Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Пролог
Вільний час 1
Глава 1: Таємниця музею (Мирні дні)
Глава 1: Таємниця музею (Розслідування)
Глава 1: Таємниця музею (Класний Суд)
Глава 1: Таємниця музею (Страта)
Глава 2: Всупереч зрадам (Мирні дні)
Вільний час 2
Глава 2: Всупереч зрадам (Мирні дні 2)
Глава 2: Всупереч зрадам (Розслідування)
Глава 2: Всупереч зрадам (Класний Суд)
Глава 2: Всупереч зрадам (Страта)
Глава 3 Розчарування у житті (Мирні дні)
Вільний час 3 та розмова з ******** ****
Глава 3: Розчарування у житті (Мирні дні 2)
Глава 3: Розчарування у житті (Розслідування)
Глава 3: Розчарування у житті (Класний Суд)
Глава 3: Розчарування у житті (Страта)
Глава 4: Постріл у ціль (Мирні дні)
Глава 4: Постріл у ціль (Мирні дні 2)
Вільний час 4
Глава 4: Постріл у ціль (Мирні дні 3)
Глава 4: Постріл у ціль (Розслідування)
Глава 4: Постріл у ціль (Класний Суд)
Глава 4: Постріл у ціль (Страта)
Глава 5: Розкриття правди (Мирні дні)
Вільний час 5
Глава 5: Розкриття правди (Мирні дні 2)
Глава 5: Розкриття правди (Мирні дні 3)
Глава 5: Розкриття правди (Розслідування)
Глава 5: Розкриття правди (Класний Суд 1)
Глава 5: Розкриття правди (Класний Суд 2)
Глава 5: Розкриття правди (Cтрата 1)
Глава 5: Розкриття правди (Cтрата 2)
Глава 6: Безнадія або Віра (Мирні дні)
Глава 6: Безнадія або Віра (Розслідування)
Глава 6: Безнадія або Віра (Класний Суд)
Епілог
Новий початок?
Вільний час: Нео Вада
Вільний час: Мей Кавасакі
Вільний час: Теруко Йосіда
Вільний час: Рейден Окумура
Вільний час: Дейчі Хомма
Вільний час: Чіко Цудзі
Вільний час: Хіромі Кудо
Вільний час: Акайо Імаї
Вільний час: Узеджи Іто
Вільний час: Джунічі Аокі
1
Зараз ранок. Я вирішила піти прогулятися коридором, там побачила дівчину, що танцює. Вона безтурботно крутиться навколо себе. Мені це здалося дивним, я підійшла до неї, вона помітила мене і зупинилася танцювати.
- О привіт! Я тут розважаюся. - сказала це з посмішкою.
- Навіщо? Та й як на мене це дивно. Тобі що зайнятися нічим? - запитувала невдоволено дивлячись на неї.
- То мені справді нічого робити, окрім як танцювати. Та й це весело! - голосно сказала Кавасакі, нагадуючи про свій талант.
- Ну так, ти ж Абсолютна Танцівниця. Крім цього ти більше нічим не цікавишся? - запитала я її із зацікавленістю.
- Ні, до чого? Мені подобається те, чим я займаюся. Ось, наприклад, ти дизайнер, ти що, не отримуєш кайф від своєї роботи? - запитувала дивно подивившись на мене.
- Доставляє. - коротко відповіла я, не розуміючи, до чого вона хилить.
- Ну ось, тому не бачу сенсу змінювати своє життя, якщо воно мене і так влаштовує. - розповідала мені дуже в бадьорому настрої. «Мені б такий настрій» подумала про це.
- Ага, тоді бувай. Потім побачимося. - сказала я і відійшла від неї. Мей махнула рукою на прощання, а я пішла ходити коридором.
2
Я вирішила знову з кимось поговорити. Пішовши в їдальню, побачила там ту саму веселу танцівницю.
- Привіт, Мей. - коротко привітала її.
- О і ти тут. Як справи? Чим займалася? - розпитувала мене, ніби їй дуже це треба.
- Нічим особливим, оглядала місце. А я дивлюся, що ти справді така вся позитивна, з чого б це раптом? - запитала я її.
- То ти про ситуацію, яка зараз відбувається. Я не хвилююся, думаю, що це просто розіграш або щось таке… - вимовила вона злегка сумнівно.
- Зрозуміло, а якщо це не так? Може насправді ця гра справжня? - запитувала її, я очікувала, що Кавасакі впаде у відчай, але цього не сталося.
- Ну тоді… Ми що-небудь придумаємо! Це не буде такою великою проблемою, якщо ми всі працюватимемо разом! - рішуче і голосно проговорила мені.
- Мене дивує те, що ти залишаєшся такою ж налаштованою на перемогу. - вимовила я їй заздрячи.
- Тому що я позитивно мислю, та й це куди краще, ніж негативно сприймати все навколо себе! - крикнула вона впевнено твердячи про це.
- Але тобі не здається, що ти змушуєш себе мислити позитивно? - запитала я її.
- Ні, я завжди була такою з самого дитинства! - голосно промовила це.
- Бачу ти віриш у позитивне мислення і не помічаєш, як воно тобі шкодить. Я скажу так, іноді потрібно мислити негативно, щоб у підсумку врятувати себе від «темної» сторони позитиву. - пояснювала це їй, Кавасакі уважно мене слухала.
- Добре, візьму я твою пораду. А зараз, мені треба поїсти! Тож ще побачимося. - натхненно прорекла вона, я побажала їй приємного апетиту. Самій мені не хотілося їсти, та й вже час спати. Я вийшла з їдальні і попрямувала до своєї кімнати. І там лягла й заснула…
3
Зараз ранок, час відвідати Танцівницю. Я підійшла до її кімнати і постукала. Вона негайно відчинила двері, і з посмішкою привітала мене.
- О, привіт, Атсуко! Заходь! - голосно зрадівши, вимовила це, і я зайшла до неї. Вона за мною зачинила двері. Я побачила схожу кімнату на свою, але тільки в неї коричнева. Кавасакі сіла на ліжко, і я туди ж. Після цього вона продовжила:
- До речі, навіщо ти до мене постукала? - запитала мене про це.
- Щодо твоєї проблеми. - коротко відповіла їй.
- Що ти маєш на увазі? У мене все гаразд. - проговорила Кавасакі, не розуміючи мене.
- Не вдавай, ніби не знаєш. Скажи, у тебе щось сталося у житті? - запитувала її, вона подивилася на статуетку балерини.
- Просто відчуваю, що вже не так танцюю, як раніше. Це мене вганяє в депресію. Хоча я по життю така весела, тому навіть коли в мене поганий настрій, поводжуся так завзято, що він зникає. - розповідала Танцівниця це мені.
- Зрозуміло, а що це за статуетка, на яку ти дивишся? - запитала я її поцікавившись.
- Це був час, коли захоплювалася балетом. Там я отримала цю статуетку балерини з порцеляни. Коли була маленькою, я мріяла про балет, мені хотілося спробувати займатися цим. Ну і ось, тепер я скрізь її ношу з собою, хоч і вже й не танцюю балет. - пояснювала це мені з таким захопленням.
- А чому ти його кинула? - запитала я її.
- Через травму ноги мені сказали, що краще почекати, поки вона зцілиться. Зараз із нею все нормально, тому думаю над тим, щоб повернутися туди. - промовила вона рішуче налаштовано.
- Я рада за тебе. - коротко промовила я з невеликою посмішкою. Вона обійняла мене і не помітила, як тримає щось у руках. Ту саму статуетку. Після обіймів танцівниця вручила мені її.
- Тримай, це буде пам’ять про мене! - радісно вимовила вона і я взяла собі.
- Дякую, а вона тобі що, не потрібна? - запитала я, дивно подивившись на Кавасакі.
- У мене є друга. Тож постарайся зберегти її. - вимовила вона це мені з посмішкою.
- Добре, тоді бувай. - сказала коротко це їй, і вийшла з кімнати. У слід вона крикнула, теж «бувай». Настала ніч, я зайшла до себе і лягла спати…