Глава 2: Всупереч зрадам (Страта)

***

Потім Інносу оголосив:

- Таки як! Час оголосити: Страта відкрита! Джунічі Аокі Абсолютний Льотчик, який вбив Кезу Вада буде страчений! Почнемо ж ці веселощі! 3, 2, 1 поїхали!.. - ось і знову ми стали свідками неминучої смерті:

Страта

×

The last rise

{ Останній підйом }

Відкрився прохід і перед ним стоїть літак. Там відчинилися двері і його штовхнули у водійське сидіння. Джунічі не розуміє, що відбувається. Раптом він швидко полетів угору. Здавалося, для нього, що це триває нескінченно, але тут же закінчився бензин і літак почав падати вниз. Через кілька секунд буде на землі… Це сталося, він упав, і ми змогли споглядати Аокі з ранами на тілі. Сам лежить на підлозі кабіни, кров потекла струмком. Тіло зігнулося, і ми побачили ребро, що стирчить із печінки. Потім він остаточно помер. На цьому 2 страта завершилася, Джунічі Аокі більше немає.

Усі, здається, в шоці від того, як швидко все сталося. Жахлива смерть вразила всіх нас. Хоча це не зовсім правда, адже залишився один хлопець, який зовсім здається зайвим у цій атмосфері смерті. Він абсолютно не подав виду, немов для нього все, що сталося, не має жодного значення. Та й пухнастик, як зазвичай весело махає лапками і засміявся:

- Ху-ху-ху! Як же чудово бачити такі події. Цікаво, хто буде наступний?! Не терпиться дізнатися! Тепер, оскільки суд закінчився, час піти всім спати! - завзято повідомив про це та зник. Усе ж я вирішила дещо запитати в будівельника.

- Однак перед тим, як ми всі розійдемося по своїх кімнатах, я хочу дещо в тебе дізнатися. - подивилася на темноволосого і продовжила: - Іошинорі, це правда, що говорив Аокі? - після мого запитання в нього з’явилася посмішка на обличчі. «Чому ти такий безстрашний?» - хотілося б мені запитати в нього, але я стрималася.

- Природно, йому не було сенсу брехати. Тому я змусив його це зробити. - вимовив фіолетовоокий, немов прочитав нудну лекцію про життя. Агентка здивовано втупилася на високого хлопця і почала шукати в ньому лисину в його манері мови і в міміці обличчя. Щоправда, навіть вона не помітила ні співчуття, ні смутку і не каяття на його обличчі. Монстр у плоті.

- Хм… а ти, як не дивно, спокійно все сприймаєш. Ти взагалі усвідомлюєш, що він убив її через тебе! - серйозно з незадоволенням мало не крикнула під кінець. Для будівельника це прозвучало, як жарт, над яким вирішив видати свій тихий сміх. Звісно, не на довго, адже зібрався відповідати на її висловлювання:

- Ти хоч сама віриш у свої слова? У Джунічі була можливість відмовитися, якби не бажав вбити. Річ у тім, що розповів мені дещо цікаве. Кезу виявилася для нього колишньою подругою. Вона, можна сказати, любила його, тому й сподівалася, що він її врятує. Тільки цього не сталося. Сам цей хлопець ставився до неї, скажімо так, зневажливо. Він хотів позбутися її раз і назавжди. Дивлячись на Джунічі, одразу не можеш припустити, що здатен на щось погане. Але як то кажуть: «Зовнішність буває оманлива». Тож це не дивно, що до цього все призвело. На цьому я відкланяюся. - розповів він нам те, у що ми маємо повірити. Може насправді це лише його версія, а видає за Аокі розповідь. Щоправда, нам нічого не залишається окрім як повірити. Треба й справді побільше про нього дізнатися.

- Ем… Хлопці, я розумію, що тут обговорення і все таке. Може нам варто розійтися по кімнатах? Як би зараз ніч. - запропонував футболіст і ми погодилися з ним.

- Гаразд, давайте розходитися по своїх кімнатах. До завтра. - побажала їм і разом з усіма пішла із зали суду, та попрямувала до своєї кімнати. Опинившись усередині, я зачинила двері, зняла взуття і лягла спати. Це був не найкращий день, але й не найгірший. Цікаво, що ж буде завтра?..