара змія просто жахлива. Ти коли повернешся? Ми довго з нею не витримаємо»

Дівчина відкласти телефон, але дещо згадала. Хтось частково заблокував її знання про вовкулак і її підозри впали тоді на Лева. Вона знову взяла телефон й написала йому.

«Слухай, мені хтось заблокував знання про народжених вовкулак. Ти часом не знаєш хто?»

 

Через хвилину чоловік відписав.

 

«Так, це був я. Вибач, будь ласка. Коли я це зробив, то не сильно довіряв тобі, але потім вже зрозумів і  було пізно.»

 

«Чому не спогади?»

 

«Бо не витримав би. Всі вони були прекрасними. Й ти говорила, що кожний дорогий для тебе»

 

«А якби мені загрожувала небезпека?»

 

«Згадала, як і зробила це. Якби я хотів, щоби ти назавжди забула, то наклав би зовсім інший замовляння. Будь ласка, вибач мені. Я телепень, знаю»

 

«І не те слово. Не роби більше цього, будь ласка. Я прийму тебе будь-яким. Якби я не знала, чому ти це зробив, то не вибачила. А так все добре, тільки ляпаса отримаєш за це. Ти, до речі, коли приїдеш?»

 

«Мені вже страшно повертатися до академії з розумінням, що мене поб’ють як мінімум.. А перша пара 10 жовтня вже буде зі мною. Добре, що хоч повний місяць тоді вже якраз пройде»

 

«Ти на повний місяць перетворюєшся? А, ну так»

 

«Так, правильно. Добре, відпишу пізніше)»

Марія вимкнула телефон й продовжила спостерігати за своєю сусідкою. Але Настя вже була одягнута й готувалася до пари. Блондинка була щаслива, що Лев нарешті був чесним з ним. Поглянувши на годинник, дівчина й сама почала шукати теплий одяг. Сьогодні на вулиці було холодно.