Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Пролог
Вільний час 1
Глава 1: Таємниця музею (Мирні дні)
Глава 1: Таємниця музею (Розслідування)
Глава 1: Таємниця музею (Класний Суд)
Глава 1: Таємниця музею (Страта)
Глава 2: Всупереч зрадам (Мирні дні)
Вільний час 2
Глава 2: Всупереч зрадам (Мирні дні 2)
Глава 2: Всупереч зрадам (Розслідування)
Глава 2: Всупереч зрадам (Класний Суд)
Глава 2: Всупереч зрадам (Страта)
Глава 3 Розчарування у житті (Мирні дні)
Вільний час 3 та розмова з ******** ****
Глава 3: Розчарування у житті (Мирні дні 2)
Глава 3: Розчарування у житті (Розслідування)
Глава 3: Розчарування у житті (Класний Суд)
Глава 3: Розчарування у житті (Страта)
Глава 4: Постріл у ціль (Мирні дні)
Глава 4: Постріл у ціль (Мирні дні 2)
Вільний час 4
Глава 4: Постріл у ціль (Мирні дні 3)
Глава 4: Постріл у ціль (Розслідування)
Глава 4: Постріл у ціль (Класний Суд)
Глава 4: Постріл у ціль (Страта)
Глава 5: Розкриття правди (Мирні дні)
Вільний час 5
Глава 5: Розкриття правди (Мирні дні 2)
Глава 5: Розкриття правди (Мирні дні 3)
Глава 5: Розкриття правди (Розслідування)
Глава 5: Розкриття правди (Класний Суд 1)
Глава 5: Розкриття правди (Класний Суд 2)
Глава 5: Розкриття правди (Cтрата 1)
Глава 5: Розкриття правди (Cтрата 2)
Глава 6: Безнадія або Віра (Мирні дні)
Глава 6: Безнадія або Віра (Розслідування)
Глава 6: Безнадія або Віра (Класний Суд)
Епілог
Новий початок?
Вільний час: Нео Вада
Вільний час: Мей Кавасакі
Вільний час: Теруко Йосіда
Вільний час: Рейден Окумура
Вільний час: Дейчі Хомма
Вільний час: Чіко Цудзі
Вільний час: Хіромі Кудо
Вільний час: Акайо Імаї
Вільний час: Узеджи Іто
Вільний час: Джунічі Аокі
Після хвилинного обіймання ми вирушили до ліфта. Це вперше, коли я йому рада, що нарешті зможемо вийти звідси. У підсумку всі опинилися в ньому, він запрацював. Востаннє чекаємо, коли він підніметься. Через деяку мить ліфт зупинився. Усі вийшли з нього. Ми попрямували до тих самих дверей, де ми вперше зустрілися ще до конференц-зали. Іошинорі першим підійшов до дверей і дістав ключ від замка. Буквально вистачило хвилини для його відкриття. Він упав на підлогу, Морі підібрав замок і поклав у таємну кишеню разом із ключем. Відчинивши двері, ми побачили блакитне небо і відчули свіже повітря, якого так не вистачало. Мабуть настав квітень, зараз приблизно 16:00 година. Ми вийшли на вулицю і зачинили за собою двері. Раптом Фурукава почав говорити:
- Ось і свобода! Хіба це не прекрасно!? - запитував він, радісно дивлячись на верх, і його вихованець підлетів.
- Чірік! Ура! Чірік! - крикнув він по-своєму.
- Угу, я теж рада цьому. - сказала Сечіко, посміхнувшись йому.
- Ось і добре. Я пропоную відсвяткувати в кафе нашу перемогу! - голосно оголосив це, глянувши на нас.
- Юху! Я згоден, давайте підемо туди! - погодився Кудо з ним.
- Мабуть, я теж піду з вами. - прийняла його пропозицію Мінамі.
- А я відмовлюся. - вимовив Іошинорі, подивившись в інший бік.
- Гей… ти чого? Тебе це теж стосується! - крикнув друг, невдоволено подивившись на нього.
- Я не впевнений, чи варто мені йти з вами святкувати? Та й не думаю, що вбивця повинен бути присутнім у всьому цьому. - сумно відповів йому, і я взяла його за руку.
- Ну будь ласка Іоши, піди з нами. - попросила я його, він зробив невелику паузу і зітхнув.
- Гаразд, я буду з вами, але за однієї умови. - після цих слів високий хлопець підняв мене на руки. Я на мить застигла і відчула, як почервоніли мої щоки. Далі відчула страх і почала кричати:
- Відпусти мене! Мені лячно! - орала на нього, трохи штовхаючи руками.
- Тихіше… - пошепки промовивши це приземлив мене, він нахилився до мого обличчя та поцілував у губи. На цьому моменті в мене потекли сльози, які випромінюють світло щастя. Стало так тепло на душі, Морі вже не здається таким холодним, як раніше. Після поцілунку він знову заговорив:
- Без тебе, Атсу, нікуди не піду. Вибач, якщо налякав тебе цим. - невинно промовив будівельник, злегка почервонівши.
- Ем… Усе нормально, просто не очікувала такого від тебе… - промовила я, сором’язливо дивлячись на нього. Потім глянула на інших, вони опинилися в шоці. Фурукава заплющив очі Кудо, щоб той нічого не побачив. Сечіко з посмішкою дивиться на нас. Навіть у Мінамі впали окуляри. Повернувшись, темноволосий теж це помітив.
- Це так… Що з вашими обличчями? - здивовано запитав їх.
- Хех… Нічого. Що стосовно умови? - нагадав пірат про це.
- Точно, значить ось так і піду… - вимовивши це, фіолетовоокий знову взяв мене на руки, цього разу я не заперечила.
- Окей, тоді йдемо? - запитував він уже в інших.
- Так, гайда скоріше йти з цього місця. - промовила вона це, підібравши окуляри й одягнувши їх на себе. Кубота і Хіромі погодилися, і ми всі пішли в далечінь… Це кінець, про який можна було б мріяти…
Фінал 6 осіб