Глава 4: Постріл у ціль (Класний Суд)

Вже там я побачила Куботу, яка щось шукає в шафі з одягом для агента. Сама Цудзі дивиться на все це.

- Що ти там робиш, Сечіко? - запитала я її, дівчина на мить глянула на мене.

- У нас є підозри, що плащ на Узеджі звідси. - сказала вона і подивилася здивовано на вішалку з таким самим одягом, як в Іто, але там є ще дещо.

- Дай глянути. Та чорт забирай, це той самий номер на плащі, який раніше бачила в людини, яка на мене нападала! - крикнула вона від несподіванки.

- Отже, на Узеджі одягнений плащ без номера. - вимовила подумавши про це, червоноволоса хитнула.

- Схоже на те. - сказала Кубота, дивлячись на плащ і вішаючи його назад у шафу.

- Тоді усе, що могли, ми подивилися. - впевнено прорекла вона і вийшла з кімнати. Я з господинею тварин пішли за нею, інші чекали на нас.

- Ах… Нарешті ви приперлися… Так нудно тут стояти… - позіхаючи вимовив шаман, дивлячись на нас.

- Ха… міг би і справою зайнятися. - невдоволено вимовила я, дивлячись на нього.

- Що ви такі нервові, я не розумію вас. - вимовив він, ніби про себе.

- Може нам не варто звертати на нього увагу? Взагалі-то, зараз має пролунати оголошення. - ось щойно Хіромі сказав про це, увімкнувся монітор.

- Ху-ху-ху! Хлопці та дівчата! Настав час для суду! Чекаю на вас із нетерпінням! - голосно пролунало повідомлення, і ми пішли на 1 поверх. Уже там на нас чекає ліфт, ми зайшли всередину. Усі мовчки стоять й чекають, коли він спуститься. Ця мертва тиша якоюсь мірою лякає… За кілька хвилин ми приїхали. Двері ліфта відчинилися, ми вийшли з нього. Перед собою побачили нові портрети. Перший - це Рейден Окумура, якого було страчено за вбивство Теруко Йосіди. Праве око залите червоною гидкою рідиною і стікає до нижньої частини портрета. На іншому зображений Узеджі Іто. Його обличчя зовсім ледве видно через червону пляму, яку залишено так само, як і його вбили. Після перегляду ми підійшли до своїх місць, та Інносу заговорив:

- Ура! Тепер ми можемо почати суд! Що ж народ, поїхали! - крикнув пухнастик, і ми почали Класний Суд.

- Ми ж ідемо за планом? Спочатку зазвичай дивимося Іннофайл, а потім на інші докази. - нагадав Іошинорі, дивлячись на нас.

- Так, спочатку з нього почнемо. Прочитай нам його, крім цього, ти нічого робити не будеш! Я сама розгадаю цю справу без твоїх розумних думок! - крикнула, дивлячись рішуче на нього, він спочатку був здивований цим, а потім полегшено посміхнувся.

- Боже… як скажеш. Я зовсім не проти, навпаки буду дивитися, як ти намагаєшся розгадувати. Такс, в Інофайлі написано:

Жертва: Узеджі Іто

Причина смерті: Незліченні удари по голові.

Час смерті: 22:30

- прочитав він це нам і замолк.

- Отже, він помер о 22:30. Гадаю, в той час ми були в їдальні. - сказав пірат, обдумуючи це.

- Абсолютно вірно, я подивилася на годинник і так, тоді було рівно 22:30. - прорекла Чіко, подивившись на Фурукаву.

- Через 5 хвилин ми пішли в медпункт. Там пробули 15 хвилин. Значить, уже на годиннику було 22:50. - вимовила я, дивлячись на них.

- Потім ми вийшли і зустріли Акіру та Хіромі, також через кілька хвилин і Дейчі. Після цього прозвучало оголошення про сон. Однак ми вирішили піти на 4 поверх і там знайшли тіло. Через хвилину прозвучало оголошення про виявлення тіла. - промовила це дивлячись на нас.

- Отже, це те, що сталося за 30 хвилин. Однак я хочу дізнатися, що відбулося до 22:30. Адже щонайменше бачу, що Чіко постраждала. Ти говорила про якусь людину, яка атакувала тебе. - промовила Акіра, дивлячись на Цудзі.

- Так, сталося достатньо. Десь о 22:00 мене вдарили. Мені було погано і до мене підійшов Фурукава і за ним Хіросе. Я їм розповіла, що зі мною сталося. Далі ми пішли в їдальню, щоб поїсти. Через деякий час до нас зайшла Кубота. Ми там досить довго розмовляли. Так що, більше за цей час нічого не було. - розповідала нам, і в мене є певна підозра щодо неї.

- Вірно, ти говорила, що на тебе нападала людина в масці, але ж ми з Фурукавою не бачили, що на тебе хтось накидався! Ми стояли в коридорі біля дверей Морі, і ти якраз була навпроти! Тому відповідай! Чому ми не бачили цієї людини!? - орала я, показуючи пальцем на агента. Вона не очікувала, що скажу щось проти неї.

- Хіросе, ти що не помітила перед собою двері? У кінці коридору з кімнатами є звуконепроникні двері. Їх прикрили… Ось через це ви мене не бачили. - пояснювала синьоволоса, злячись на мою дурість.

- Чіко права, після нашої розмови з Атсуко я пішов відчиняти двері. Завдяки цьому помітив Цудзі, яка напівлежала на підлозі, та й її голова була в крові. - пояснював нам, але я все одно її підозрюю.

- Навіть якщо і двері виявилися зачиненими, вона могла прикидатися, що на неї нападали! Облитися кров’ю з медпункту і все! - гаркнула я, знову злобно тиснучи на неї.

- Ти чого так тупиш? Пам’ятаєш, вона казала, що її вдарили ломом! Сам він у крові! - голосно прорік, дивлячись на мене. У цей момент, я відчула себе тупою…

***

Фурукава продовжив говорити:

- Та й узагалі, Узеджі напав на Чіко! - мало не крикнув, і Мінамі запротестувала.

- Стривай, звідки ти це знаєш!? Що саме він напав на неї!? - голосно запитала вона, і я повернула голову в її бік.

- Тобі б і не знати! Ти повинна була бачити на Іто плащ під №4! Коли ми з тобою і з Хіромі зустрілися, чомусь ти не сказала нам ім’я жертви! Однак чудово знала хто це, бо ти сама перебуваєш у клубі! - гаркнула я, дивлячись люто на неї.

- На плащі не було номера! Та й коли я оглянула тіло, то теж його не бачила! - голосно зі здивуванням провіщала журналістка і кіт закричав.

- Мяяяяяяяяяуууууу! - після цього Господиня Тварин заговорила:

- Перепрошую, але Атсуко, ти що забула? Ти ж була з нами, коли ми дивилися на плащ із №4. Тому те, що ти звинувачуєш її, це неправильно! - голосно прорекла вона, я впала в шок… «Так, що зі мною таке?» - подумала про себе.

- Кубота абсолютно права, що Мінамі не могла знати жертву до нас, оскільки на Іто не його плащ. Хтось поміняв їх місцями, щоб нас заплутати. - сказала агентка, невдоволено дивлячись на мене і продовжила:

- Наразі нам варто обговорити саму жертву. Точніше, чим її вбили? - запитала Чіко, досліджуючи поглядом нас.

- Швидше за все цеглою, і після удару вона розкололася. - вимовив пірат, і шаман заговорив:

- Він сам себе не міг грохнути? Ну типу самогубство і всі справи. - безтурботно сказав він і дехто заговорив:

- Подивився я на його голову, переконався, що в тебе теж саме. Так само порожньо, гидко, огидно й мерзотно. Будь-яка нормальна людина здогадалася, що він не міг так розбити собі голову. Бо пульс зупинився б раніше, ніж його голова була б у друзки. Це неможливо. - впевнено прорік Морі, я, м’яко кажучи, стримувала себе, щоб не накричати на нього.

- Агх… Чого ти відкрив свій рот? Знай, ти далеко не кращий за цього бовдура. - сказала я в сказі, дивлячись на будівельника і показуючи пальцем на Шамана. Морі мовчки кинув погляд убік, і нічого не відповів.

- Не відаю, чому тебе все бісить, але він має рацію. Це не могло бути самогубство. - вимовив хлопчик, дивлячись на нас.

- Так, цікаво, скільки всього ударів по голові зроблено, щоб так її розмазати? - запитала вся в темному дівчина та Інносу заговорив:

- Ху-ху-ху! Я можу вам допомогти, бо таке навряд-чи ви скажете. Звісно, крім убивці! Всього було 13 ударів по голові! - голосно оголосив він, багато хто здивувався такій грубості.

- Господи… це так жахливо… навіщо так багато? - тихо промовила Сечіко, посинівши від такого факту.

- Це справді моторошно. - нервово промовила Акіра, але Цудзі відчула страх, згадавши про інше.

- Так, але це число нагадало ту «Справу №13», начебто це спеціально зроблено, щоб когось підставити… Мене… Вбивця хотів підставити мене… Бо в цьому документі сказано, що єдина підозрювана це я. Він хотів, щоб ми подумали, що вбивцю вбито ломом, але ні, це була цегла… ще… Чому Узеджі на мене накинувся? Він був у змові з убивцею? У підсумку він відкинув його… - з невеликим відчаєм міркувала вона.

- Це справді схоже на те, що тебе хотіли покарати. Ні, не тільки тебе, а й усіх, хто бере участь у цій секті. Будь-хто з них був би підозрілим… Особливо Дейчі Хомма… - серйозно говорила вже дивлячись на шамана…

***

Він злякався мене.

- Перед тим, як ми побачили поранену Чіко. Я біля своєї кімнати почула голоси. Вони лунали від приміщення Морі. Оком заглянувши помітила, як Хомма чіпляється до нього. У підсумку в них почалася бійка. Через кілька хвилин до мене підійшов Фурукава, оскільки він теж почув їх. Коли все це закінчилося, Хомма вирубився, Іошинорі виглядав втомленим. Ми зайшли в його кімнату, Фурукава допоміг прибрати тіло п’яного Дейчі Хомма, я позбулася того, що він приносив із собою. Після Морі пішов до себе в кімнату, трохи поговоривши з Ючі, ми хотіли розійтися, але побачили перед собою Хомму, одразу ж пішли за ним. Далі вже все, що було раніше. - розповідала я їм, що тоді сталося.

- Ось воно як… Мабуть, я запитаю у самого Іошинорі. Це справді сталося з тобою? - поцікавилася вона злегка здивовано, бо не припускала, що з ним таке могло трапитися.

- Так, той зайшов п’яний у мою кімнату. Я собі мирно спав, він мене потривожив. Дейчі запропонував із ним випити. Спочатку, як на мене, досить ввічливо відмовив, але коли той продовжував кричати в мої вуха, то я трохи його відштовхнув. Хомма миттєво напав на мене. Був навіть момент, коли він мало не кинув цеглу в мою голову, але все ж вчасно ухилився. Я не збирався програвати п’яному ідіоту. Потім кинув його вбік, він упав і відключився. Та й як вона сказала, вони зайшли в мою кімнату, та допомогли мені винести цього придурка, і те, що було з ним пов’язано. Після цього я попрощався з ними і пішов у свою кімнату далі спати. На цьому все. - серйозно відповідав на запитання, уважно дивлячись на неї.

- Хм… зрозуміло. Значить тобі пощастило залишитися живим. - сказала по-доброму посміхаючись йому, він сухо на це відреагував.

- Мені не пощастило, я підозрював, що він так зробить. - впевнено промовив він, і мене вони бісять.

- Так, продовжую! Я з Фурукавою бачили, як він підіймався на другий поверх, але кінець твого маршруту був четвертий! - голосно заявила я.

- Чого? Я взагалі не розумію, про що ви говорите? Я навіть не пам’ятаю того, щоб бився з Іошинорі. Доведи мені це! Чому це з ним бився!? - кричав він, не розуміючи.

- Тому що фінгал під оком говорить усе за мене! Коли була бійка, Іошинорі кілька разів ударив тебе по оку. Тож не прикидайся, що ти про це не знаєш! - протестувала я, дивлячись злобно на нього.

- Я взагалі нічого не розумію! Не пам’ятаю цього! - закликав він, і в того запаморочилася голова.

- Може Хомма справді забув, бо він був у п’яному стані. - вимовив хвилястий шатен, подумавши про це.

- Найімовірніше так і є, він не пам’ятає нічого про це. - погодився з цим археолог.

- Ось саме! Хомма просто забув про це через велику кількість випитого алкоголю! Тому він не пам’ятає, що Узеджі з ним співпрацював. - вимовила, дивлячись на нього.

- Чому ти думаєш, що він із ним співпрацював? - запитала Акіра в мене.

- Адже тоді логічно, через що напав Іто на Цудзі. Вони домовилися! Насправді це мало бути відволікаючим маневром для вбивства. Та й мав померти не Узеджі, а Іошинорі! Адже Хомма хотів позбутися його! - кричала я, доводячи йому, що це цілком можливо. Шаман тремтить від жаху, Морі легко відреагував на це.

- Не дивно. Бо ми з ним не ладнаємо. Він захотів прибрати сильного гравця, але вони щось не поділили. У підсумку помер не я, а Узеджі Іто. Напевно, ти в такому розпачі від цього, що не вбив того, кого хотів. - промовив це він, дивлячись із невеликою іронією на нього.

- Значить це так Дейчі Хомма!? - запитала Чіко, дивлячись йому в очі. Вони сповнені страху і нерозуміння, але раптом вони загорілися.

- Та чорт забирай! Я хотів убити цього розумного виродка! Чому такі як він, повинні взагалі виживати!? Це нестерпно! Я хотів позбутися цієї тварюки! Він повинен був здохнути! здОХнУтИ! ЗДОХНУТИ!!! Та й що з того! Як я, по-твоєму, міг убити Узеджі, а? А!? А!? А!?

***

Я почала пояснювати

Спочатку почалося з того, що я з Ючі спілкувалися і помітили, як дехто виходить із кімнати і пішов на 2 поверх.

Ми вирішили піти за ним, але ми його втратили з поля зору, бо помітили поранену Чіко біля сходів. Вона сказала, що на неї напала людина в чорному плащі, невідомо хто був у ньому.

Однак Ючі дещо пригадав. У тій секті, в якій він бере участь, треба вдягати чорні плащі та капелюх із маскою. Ми подумали про те, що хтось із клубу міг на неї напасти. Але я відразу прибрала Ючі, оскільки він був зі мною. Залишалося тільки підозрювати: Хіромі Кудо, Акіру Мінамі, Дейчі Хомму і Узеджі Іто.

Тим часом поки ми розмовляли, той узяв цеглу і пішов на 4 поверх. Вони домовилися зустрітися біля Лабораторії Агента. Звідти він узяв плащ і вдягнув на себе.

Узеджі сказав, що він зробив частину своєї угоди, але той не став його слухати і вдарив цеглою по голові, щоб того вирубати.

Потім він бив знову і знову, поки голова не розлетілася на друзки. Кров з’явилася на плащі, він його зняв і одягнув на Абсолютного Стрільця.

Він помінявся з ним одягом. Після цього зайшов у Лабораторію Агента, і повісив на вішалку шафи плащ. Вбивця вирішив піти з 4 поверху за допомогою люка. Він опинився на 3 поверсі і спустився на 2 поверх. Там стояли ми, щось обговорюючи.

На цьому закінчився твій злочин!

Чи не так, Дейчі Хомма Абсолютний Шаман!?

Крикнула я це йому. Тому лише залишається тремтіти від страху. Тут же Інносу радісно підстрибнув.

- Ху-ху-ху! Так, ви це зробили знову! Звісно, вбивцею був цей Шаман! Та й до мотиву ви здогадалися. Бо він убив не того хлопця через алкоголь! Оце так, справді, життя буває несправедливим! Чи не так, Дейчі Хомма? - запитав пухнастик, дивлячись на Шамана.

- Так… не справедлива… Я мав грохнути цього будівельника! Але ні, на мене щось знайшло, і я вбив свого спільника! Мене це не зупинило, все одно хотів його грохнути! Грохнути! ГрОхНуТи! ГРОХНУТИ!!! Але, коли я побачив інших на 2 поверсі… Було вже пізно… Я вирішив піти до них, і не робити нічого більшого… - зізнався він у цьому, Морі зковтнув і з засмученим виглядом подивився вниз.

- Проте мені шкода… Шкодую про те, що вважав, що нікого не вб’ють. Точніше вірив, що ніхто не стане вбивати. Ха? Я жив ще в казці… Тепер ні, я реаліст. - із сумними нотами висловлювався він, я не очікувала від нього таких слів. «Він вірив, що ніхто не стане вбивати» - здивовано подумала про це. Так він мислив, але після того, як Мей Кавасакі стратили, Іошинорі говорив по-іншому: «Ви всерйоз намагаєтеся підтримувати один одного? Боже… Які ви всі жалюгідні. Не можете змиритися зі смертю незнайомої дівчини. Зараз це всього лише тіло, яке більше ніколи не оживе. Зрозумійте, світ влаштований так, як ця гра. Вона нам показує справжню сутність цього світу.». Може він змінив думку або насправді так думав? Навіть не знаю…

- Жив у казці? Про що ти? - поцікавилася Кубота, дивлячись на нього, той кинув погляд убік.

- А? Щось сказав зайве? Однак, так і думав. Ні, я ще думаю. Неважливо, зараз ми подивимося його страту. - вимовив він, немов про щось замислюючись.

- О так! Ти маєш рацію, пора почати страту Дейчі Хомми Абсолютного Шамана! 1, 2, 3 Почали! - голосно оголосив він, хлопець закричав і почалася страта…