Глава 5: Розкриття правди (Cтрата 1)

2 Кінцівка

Я розумію, що час проголосувати. Може це виявиться неправильним вибором, але це те, що я бажаю.

- Я відмовляюся голосувати! - голосно крикнула і зламала кнопку із зображенням Іошинорі. Сам Морі здивувався і його фіолетові очі звузилися, його трохи затрясло.

- Що-за… Чому ти це зробила?.. Навіщо ти поламала цю кнопку?.. - запитав він мало не божеволіючи.

- Справді, для чого Атсуко? - поцікавився Фурукава в мене.

- Ви ж знаєте сенс нового правила. Так ось я вирішила скористатися ним. Тепер ніхто не зможе проголосувати за Іоши, бо я зламала кнопку! - оглушливо прорекла і багато хто не розуміє моєї дії.

- Ну і що ти пропонуєш? - запитав Кудо, багато хто очікує моєї відповіді.

- Я хочу, щоб ви проголосували за мене. - сказала я, впевнено дивлячись на них. Високий хлопець тільки й робить що ковтає сльози.

- Зрозуміло… Усе мені тепер стало відомо… Я не зміг запобігти цьому… Яка жалість… - сумно промовив він, закриваючись від нас.

- Атсуко, ти впевнена у своїх діях? - поцікавилася Мінамі в мене.

- Так. Думаю, що зможу подолати це. - вимовила я рішуче, але він ще весь тремтить.

- Ні… Ти не зможеш пройти через цю страту. Це неможливо! - голосно промовив він, схопившись за голову.

- Повір мені, я зроблю все, щоб перемогти! - гаркнула, глянувши на нього, і будівельник завмер.

- Я розумію, що іншого вибору немає, окрім як проголосувати за тебе… - промовив весь у сльозах. У підсумку ми натиснули на кнопку з моїм зображенням. Звісно, ніхто не хотів цього робити, але навряд чи б хтось проголосував за себе. Після остаточного вибору Інносу прокинувся.

- Ах… О ви вже проголосували! Я думав цей суд ніколи не закінчиться. Ну тоді хлопці не будемо чекати і почнемо страту!

Від імені Іошинорі:

Оголосив пухнастик і мені стало моторошно. «Я знав, що таке може статися. Проте не зміг нічого зробити, щоб цього не стало… Я настільки нікчемний…» - після цих думок ми побачили покарання:

Страта

×

Bloody paint

Кривава фарба

 

Атсуко стоїть біля мольберта, там вже знаходиться полотно. Їй залишається тільки взяти пензель, який має дивний вигляд. Верхівка, як у звичайного пензля, але низ доволі гострий. Хіросе почала зображати. Вона вмочила його у воду, а потім у зелену фарбу. Спочатку в неї все виходить чудово, але потім з кожним разом, коли малює, дівчина сама ж себе ріже іншим боком. Обличчя Атсуко стає божевільнішим, її кров стала потрапляти на полотно. Чим більше вона змальовує, тим сильнішими стають порізи. Зрештою дизайнерка розрізала собі живіт і впала на підлогу з божевільною посмішкою на обличчі. Зелена фарба виявилася розкидана скрізь, але крові більше. Її серце перестало битися…

На цьому страта завершилася. Усі мовчать, ніхто не може сказати ні слова. Я занурився в глибокий відчай, мені здається, що будь-якої миті моє серце зупиниться і не зможу більше дихати…

- Ху-ху-ху! Це була дивовижна страта, ми гарненько повеселилися! - голосно сказав він, і не попрощавшись маскот пішов.

- Ну тоді ходімо, нам тут більше робити нічого. - вимовив пірат, я відмовився:

- Не піду з цього місця… - промовив, злегка глянувши на них.

- Я розумію, що ти засмучений, але нам час іти далі. - промовила Сечіко, намагаючись мене підтримати, але все це марно.

- Ні, я не гідний цього… Я не зміг нічого зробити, щоб її врятувати. Не бажав, щоб хтось із вас помер, особливо вона. Атсуко давала мені надію на життя… Я не зміг врятувати того, кого люблю… Я не дам собі жити в цьому світі! - вигукнувши це, дістав із кишені лезо і встромив у своє серце. Усі виявилися в шоці, і я впав… Більше нічого не відчуваючи, але ні… було одне відчуття, яке завжди залишиться зі мною… Ненависть до себе…

Погана кінцівка 2

Смерть від кохання