Глава 4: Постріл у ціль (Розслідування)

Те, що нам повідала Акіра, виявилося правдою…

Ми побачили перед собою людину, яка одягнена в чорний плащ, капелюх і маску. Він лежить перед дверима лабораторії агента. Також тримав щось у руках, а саме лом, він у крові. Біля тіла знаходиться кілька шматків від цегли, на них кров. Саме тіло в нормальному стані, крім голови. Вона розбита вщент, від неї залишилася лише вм’ятина і купа крові. Усі нутрощі, які там були, тепер зовні в приплюснутому вигляді. Це має моторошний вигляд, одразу зрозуміло, що вбивця далеко не любив цю людину. Після того, що я побачила, сталося оголошення:

- Ху-ху-ху! Вітаю вас! Ви виявили тіло біля лабораторії агента! Уся інформація в Іннофайлі! Щасти! - голосно вимовив ці слова і монітор вимкнувся.

- Значить, це знову сталося. - спокійно вимовила агентка, ніби звикаючи до цього. Хоча я не здивована, адже ми надто багато поганого бачили, що вже нічого не відчуваєш до цих тіл, які колись були людьми.

- Схоже на те… може, мені варто збігати за Іошинорі? - запитав хлопчик, повернувшись до нас.

- Думаю, він не буде зайвим. Зізнаюся, з ним ми швидше впораємося з розслідуванням. Однак, я хочу, щоб Хіросе теж побігла з Кудо. - вимовила журналістка, глянувши на мене.

- Навіщо? - запитала я її.

- Ти дратуєш мене. Іноді твоя тупість не має меж. - невдоволено промовила вона, зчепивши зуби.

- Взагалі без проблем, я й потім усе тут зможу обшукати. - упевнено сказала, посміхаючись їй у відповідь.

- Тоді, побігли Атсуко! - голосно вимовив Хіромі, і швидко побіг сходами на 1 поверх. Я слідую за ним наздоганяючи його, щойно спустилися, ми зупинилися летіти. Ми пішли коридором до кімнати Морі. Біля неї я постукала, звідти почула його голос:

- Хто там? - запитав він, з його боку я почула дивні звуки.

- Це Атсуко Хіросе і зі мною Хіромі Кудо. - дохідливо вимовила я.

- Добре, я зараз. Просто шукаю одну річ. - чітко промовив Іошинорі, рівно за хвилину той відчинив двері.

- Ось і вийшов, тоді кажи, що за річ ти шукав? - запитала його, вдивляючись йому в обличчя.

- Іннопад. Усе-таки прокинувся через оголошення про виявлення тіла. Цього разу я останній, хто його побачить. Я так розумію, ви прийшли по мене? - поцікавився він у нас.

- Так, я запропонував піти за тобою, Акіра сказала Атсуко піти зі мною. - коротко пояснив він, але з його виразу обличчя це було нецікаво. - Зрозуміло, не бажаю гаяти час. Вирушаємо на 4 поверх. - дав команду нам, він закрив свою кімнату, ми попрямували туди. Коли опинилися на місці, деякі люди вже відсутні.

- Так, куди поділися Чіко і Сечіко? - запитувала тих, хто залишився.

- Вони зайшли в лабораторію агента. - відповів шаман, і я його навіть спочатку не помітила.

- О, так ти тут. Що вони там забули? - запитала я його, хлопець знизав плечима.

- Я сам не знаю. - коротко відповів він.

- Тоді нам варто увійти в кімнату. - запропонував Кудо мені, а Морі мовчки хитнув.

- Тоді я залишуся оглядати тіло. - вимовив темноволосий, і ми зайшли в лабораторію агента. Там перебувають Цудзі та Кубота. Агентка щось шукає в документах, а господиня тварин дивиться на те, що вона розшукує.

- Чіко, навіщо ти обшукуєш документи? - запитала я її, та повернулася до мене.

- Хм… Ви вже тут. Так, мене зацікавив цей лом. - сухо промовила це, я підійшла до неї, щоб подивитися на документ, на якому дівчина зупинилася.

- Я не розумію, як цей документ може допомогти в нашій справі. Та й ти, одразу не обдумуючи, пішла в цю кімнату. Отже, ти впевнена, що це щось важливе? - запитала червоноволоса її, вона злегка посміхнулася.

- Так, тому й зайшла сюди. Я знайшла документ, на ньому написано «Справа №13». Я запідозрила, що вона дуже схожа на це вбивство. Зараз прочитаю найважливіше:

Жертва: Ямато Кудо

Стать: Чоловіча.

Дата смерті: 13.07.2018

Час смерті: 13:00

Причина смерті: Кровотеча від удару по голові.

Зброя вбивства: лом

Підозрювані: Чіко Цудзі (Агент).

Свідки: Один із поліцейських та Хіромі Кудо (Археолог, син загиблого).

Опис: Голова чоловіка виявилася розколотою, це в підсумку стало причиною смерті. Саме лом використовували, як знаряддя вбивства. Також його поліцейська форма наполовину розірвана через бійку з убивцею. На тілі залишилося кілька подряпин від кігтів, також на одязі пучок темно-синього волосся. У підсумку єдина підозрювана і є вбивця цієї жертви. Однак її ніхто не знайшов, тому вона розшукується за свій злочин і буде безжально покарана.

- прочитавши це все, агентка знову поглянула на фотографію чоловіка, якого було жорстоко вбито.

- Справді, ця справа схожа на нашу… може вбивця хотів зробити схоже вбивство? - запитав він її.

- Так це непогана думка, але помітно, що це вбивство явно відрізняється від нашого. - вимовила вона, думаючи про це.

- Можливо, я поки що не знаю, що саме їх відрізняє. Та й більше ви нічого тут не знайшли? - поцікавилася в них, господиня та її кіт заперечно помахали головою.

- Нічого. Цей документ поки що єдиний доказ. - промовила з сумом, я розвернулася і вийшла з лабораторії агента. Кудо пішов за мною…

***

Ми з ним побачили, як Мінамі оглядає тіло, Іошинорі ж дивиться на Іннопад, там же Іннофайл.

- До речі, можеш прочитати, що написано в ньому? - запитала я, подивившись на нього.

- Так, звісно. В Іннофайлі написано:

Жертва: Узеджі Іто

Причина смерті: Незліченні удари по голові.

Час смерті: 22:30. - спокійно прочитав мені.

- Дякую. Усе-таки ти нарешті забинтував собі долоню? - запитала я його, високий хлопець лише заплющив очі.

- Так, це проблема? - грізно поставив мені запитання.

- Ні, тобі варто було раніше це зробити. Якщо будеш довше розтягувати з цим, то ти тільки зробиш собі гірше. - сказала я, тиснучи на нього.

- Хм… Чого це ти раптом така добренька? Я прекрасно чув, про що ви тоді з Ючі говорили. Тому не збираюся вірити тобі, жодному твоєму слову. Зараз розслідування, тож просто йди і розслідуй. - чітко прорік він із незадоволеним поглядом.

- Він має рацію, нам ніколи до всіх цих сварок. - вимовив Кудо, глянувши на мене.

- Точно, нам варто подивитися й інші докази. - сказала я, відвернувшись, і знову глянула на Мінамі. «Здається та все знайшла», подумала я та підійшла до неї.

- Так ти повернулася. Загалом я оглянула тіло, хоча всі ці докази помітила б будь-яка нормальна людина. - промовила вона, подивившись на мене.

- Ти говориш про лом і про розбиту цеглу? - запитала я її.

- Так, вони обидва в крові. Однак є ще один доказ, це голова Узеджі, яка розбита на шматки. - спокійно промовила та, дивлячись на мерзенне видовище.

- Тобто можна сказати, що його було вбито не одним ударом по голові. - вимовила, зрозумівши це.

- Найімовірніше так і є. Чіко запитувала нас про ці номери в «нашому» клубі. Загалом, Ючі про них усе правильно розповів. Також нове правило Інносу можна прочитати в Іннопаді. - після того, як вона це сказала Морі посміхнувся.

- Ось як, значить це те саме нове правило, яке прямо перед собою бачу. Воно досить цікаве, у ньому йдеться: «Тільки ті, хто беруть участь у моєму клубі, можуть носити цю форму, інакше на них чекає покарання.» Однак є доповнення до цього правила: «Навіть ті, хто беруть участь, не можуть жодним чином обмінюватися формами. Адже після цього на вас чекатиме покарання.» - проговорив нам ці правила.

- Так, це вірно. Нам не можна обмінюватися формами, нам про це говорив Інносу. - вимовивши це, хлопчик підтвердив, що це справді так.

- Зрозуміло, непогане правило. - промовила це я, і виникла думка підійти до Фурукави.

- Ага, привіт. Що хотіла? - запитав він мене не особливо радісно.

- Нагадай мені ваші номери з клубу. - поцікавилася, подивившись на нього, і птах заговорив:

- Чірік! Їхні номери: Хіромі Кудо №1, Акіра Мінамі №2, Дейчі Хомма №3, Узеджі Іто №4, Ючі Фурукава №5. Чірік! - голосно відповів його птах, той погладив по голівці.

- Який ти в мене розумний. Ось він повторив, що хотіла. - сказавши це, спочатку подивився на папугу, а потім на мене.

- Так, я почула все, що було потрібно. - вимовила я, та вирішила знову зайти в Лабораторію Агента…