Глава 1: Таємниця музею (Класний Суд)

Ліфт опустився і зупинився. Після цього двері відчинилися, всі зайшли в одне велике приміщення. Це яскраво салатова кімната з візерунками ромба, воістину схожа на суд. Там є 2 великі сині фіранки, які прикривають вікна. Біля них розташовані рожево-фіолетові колони і на них зображені малюнки, але це різні варіації ромба. Підлога як шахівниця, посередині стоять чорні трибуни, які розміщені по колу. На деяких є стенди і слідом описані портрети власника. Також один із них позначений червоним хрестом, чи це кров жертви? Підійшовши до свого місця, відчула їдкий запах, який буває при розкладанні трупа. «Значить… справжня кров» - подумала я з жахом подивившись на портрет Нео Вади. Інші теж відчули цей неприємний аромат, і розташувалися на своїх місцях. Однак… це і є класне засідання? Не віриться, але якщо так, то треба бути готовою до всього, що може статися. Я не знаю, що в цих людей у голові, тому треба бути обережною. Перед нами з’явився Інносу, який сів на своє фіолетове крісло з синьою оббивкою. Далі почав оголошувати:

- Ху-ху-ху… Народ, як же я радий вас тут бачити! Тільки один із вас зробив те, що не варто було здійснювати. Адже цю людину сьогодні буде страчено! Звісно, якщо правильно все зробите, або… Ну на жаль, усі програєте! Гаразд, щось я багато говорю. Пора починати цей Класний Суд! - пухнастик зручно розташувався на своєму сидінні і став спостерігати за нами. Усі подивилися один на одного і хтось підняв руку. Це виявилася Чіко:

- Мабуть, я почну це засідання, але перед цим хочу запитати дещо в Інносу. Значить людина, яку викреслено червоним, та жертва. Буде таке, що вбивцю відзначатимуть по-іншому? - запитала вона в нього, той засміявся, а вона посерйознішала.

- Ху… Усе можливо. - відповів коротко їй, Цудзі продовжила говорити:

- Хм… Цікаво, тепер можна й почати. Спочатку давайте згадаємо, що було записано в цьому Іннофайлі:

Жертва Нео Вада - убитий тупою зброєю. Його знайшли в Тронному залі, повішеним головою вниз. Час смерті: 10:00 ранку.

Вам не здається, що у файлі є недоліки? - запитала в нас дівчина вся в темному вбранні, тільки один Іошинорі відгукнувся.

- Дійсно, так і є. Не тільки з часом, а й із місцем. Як ви знаєте, виступ розпочався о 12 годині. Відповідно, у файлі написано, що жертва померла о 10-й. Хіба це не означає, що він помер, коли ще виступ був на стадії розробки? Не все так однозначно, як здається. - розповідав він це нам, агентка уважно слухала його слова. В її очах іноді миготів вогник здогадки, який повільно згасав після холодного погляду хлопця на неї.

- У тому-то й річ. Потрібно було б заздалегідь придумати план і діяти швидко, щоб усе вийшло гладко. До речі, що щодо місця? По-моєму, все гаразд. - вимовила, не усвідомлюючи того, що вона чогось не знає. Чіко підняла на нас погляд своїх темних очей, і в них морозна впевненість.

- Ось як, зараз скажу. Наспраді… вбивство сталося не в тронній залі, а зовсім в іншому місці. Думаю, що ви можете до цього й самі здогадатися. - прорік Морі всерйоз дивлячись на всіх нас, я вирішила подати голос:

- Припускаю, що вбивство сталося між кімнатою Нео і самим коридором. Бо біля дверей знайшли зброю, а в кімнаті виявили кров, яка опинилася на стіні. - намагалася це пояснити їм, після отримала схвальний кивок від будівельника.

- Хм… а в тебе непогана пам’ять. Наскільки відаю, зброю знайшов Хіромі, якщо не помиляюся? - поцікавився він, подивившись на Кудо, той відповів.

- Так, я знайшов цю зброю. М-да… не думав, що хтось захоче піти на такий ризик. Та й ще молотком, яким можна з одного удару вирубити. - вимовив хлопчик. Усі втупилися на нього, явно очікуючи пояснень, мені теж хотілося дізнатися, але я мовчала. Однак хлопець у комбінезоні перейшов до наступного запитання:

- З одного удару? Звідки в тебе така інформація? - усміхнувся Іошинорі, шатен склав руки на грудях і кілька секунд похмуро подивився на нього.

- Мій дід добре розбирався з усім цим, тому можна сказати… успадкував його здатність. - відповів кароокий і замовк, я покосилася на нього.

- Зрозуміло. На один крок, ми стали ближче до вбивці. - промовив, немов би само собою зрозумілим тоном і з легкістю махнув рукою. Від цього в мене всередині все похолоділо.

- Щоправда, ми не знаємо, як стався цей випадок. - проговорила агент, загадково дивлячись на наші обличчя.

- Так, але ми зможемо його з’ясувати. - упевнено в слух вимовила ці слова, не тільки їм, а й самій собі. Ми повинні дізнатися все, що допоможе нам розгадати злочин. Найголовніше - знайти зрадника, який стоїть за всім цим.

***

Декілька хвилин тривала тиша, поки хтось не заговорив:

- Гей, може кров у кімнаті належить жертві? Звичайно ж! - це виявилася Кубота, яка вирішила допомогти нам. Утім, вона не схожа на вбивцю, подумала я. Тому вирішила її підтримати.

- Так, звучить як правда- - встигла вимовити ці слова, як тут же мене перебив будівельник. Я глянула на нього, він немов був готовий поділитися своїми знаннями з усіма присутніми, і виглядить зосереджено.

- Хах… Ти впевнена в цьому? - запитав хлопець, дивлячись своїми фіолетовими очима.

- А? Невже не так? - здивовано поцікавилася я, намагаючись говорити бадьоро. Морі дивиться на мене, як на дурепу. Мабуть, справді виглядаю як дура. Потім темноволосий усміхнувся та сказав:

- Ха? У тебе пам’ять, як у золотої рибки? Гаразд, зараз покращу її. - після цього, почав щось діставати з кишені. Коли помітила, що саме, я зрозуміла, він реально про це не жартував. Це була та сама пробірка, тільки вже з готовим аналізом. Мені цікаво… Як йому це вдалося? Так, я про нього нічого не знаю… Іошинорі далі продовжив тлумачити свою промову.  - Кажеш кров жертви? Більша частина очікуваних відповідей не вірні, тому припускаю, що з’ясували, до чого хилю. - він говорив упевнено, ніщо не могло збити його зі шляху. Мабуть, я не стала б сперечатися з такою людиною. Хлопець не на жарт втупився в мій бік, а потім на інших. Зрештою дівчина відповіла:

- Отже, це був убивця? Боже… яка ця людина необережна. - Сано запитально глянула на фіолетоволосого, той лише потис плечима.

- Справді… Невже це була лише випадковість? Або жертва навмисне цього хотіла? - припустила Цудзі, і швея стривожено подивилася на них, бо вона не вірить, що Нео міг комусь зробити боляче. Її помаранчеві очі різко зменшилися і голос пролунав, немов із пекла:

- Що?! Ви всі його в чомусь підозрюєте?!! Гей!!! Він на це не здатний!!! Нео, ніколи б не спричинив болю!!! Я це знаю!!! Будь ласка повірте мені!!! - Кезу почала психічно кричати і нервово тремтіти. Дивлячись на нас, намагаючись захистити жертву. Однак не розумію, з чого це вона так? Він для неї щось значив?

- Будь ласка, заспокойся і поясни, що ти хочеш цим сказати! - голосно промовила я, вона не збиралася заспокоюватися. Дівчина засмучено заридала, уже притискаючи до очей хустинку, кинувши на нас божевільний погляд. Я не знала, як повестися в цій ситуації, тому проігнорувала. Тут же Джунічі заговорив:

- Здається, я виявився в деякому віці правий. Вона має хороший дружній зв’язок із Нео. - Він перевів свій погляд на Кезу, яка застигла в болісній напрузі. Чіко з питанням на обличчі звернула увагу на льотчика.

- Справді? Звідки ти це дізнався? - запитувала вся в чорному і чекала його реакції. Хлопець хитнув і сказав:

- Просто я побачив у нього кулон, там виднівся портрет із Кезу. Також у них прізвища схожі одне з одним, «Сано» і «Вада» в обох 4 літери і друга буква «а» об’єднує їх. - розповідав він нам це, потім я зрозуміла, чому Кезу так його захищає, адже вони близькі люди. Через це не бажає вірити в те, що її друг міг би комусь нашкодити. Все ж потрібно це перевірити, тоді зможу їй допомогти.

- Хм… Мабуть, дещо запитаю в неї. Кезу, у тебе є брат? - акуратно зажадала агентка, та ще не заспокоївшись тремтячим голосом промовила:

- Вже ні… Тепер він мертвий… - і по її щоці покотилася самотня сльоза. Я відчула справжній біль за неї, так нестерпно терпіти таке. Після вона витерла долонею вологу, що набігла, і продовжила: - Ага…. Не підозрювала, що так рано залишить мене в цьому світі. Нео, був чудовою людиною. Ні! Я не збираюся здаватися! Заради нього… дізнаюся хто вбивця! Не дозволю, щоб цей гад вижив і при цьому виграв на смерті мого брата! Хто б це не був… якщо ти мене чуєш, скоро помреш і потрапиш туди, куди тобі й місце! - голосно й рішуче вимовила блондинка, кричачи на весь класний суд, обіцяючи, що знайде вбивцю свого брата. Я впевнена, що Кезу налаштована на це. Вона хоче помститися за нього, і ми всі в цьому їй допоможемо. Злочинець має бути покараний. Ми обов’язково знайдемо цю людину і покажемо їй дорогу в пекло!

***

Спершу я не повірила, що настільки різні люди можуть виявитися братом і сестрою. Потім, Окумура взяв слово:

- Тоді. Яке в тебе прізвище? - це доволі очевидно, після відповіді Сано, але варто переконатися в цьому.

- Моє справжнє прізвище Вада. Точніше я Кезу Вада, і не дозволю вбивці вибратися на свободу. - вимовила вона злісно і впевнено, вкладаючи всю свою ненависть у цю промову. З вигляду Морі можна подумати, що в нього протилежна думка. Раптом будівельник подав голос:

- Хм… У цьому випадку, ти ж не могла його вбити? - немов запитуючи її простягнув він. Швачка здивувалася його питанню і подивилася на нього.

- Чого? Ти явно зійшов з розуму! Я не божевільна, щоб вбити свого брата! - недовірливо оранжевоока похитала головою, а губи Іошинорі склалися в глузливу посмішку. Решта того, що стосувалося його обличчя, було незрозуміло. Річ у тім, що нічого не змінилося, немов одягнув маску зі шкіри.

- Серйозно? Спростуй, що ти не злочинниця. - сухо промовив, глянувши на неї суворим поглядом. На мить блондинка злякалася, потім зібралася і всередині свого светра дістала клаптик паперу.

- Ось тобі доказ! - крикнула дівчина і розкрила записку. Там написано:

Пробач Кезу, але мені пора йти. У мене з цією людиною деякі недомовленості. Можливо, я не виживу, мені дуже шкода. Будь хорошою дівчинкою хоча б заради мене… Або живи заради себе…

Твій брат Нео Вада.

- прочитавши нам це, вона продовжила: - Тепер і далі збираєшся звинувачувати мене, що я могла його вбити!? Ти навіжений! Ну так, ти не можеш зрозуміти мене… У тебе ж немає ні сестри, ні брата. Навіть так, я відчуваю, що в тобі є щось добре. - спробувала аналізувати цю безжальну людину. Після цих слів його обличчя стало більш доброзичливим, але це було не на довго. Коли він заговорив, його погляд став колючим і неприємним:

- Хм… Гаразд, все ж таки не злочинниця. Малоймовірно, що ти на таке здатна. Та й вбити власного брата - це надто жорстоко. - спокійно і чітко зробив висновок темноволосий. Ця заява ввела мене в ступор, він не такий безсердечний, як багато хто міг подумати. Хоча… це може бути черговою пасткою.

- Отже, у нас залишилося 14 людей, яких можна підозрювати. - сказала Чіко, навіть не дивлячись на нас.

- Саме так. Наступна персона, з якою варто дещо обговорити, вона теж підозрюється у вбивстві Нео. Саме її представлення вам не здалося дивним? Вимкнулося світло, коли треба вбивці. Тим паче, що й час збігається. - пояснив свою здогадку, оглядаючись на інших, хімік промовила:

- Натякаєш на Мей Кавасакі? - запитала вона його, той хитнув погоджуючись.

- Звичайно, лише вона могла контролювати цей виступ. Як ніяк, Мей нас усіх запрошувала. - вимовив він, тут же танцівниця відгукнулася.

- Що? Стривай, невже ти підозрюєш мене? Хто тобі дав на це право! На яких підставах це робиш!? - голосно запитувала синьоока, дивлячись на нього. На ній відобразився переляк, вона не усвідомлює, чому хлопець став її підозрювати. Я сама в цьому не впевнена. Іошинорі, справді припускає, що ця дівчина вбивця? Подивимося, куди це все приведе… Головне, щоб не пішло туди куди не треба. Сподіваюся, що в підсумку все вирішиться і всі виберуться звідси.

***

Після шоку від того, що Морі підозрює її, він і перейшов до справи:

- Як я вже говорив раніше, ти могла контролювати сцену. Знаєш, це й справді підозріло… Бачиш, вирішила підняти нам настрій, а насправді, Мей довела нам, що все безнадійно. - у його голосі чулося засмучення. Його обличчя, як і раніше, зберігає серйозний вираз. Хлопець підняв руку, показуючи на танцівницю, і продовжив свій монолог: - Це був твій план, щоб обдурити нас. Таким чином підставила Кезу, але вона не могла його вбити. Все-таки є його сестрою, тож це могла зробити лише ти! - голосно промовив будівельник, упершись руками об трибуну, нахиливши голову він дивиться на Кавасакі. Дівчина виявилася обуреною від його висловлювань. В її горлі встав клубок, їй стало лячно, але змусила себе заговорити:

- А? Це тільки слова! Що на ділі?! Іошинорі, де докази!? - крикнула шатенка, привертаючи увагу до своєї персони. Її очі люто блиснули, здалося мені, що вона ось-ось кинеться на нього. На вигляд вона була такою життєрадісною і нешкідливою, я не могла відчути від неї загрози. «Так це я наївна.» - промайнуло в мене в голові.

- Ха? У мене є те, що тобі потрібно, але скаже інша людина за мене! - прорік темноволосий і вказав на мене. З його вигляду стало зрозуміло, що таким чином попросив у мене допомоги. «Як несподівано.»- подумки, глянувши на нього.

- Так. На жаль для тебе є доказ і не один. Пам’ятаєш ти тримала мікрофон? Так от, ти його кинула вбік, і він потрапив у пляшку, а в ній була вода. Вона ж і розлилася до магнітофона через це з’явився струм, він вимкнув світло. Хтось пам’ятає, коли саме це сталося? - поцікавилася я, дивлячись на інших, і господиня тварин підняла руку:

- О! Я знаю! Вона перед перервою кинула мікрофон, потім підібрала його. Щось оголосила і потім вимкнулося світло. - проговорила червоноволоса і її кіт хитнув головою погоджуючись із нею. Будівельник знову відкрив рот:

- Так, Сечіко права, і ми тільки почали тобі це доводити. - сказавши подивився на Мей. Синьоока зробила таке обличчя, ніби не усвідомлює свого становища й обговорюють не її.

- Чого? Та ну… ви й справді їм вірите?! Це збіг! - крикнула вона і глянула на інших, які ще й слова не сказали. Тут же відгукнувся хлопець із дредами:

- Ага! Це ж може бути випадковість! Типу будь-хто міг взяти і пролити воду. Точно, наприклад за допомогою божественного каменю! - голосно вимовив він, слідом на нього дивно звернув увагу пірат.

- Що за нісенітницю ти несеш!? Ми взагалі-то в будівлі, де ти камінь розгледів? Озирнись! Заради свого бога, ти хоч розумієш, що тут коїться? - зашипів Ючі від злості й подиву на хлопця, а потім важко зітхнув.

- Чесно, не дуже… - нерозумно відповів шаман із винуватим виглядом.

- Ось! Тому не лізь не у свою справу! Тут серйозне засідання і програвати не можна! - відрізав хвилястий шатен і подивився в наш бік.

- Гаразд, добре! Не буду я говорити… - злякано замахав руками і замовк, а ми продовжили звинувачувати Кавасакі.

- Це розбіжність. Не подумай неправильно, у тебе був непоганий план. Тільки лише я знаю ще один доказ, що саме ти вбивця. - промовив він і всі поглянули на Морі, і Чіко заговорила:

- Хм… Цікаво, що це? - поцікавилася агентка і втупилася на нього.

- Добре. Я скажу, тому що хочу вийти звідси живим. Зброя, якою вбили жертву, була взята в одного з нас. - загадково проговорив, подивившись на нас. Хвилину всі мовчали, і я вирішила перервати, адже зрозуміла про яку річ іде мова.

- Невже це був твій молоток?! - голосно запитала я в хлопця в будівельному комбінезоні, він мимоволі посміхнувся. Іошинорі продовжив дивитися на мене, і на його обличчі розпливлася дурна посмішка. Лише на мить, але я помітила в ній жалість і огиду одночасно. Не змогла визначити до кінця, але хотілося вірити в найкраще.

- Нарешті ти здогадалася… Це мій молоток. Як же будівельник без молотка? Було так складно до цього прийти? Ах… Гаразд, забудемо про це і продовжимо. Загалом вона попросила в мене його. Звичайно, це було підозріло. Адже, навіщо їй молоток? Та, напевно, думала, що я настільки пустоголовий і не здогадаюся, що вона замишляє. Щоправда, коли я усвідомив уже було пізно. На скільки пам’ятаю, Мей забрала зброю вбивства о 09:00 ранку. – розповів темноволосий нам, і Цудзі знову заговорила:

- Саме вбивство сталося о 10 годині ранку. Хм… За годину вона цілком могла встигнути його вбити і заховати до виступу, щоб показати нам труп. - процитувала дівчина вся в темному.

- Мей, у тебе досі є сумніви? Чи ти зізнаєшся в тому, що накоїла? - запитав Морі, немов заглядаючи в її черепну коробку. Вона дивиться на нього, як на розумово відсталого. Бо досі не розуміє своєї провини.

- Так, я позичила в тебе молоток, але це не означає, що вбила його! - голосно виправдовувалася танцівниця, від хвилювання вона навіть почала заїкатися. Їй вже ніхто не вірив, і я теж.

- Вибач, але зараз я розповім тобі, як усе сталося! - оголосила і бажала вірити, що Кавасакі визнає те, що вона вбила Нео. «На цьому все закінчиться!» - натхненно подумала я.

***

Почала розповідати:

Перед виступом хтось постукав у двері до Іошинорі. Ця людина попросила у нього молоток і будівельник дав цю річ, але він став знаряддям вбивства.

Після цього пішла до себе в кімнату за тканиною і хусткою. Потім поклала у кишеню, а тканину понесла у руках.

Вийшовши з неї, підійшла і поклала тканину біля дверей Нео. Далі постукала до нього, лісник відчинив.

Людина зайшла в кімнату, та у руках тримає молоток. Вада не розуміє, чому вона тримає його. Раптом різко на нього накинулася, і лісник ухилився від удару, а ця людина сама впала на підлогу і вдарилася об стіну.

Нео тільки усвідомив, що з ним може статися. Не встигнувши, він втекти з кімнати, як різко персона встала і вдарила його молотком по голові. Нео впав на тканину і кров бризнула по ній.

Слідом вбивця дістав хустку і витер закривавлену зброю та викинув молоток у коридор. З хусткою підійшла до плаката і написала напис: «Ти заслужив смерть». Далі ця людина викинула хустку в інший бік коридору.

Потім підійшла до тіла і потягнула за край тканини, потягнувши його в Тронну залу. Там вбивця взяв мотузку і повністю обв’язав жертву.

Подивилася на драбину і притягнула її до лампи. Взявши мотузку, вона піднялася, щоб закріпити її. Злізла зі сходів і прибрала на місце. Потім почала готувати сцену. Закінчивши це, закрив шторкою саму жертву.

Після цього взяла тканину і пішла на кухню, там її і викинула. Зайшовши до себе, написала усім запрошення і поклала під кожні двері.

Вона покликала одну людину перед виступом. Це була я. У підсумку оголошення по телевізору перервало нас.

Вже під час виступу кинула мікрофон у пляшку з водою. Вона вилилася на підлогу і зачепила магнітофон. Він почав давати струм, і світло вимкнулося.

У цей же момент хтось смикнув за мотузку. Після появи Інносу, увімкнулося світло. Саме тоді ми всі побачили тіло Нео Вада Абсолютного Лісника.

Так сталося вбивство! Тепер не відчепишся Мей Кавасакі! Адже ти Абсолютна Танцівниця вбила його!

Звісно, вона заговорила:

- Що-о? Чому-у? Усі докази проти мене? Я ж нічого не робила?! Навіщо ви всі звинувачуєте мене… це ж немислимо! - шатенка почала плакати й істерично кричати. Досі не відаючи, що на неї чекає. Дівчина вже дивиться на хлопця, благаючи його про пощаду, ніби може змінити результат. На жаль для неї, він повністю впевнений у своїй перемозі.

- Хм… Ти намагаєшся таким чином врятуватися? Знай, у тебе це жахливо виходить. - вимовив це, Морі подивився на мене, помітивши в моїх зелених очах запитання. - Здається, Атсуко хоче щось запитати? Вірно? - захотів переконатися в цьому, він має рацію. Я здивувалася, адже як Іошинорі міг дізнатися про що думаю? Інтуїція? Ні, може прочитав мої думки? «Маячня якась. Він же звичайна людина.» - зупинилася на цьому й глянула на нього.

- Так, бажаю. Мей, насправді… Для чого ти покликала мене перед підготовкою? - поцікавилася в неї, Кавасакі вже прийшла до тями і споглядає на те, що відбувається, з відкритим ротом, чекаючи, чим усе закінчиться.

- Я-я просто хотіла приготувати з тобою сцену і нічого більшого. - швидко відповіла мені і фіолетоволосий знову виголосив свою промову:

- Як цікаво… а ти сама не думаєш, що це схоже на брехню? Хех… брехати навіть не вмієш. У мене є один варіант, чому вона покликала тебе. Їй хотілося, щоб ти стала її помічником у вбивстві. Припустила, що дизайнер допоможе сховати жертву. Тоді тобі варто було звернутися до того маленького археолога… Адже так, Мей Кавасакі? - запитав темноокий із задоволеним виглядом. Хіромі невдоволено глянув на будівельника, але промовчав. Місце негативної реакції той усміхнувся, дивлячись на неї. Танцівниця зовсім зневірилася і промовила:

- Можливо….я не знаю! Прошу, не треба… Не хочу вмирати… - плачучи, жаліючи і не розуміючи, чому вона винна? Навіщо її звинуватили? Але вже пізно щось доводити. Раптом схопившись із трону пухнасте створіння почало говорити:

- Вітаю, ви такі молодці! Я вами пишаюся. Однак, ви не знаєте, заради чого вбивця зробив такий вчинок? Зараз вам розповім, дітлахи! - після цього пішло пояснення її мотиву:

- Мей і Нео раніше були друзями, але раптом щось сталося. Сестра не бажала, щоб він із нею спілкувався. Вона часто приїжджала до нього, щоб перевірити, чи немає Кавасакі поруч із ним. Кезу ненавиділа її через те, що вона заважала йому не тільки піклуватися про ліс, а й відпочивати. Весь час за нього хвилювалася Вада, одного дня вона зустрілася з Мей та дещо сказала:

- Послухай ти мене! Більше не смій наближатися до нього! Інакше я перетворю твоє життя на пекло! Ти мене зрозуміла?! - та розплакалася і втекла геть. Ох… якби не Кезу… Можливо, цього б убивства не сталося… Мей хотіла помститися, а найкраща карма - це вбивство рідної людини. - повідала істота нам і поплескала в долоні. Майже всі були в шоці від цієї історії. Сам мотив має право на існування. Так, Кавасакі вбила її брата. Таким чином помстилася їй, щоб він нікому не дістався. Якщо їй не можна бути поруч із ним, значить іншим теж. Так вона вчинила. Що ж, скоро ми побачимо її страту…