Глава 7 Частина 1

 —     Давай я у тебе уточню. Що ти дізналася?

—     Те що він вовкулака.

—     Значить я зрозуміла все правильно. Ніхто. Не. Повинен. Це. дізнатися. Якщо він настільки тобі відкрився, це значить те, що Лев довіряє тобі.

З кожним словом Лора робила крок до Марії, але Д’яченко відступала. Вона вперлася в стіну. Першокурсниця припала її до неї.

—     Я й не думала це комусь говорити. Цей секрет я понесу з собою в могилу. У мене немає звички зраджувати рідним людям.

—     Але якщо ти все-таки це зробиш ‒ тобі не жити. Я за свого брата готова вбити. Він найрідніша людина для мене.

Марія зрозуміла наскільки вони були близькими. Їй здавалося, що вони рідні брат і сестра, а не двоюрідні. Схожість, яка була трохи помітна у характерах. Лев також готовий був на все, заради рідних йому людей. Навіть в очах були відблиски бурштинового кольору.

Лише через хвилину дівчата помітили наскільки були близько. Марія не надала цьому жодного значення, але Лору це збентежило. Вона відійшла від другокурсниці. Маша помітила зміни на її лиці. Щоки першокурсниці залилися рум’янцем. «Її цікавлять дівчата, чи мені просто здається?»-подумала Марі. Але кароока швидко взяла себе в руки й поглянула неї. Лора дивилася на неї з захопленням. Неначе вловила щось таке, що не помічала до цього.

—     Ти дуже гарна.

—     Ти також.

Лора була схожа на сонце. Своїм виглядом вона повністю уособлювала свій факультет. Вона була дуже активною, веселою. Але вона могла так легко стати серйозною. Марії захотілося дізнатися про неї більше. Якою вона буває. Чи справді вона так схожа зі своїм кузеном, чи все-таки вони схожі тільки зовнішністю. Але з роздумів її вивів дівочий голос.

—     Повернемося до Лева. Чому буде складніше написати йому, чим зазвичай?

—     Він скоріше всього відчув це все й почав мене ігнорувати. Хоча я навіть не хотіла відвертатися через це від нього. Так, спочатку я не знала, що робити. Але зараз, коли я розумію всю ситуацію, я можу з упевненістю сказати, що ніколи цього не зроблю, ким би він не був.

Лора помітила, наскільки дівчина засмучувалась через це. Вона з зацікавленістю слухала це все і зрозуміла багато чого.

—     Я рада, що доля дозволила йому зустріти таку людину, як ти. Його поведінка зрозуміла. Лева кидали через це не один раз. В академії про це мало хто знав, тому тоді він був популярним. Ну посуди сама. Хорсовець з гарною і водночас трохи незвичайною зовнішністю, добрий. Але коли дізнавалися про це, найчастіше відверталися. Він просто боїться, що це повториться з тобою. Проте все-таки Лев козел. Не можна ж таку гарну даму ігнорувати.

—     Ну, він же твій брат.

—     На то він їм і є. Тільки я маю право його так називати.

Марія засміялася.

—     Тоді тебе наша нова викладачка розізлить, бо Лев їй не подобається від слова зовсім. Говорить, що він нас занадто жаліє.

—     Ну класно, що я можу сказати.

Марія і Лора ще трохи поговорили. Як виявилося, Авінова все дитинство провела зі своїм братом. Все-таки були у них відмінності. Дівчина була завжди занадто активною, а її брат спокійним. Лора відрізнялася й характером. Вона могла легко з кимось посваритися, хоча найчастіше це не на довго. Хорсівка любила природу і в цьому Марія могла її підтримати. Маша розказала про своє життя. Лора її зацікавлено слухала, водночас розглядаючи дівчину. Від цього вона мимоволі посміхалася. Помітивши це, Марі замовчала й посміхнулася. Вона зрозуміла, що хоче обняти її. Вона це й зробила. Вони двоє повалилися на ліжко. Лора засміялася. Дівчина обняла свою подругу у відповідь. Вона пригорнулася до неї ближче. На душі відразу стало спокійніше. І деякі думки все ще залишилися з Левом, вона дозволила собі відпочити.

—     Марі.

—     М?

—     Ти віриш, що людина може закохатися в когось, знаючи його лише день.

—     Схоже, що так я й закохалася у твого брата, але зрозуміла тільки сьогодні.

Лора промовчала. Вони б так пролежали ще довго, але телефон першокурсниці задзвонив. Діставши його, вони побачили номер Лева. Кароока сіла й відповіла на дзвінок.

—     Привіт, як ти?… О, це добре… Я? Нормально. Познайомилася з класною другокурсницею Хорса й старшокурсником, знову ж Хорса… Ну так, з Марією і Юрієм, а що?

Марія відразу зрозуміла, про кого вона говорила. Схоже, з Юрієм дівчина також познайомилася також вчора.

—     Я тобі пізніше подзвоню, просто зайнятий трохи.

Лора припинила дзвінок й поклала телефон на комод. Марія подивилася на неї.

—     Як він?

—     Нормально. Роботи багато, але нормально. Лев питав про тебе. Як у тебе справи.

—     Чому він сам не напише?

—     Почекай трохи, дай йому час. Скоро все буде.

***

Коли Марія зайшла у свою кімнату, то завалилася на ліжко. Настя пішла гуляти з Дамелі, Даниїл і Кай на зборах студ.ради, Єсен займається своїми справами старости, Юрій проводив час зі своєю сестрою, Соломія була в кабінеті пророцтва. Блондинка дістала телефон й почала дивитися стрічку інстаграму. Але зрозумівши, що там немає нічого цікавого, бо всі її минулі однокласники й просто друзі зараз всі навчаються. Їй в голову прийшла ідея. Вона знайшла листування з Левом.

«Я буду чекати стільки, скільки знадобиться»

Марія помітила, що він відразу зайшов у мережу й прочитав її повідомлення. Вона вимкнула телефон й пішла робити домашню роботу на завтрашню пару з травології. Воно було досить важке, тому дівчина просиділа над ним достатньо довго. Вже навіть її сусідка встигла повернутися в кімнату.

—     Скільки хорсовця не вчи, а велесовські дисципліни він все одно буде тяжко розуміти, ‒ сказала Настя.

—     І не говори. Навіть життя у такій сім’ї не допоможе, ‒ сказала Марія й закрила книгу. Нарешті вона закінчила.

Дівчина взяла фентезійну книгу й повернулася на своє ліжко. Хоч і у дівчини все життя було, як ця книга, цей жанр все одно залишався її улюбленим. Вигадані світи, зовсім інша магія, яка не схожа на їхню. Все це її приваблювало й допомагало відпочити, чи зовсім забути про проблеми реального світу. Стася також вирішила почитати, але її більше приваблювала драма. Цей жанр повністю її описував. Через деякий час Марія вирішила подивитися на годинник. 20:25. Відклавши книгу, вона взяла речі й пішла у ванну. На диво, черги не було й дівчина швидко повернулася до кімнати, повністю готовою до сну. Взявши телефон, вона вирішила написати мамі, але побачила те, що ніяк не очікувала. Повідомлення, яке вона хотіла отримати, хоча розуміла, що цього могло й не статися найближчий місяць.