Глава 3: Розчарування у житті (Класний Суд)

Коли ми до туди дійшли, про всяк випадок озирнулися на всі боки й відчинили двері. Усередині побачили ту саму картину, Інносу знову глянув на нас, та заговорив:

- О, то ви закінчили з розслідуванням? - запитав пухнастик, і я хитнула головою, створіння ледь посміхнулося нам.

- Як чудово… Ху-ху-ху! Тоді йдіть до ліфта і почнемо суд. - радісно вимовив пухнастик, Рейден невдоволено дивиться на нього.

- А ці п’ятеро що не будуть із нами? - запитавши показав на цих людей.

- Ти що мене не слухав!? Я вже казав, що вони участі не братимуть! Взагалі… від них немає ніякого толку! - голосно нагадав футболістові.

- Гаразд, нам час піти до ліфта, і почати суд. - промовила вона, господиня тварин доповнила:

- Класний Суд. Ти маєш рацію, тоді давайте вирішимо цю справу разом! - намагалася епічно сказати, проте з її милим голосом, це не дуже вийшло. У підсумку ми 5 пішли до ліфта, діставшись туди, він відкрився, і зайшли всередину. Ми чекаємо поки доїде ліфт до самого низу. Через кілька хвилин, ми опинилися на місці. Там нічого кардинально не змінилося. Щоправда, з’явилися ще 3 портрети. Перший з Джунічі Аокі, якого стратили за вбивство Кезу Вада. Засохла кров раніше текла двома краплями на зображенні. Також з під його шолома, немов продовжує текти кров, чи мені вже ввижається.

Наступні 2 портрети, виявилися жертвами. Одна з них, це Теруко Йосіда, а друга Акайо Імаї. Навколо неї зображені краплі крові і по контуру обвели портрет, ніби її вдаряє струм. А в нього кров’ю зробили петлю на шиї і з неї тече червона рідина.

Після того, як ми їх розгледіли, стали на свої п’єдестали та Інносу, оголосив початок третього суду. Ми приступили обговорювати справу:

- Мабуть, нам варто почати, як зазвичай, з Іннофайлу:

Жертви: Теруко Йосіда та Акайо Імаї.

Причина смерті: Невідомо, але померли майже в один і той самий час. - прочитала все, що було там написано.

- Я й не думала, що вони померли одночасно. Майже це не одне й те саме. - промовила агентка, замислившись, жовтоволосий втупився на неї.

- Чому? - коротко запитав дівчину в темних відтінках.

- Якщо згадати докази, то можна припустити, що в них була запланована зустріч. Інакше, навіщо він носився з тими квітами? - поставила запитання для роздумів, Іошинорі погодився, решту явно це заінтригувало.

- Я сам мислив у цей бік. Тільки є одна маленька заковика, ми не знаємо о котрій годині. - попередив будівельник, дивлячись у бік Чіко.

- Так, у них була запланована зустріч. Мені про це говорив сам Акайо Імаї. - підтвердила я їхні здогадки, Цудзі одразу ж звернула на мене увагу, а Морі виявилося фіолетово, бо прекрасно усвідомлював про таку можливість.

- Він тобі не казав, о котрій годині збиралися зустрітися? - запитала, як на мене дурне запитання.

- На жаль, ні. Акайо дуже поспішав зустрітися з нею і тепер вони разом на тому світі. - відповіла я їй якоюсь мірою пародіюючи Дейчі. Він би явно сказав таку подібну божественну нісенітницю. Хлопець у будівельному комбінезоні глянув на мене й обдарував презирливою міною. Здається, йому не подобаються всі ці речі про Бога і таке інше.

- Хм… У такому разі, зараз запитаю щодо часу. - промовив про це, і подивився на Інносу та продовжив: - Інносу, не міг би ти нам розповісти о котрій годині вони запланували зустрітися? - доволі ввічливо запитав його, пухнастик аж засмутився. Така зміна реакції була для мене несподіваною.

- Добре, хоч хтось тут навчений манерам… Ось вчіться у нього. Ху-ху-ху! Дайка подумати… Я можу надати вам одну підказку, зустріч мала статися об 11:00. - радісно з рожевими плямами на обличчі відгукнувся йому.

- Дякую, тепер ми знаємо від чого нам відкланятися. - вклонившись він виглядає задоволеним і важливим. Однак багатьох здивував той факт, що цей маскот так легко сказав час. «Можливо, у Іошинорі з Інносу є якийсь зв’язок? Це б усе пояснило.» - поміркувала я, дивлячись на нього.

***

Будівельник зробив невелику паузу і продовжив:

- Знаючи час їхньої зустрічі, тепер можемо припустити, коли вони згасли. - вимовив він це дивлячись на нас.

- Але… Ми не знаємо, хто помер першим. - сумнівно сказала червоноволоса, багато хто згідно закивали. «Дійсно, а хто помер першим? Теруко Йосіда чи Акайо Імаї? Хто з них?» - задалася питанням я.

- Так, вона права. Звідки? - запитав він його, а той із кам’яним обличчям глянув на футболіста.

- Ха, ну це зовсім просто пояснити - - як тільки це промовив його перебила дівчина в темному вбранні, він невдоволено перевів погляд на неї:

- Ти хотів сказати, що оскільки Імаї готував, що подарувати Йосіді, а вона, найімовірніше, була вже на місці зустрічі. Саме в Лабораторії Хімії. Значить поки він готував ті квіти, вбивця зробив хід. Тим самим убив Теруко Йосіду. Тому думаю, що вбивство Йосіди відбулося рівно о 10:40, а його об 11:00. Правильно, І-о-ш-и-н-о-р-і М-о-р-і? - звернулася до нього агентка, намагаючись зробити акцент на його імені, він незворушно дивиться на її обличчя, яке хитро посміхається.

- Так, вірно. Надалі, не розтягуй моє ім’я. - вимовив це хлопець, дивлячись у її сині очі, і від цього вона ще ширше розтягнула рот в усмішці, подивившись на інших. - Загалом, ти не помилилася в моїй логіці. Так само ще хочу дещо додати… Я бачив, як дехто на ім’я Рейден проходив повз ту парочку. На жаль, не пам’ятаю о котрій годині це сталося, але він точно має знати. Адже годинник майже що був перед його носом. - промовив це повернувши голову в бік Окумура, його обличчя так сильно виражає здивування, немов сприйняв це як лайку.

- Що? Може і так, я бачив цю парочку. Щоправда я не дивився, коли це було, але й навіщо мені це говорити!? - голосно запитав того хлопець у спортивній формі.

- Тобі є що приховувати? - поставив запитання у відповідь усміхнувшись йому, а інший явно хоче врізати йому по пиці.

- Що за фігню несеш! Тебе в дитинстві головою об стіну били? - кричав він із такою ненавистю в очах, що і мені стало не по собі. Навіть в Іошинорі побачила страх, але швидко випарувався, зосередившись на справі.

- Ти вирішив нам розповісти про своє особисте життя? Що ж, мені шкода тебе. - спокійно промовив Морі, намагаючись говорити якомога більш байдужим тоном. Хлопець не бажає заспокоювати свої почуття, він, навпаки, набрав більше повітря в легені й заговорив із ще більшою люттю:

- О… це в тебе зі слухом проблеми, якщо не розумієш, що кажу про тебе, кретине. Який же ти наглухо відбитий! - будівельник проковтнув власну слину і міг би замовкнути, але зробив усмішку ще більшою, показуючи, наскільки його не можна зламати.

- Відбитий? Може розумний? Мабуть, це більше мені личить. - прорік це тому у відповідь, Рейден здивувався, дивлячись як на божевільного. - Тобі нічого сказати. Що ж тоді- - тут же його знову перебили:

- Ні! Є, придурок. Я проходив повз них о 10:00, і злегка підслухав їхню розмову. Вони домовлялися про місце зустрічі. - вимовив він це злегка боячись, адже чи зможуть повірити йому в те, про що говорить.

- Хм… Це підозріло, ти так не думаєш Хіросе? - запитала Цудзі мене.

- Так, але ви можете бути впевнені в його інформації? Він міг збрехати нам. - проговорила я це їй.

- Ні, йому немає сенсу брехати. Для його безпеки краще говорити правду. Я б помітила його брехню. - впевнено провіщала дівчина. «Чи справді Чіко в змозі таке виявити? Хоча, вона агент… Можливо може відрізняти правду від брехні. Сподіваюся, що це так…» - мислила в позитивний бік.

***

Раптом заговорила Сечіко:

- Я так розумію, ви підозрюєте його? - запитала вона всіх, і кивнули їй у відповідь. - Тільки вам не здається, що цей м’яч може виявитися підставою? - зробила зауваження нам, Чіко задумалася.

- До речі, а це цілком можливо… - уже стала розмірковувати над цим варіантом, а будівельник лише глянув і долонею прикрив обличчя, вона додала: - Я щось не так сказала? - запитала і запитально подивилася на хлопця в будівельному комбінезоні.

- Не зовсім… Річ у тім, що не думаю про таку можливість. Є ймовірність того, що це могло бути заплановано. - промовив він, схрестивши руки на грудях.

- Що ти маєш на увазі під словом «заплановано»? - поставила запитання йому.

- Можливо, убивця хотів, щоб ми думали так, немов підступність здійснив хтось інший. Тоді, якщо саме в цьому полягає мова, то це натякає на нього. - після цих слів він показав рукою на Окумура. Футболіст насупився і пильно втупився на Морі.

- Чого!? Що ти собі уявив? Я і вбивця? Та ти збожеволів! - голосно кричав жовтоволосий, і я підозріло подивилася на нього.

- Хм… Чому такий схвильований, якщо не вбивця? Надай нам докази своєї невинуватості. - мовила йому, хоч не бажаю вірити в те, що він скоїв злочин. Однак ми зобов’язані знайти вбивцю, інакше решти не стане.

- Так! Точно! Доказ! Ем… - прорік він і після цього повисла довга пауза.

- Чому замовк, нічого сказати? - запитала агентка в нього, спостерігаючи за його обличчям. На ньому написана суміш нерозуміння й обурення.

- Блін! Я не знаю!.. Чорт… - вимовив він і руки доклав до голови, не знаючи, що нам відповісти.

- Народ? - запитала досить тихо, ніхто її не почув, але тут же кіт зам’явкав:

- Мяу!!! - це нас збило з думок, і всі звернули на неї увагу, вона продовжила:

- Вам не здається, що це все занадто легко на думку Іошинорі! Це дивно! - вимовила Кубота, щоб достукатися до нас, а будівельник зробив вигляд, що не хвилює його це зауваження. Адже завжди впевнений у тому, що твердить.

- Ти сумніваєшся в мені? 2 суди були правильно зіграні завдяки моїй допомозі. Внаслідок цього буде не дивно, якщо і цей 3 суд подолаємо. - прорік темноволосий так переконано, що аж засяяв самовдоволенням.

- Чому ми маємо тобі вірити? - запитала я того, і мені здалося чи він став сумним? Це на нього не схоже. Хоча, я про нього досі нічого не знаю…

***

Він видихнув і відповів мені:

- Раніше я говорив: «Ви не зобов’язані мені вірити, я лише хочу вас захистити.» Сама подумай, який сенс мені брехати? Я схожий на того, хто хоче померти? Я так не вважаю, тому у ваших же інтересах повірити мені. - пояснював Морі нам дивлячись на всіх. Звісно, його спокій іноді тривожить. Та й дії цього хлопця реально дивні, але при цьому в них є сенс. Йому справді немає сенсу себе підставляти. Він же не якийсь псих, щоб це робити. Нам варто прислухатися до його слів.

- Гаразд, ми тобі повіримо. Однак якщо твоя «здогадка» буде неправильною, то ти пошкодуєш. - сказала я, злобно дивлячись на нього, а він усміхнувся.

- Відчую докори сумління? Цікаво, про що шкодувати? У будь-якому випадку, якщо я «помилюся», то не важливо, що після цього станеться, ми всі помремо після страти. Але якщо я маю рацію, то вкотре більшість виграє. У підсумку ми розуміємо, що у нас і там і там 50%. - повідав будівельник нам свою логіку. Чіко зацікавлено подивилася на нього і вирішила вступити в діалог:

- У цьому щось є. Тільки я не думаю, що дійсно все так порівну. Адже 50 на 50 це не зовсім правильно, тому що в нас більше шансів програти, ніж виграти. Наприклад: нас зараз 5 осіб. Ми можемо аж 4 рази помилитися, а останній буде сам винний. При цьому здатні вибрати правильно і не програти. Тому 50 на 50 вже точно не буде. Якщо Іошинорі промахнеться, то більше ми не зможемо вибрати іншу людину, бо проголосували за цю. Тож виходить, що 25%, щоб перемогти і 75%, щоб програти або ж 100% перемоги і 0% програшу, або 0% перемоги і 100% програшу. Ось такі обставини можуть бути, але не як 50 на 50. - розповідала це нам дівчина в темних відтінках, будівельник зробив вигляд, що здивувався такій великій кількості різних шляхів результату подій. Щоправда ніхто не помітив його нещирої реакції.

- Хм… а ти здогадлива. Я про це не думав. - вимовив він це їй. Тільки Кубота й Окумура не усвідомлюють, чому говорять про це. Хоча я сама не знаю, навіщо вони витрачають на це час? Це блін і так зрозуміло… Господиня тварин не витримала і заговорила:

- Іошинорі та Чіко, я не розумію, для чого ви це обговорюєте? Зараз наші життя на кону… Навряд-чи нам Інносу дозволить довго розмірковувати про те, чого не стосується класного суду. - попереджаючи проговорила вона, дивлячись на них.

- Гей… Навіщо ви дурнею маєтеся! Вам що більше робити нічого!? - голосно запитував він.

- Я теж не розумію, до чого ця розмова? - поставила запитання їм.

- Справді. Іошинорі, навіщо ти почав цю тему? - запитала його, повернувшись до нього.

- Щоб ви переконалися, що я не хочу вашої смерті і своєї теж. - відповів він їй не роздумуючи. Якщо він насправді не хоче нашої загибелі, значить він і не є тим самим чудовиськом.

- Окей, давайте продовжимо з того місця, де закінчили. Ми почали підозрювати Рейдена. У нього справді велика ймовірність бути вбивцею. - прорекла я, приходячи до такого висновку.

- Атсуко, ти ще думаєш, що він злочинець? Надто ймовірно, якщо він був би ним. Ми ніколи з першого разу не розкривали вбивцю. - сказала Сечіко мені.

- Так, але тоді інші взагалі не підходили за доказами. - пояснила я їй, а вона невдоволено дивиться на все це.

- Зачекай. Ти, по суті, через один м’яч його підозрюєш? Це повна маячня! Не можна за одним доказом зробити висновки! - кричала червоноволоса на мене запитуючи про це.

- Ні, ти не права, не один доказ. Іошинорі згадував, що бачив Рейдена і той підтвердив. - пояснила їй цим.

- Тільки він міг забаритися, і будь-яку нісенітницю сказати? - запитала вона вже не так упевнено, як раніше. Навіть вона припускає, що Рейден скоїв злочин, але бажає вірити йому.

- Є ще дещо, коли я заходила в спортзал, він тренувався з м’ячем. Наче спеціально вправлявся саме для вбивства Теруко. Однак, ти в мене добре влучив тоді. Цей удар міг мене винести зі спортзалу, але ти був неуважний! - голосно виговорила все, що я знала, він шоковано подивився на мене.

- Що? Але ж… Це я міг просто тренуватися! Так, вправлятися! Нічого більше… - прорік мені, після його голос зник, це неспроста…

- Ти «міг» просто тренуватися, але цього не зробив. - сказала я, закінчуючи свій дебютний номер…

***

Раптом Цудзі заговорила:

- Хм… У цьому випадку вбивця готувався. Я хочу дещо запитати у Рейдена Окумура. Де ти був увесь цей час? - запитала з обережністю в жовтоволосого, той запитально втупився на неї.

- Що? Народ, ви що не можете припинити мене підозрювати?! Я був, чорт візьми, в кімнаті весь цей час! Тільки лише в спортзалі побував! Взагалі стирчав у своїй кімнаті! - кричав він на неї, дівчина міцно схопилася за трибуну, але не витримала і розсміялася:

- Ха-ха-х… - ця її зневага розлютила футболіста.

- Якого ти іржиш! - зиркнув він знову не на жарт.

- Та так, тому що це реально смішно. Для агента тим паче… Чесно кажучи, я стежила за тобою! Я знаю, що всі ці люди дійсно говорять правду. - похмуро промовила Чіко, показавши на решту присутніх, після чого йому стало страшно.

- Так, як ти смієш! Доведи, що стежила за мною! - кричав їй в обличчя, а вона посміхається йому у відповідь.

- Добре. Я маю інформацію, що ти був у новому виявленому місці, а саме в люку, який склад. Будеш це заперечувати? - впевнено запитала синьоволоса, на що хлопець заперечно замотав головою.

- Я… так, права. На жаль… - сумно промовив він, на його лобі виступили крапельки поту.

- Звичайно це дійсно так, адже я агент і вмію стежити за людьми. - переконливо мовила Цудзі, і багато хто здивувався, навіть Іошинорі.

- Молодець. Хоча цього й очікував від агента. У тебе є ще якась інформація? - запитав він у неї, і та ствердно хитнула головою, але робила вона це без особливого ентузіазму.

- Від такої людини, як ти, дивно чути подібні слова, але так у мене є ще повідомлення. Я бачила, як він із м’ячем і шипами пішов у кімнату, і найімовірніше, він там робив цей самий шипастий м’яч. - провіщала йому і нам.

- Зрозуміло. Припускав, що він винен у цьому інциденті. Однак, у мене є сумнів щодо Акайо. Я не впевнений, що Рейден убив Імаї… - згадав про це, дивлячись на Окумура, і задумався…

***

Я вирішила його запитати:

- У тебе є причина так думати? - опісля фіолетовоокий глянув на мене з глузливою цікавістю, розвів руками і відповів:

- Природно, ми знаємо приблизний час смерті Йосіди та Імаї. Вона померла о 10:40, а він об 11:00. Немає жодної підстави припускати, що вбивця став би чекати ще одну жертву. - таким чином намагається розкрити вбивство.

- Це цілком очевидно, він насамперед думав за себе. Тому єдине логічне пояснення - це тікати. - вимовила я, погоджуючись із ним.

- Можливо, але винний повинен був заховати докази. - промовив будівельник, дивлячись на мене.

- Так. Тільки я взагалі не помітила їх. - сказала це і злегка посміялася, хлопець у будівельному комбінезоні насупив брови.

- Ти помиляєшся! Наскільки я пам’ятаю, в Акайо одне взуття не в найкращому стані. Це один із головних доказів у смерті Імаї. - впевнено прорік Іошинорі, а Сечіко здивовано подивилася на нього.

- Один з них? Існує ще щось? - поцікавилася у високого підлітка.

- Звісно. Це адаптер, який від’єднаний від розетки. - вимовив він це їй.

- Невже ти хочеш сказати, що Рейден від’єднав адаптер!? - голосно запитала господиня тварин.

- Я не зовсім це мав на увазі, але є ймовірність. Він таким чином бажав приховати доказ. Однак, про інше думав. Насправді, Акайо ніхто не вбивав. - припустив вже дивлячись на всіх.

- Стривай, ти хочеш сказати, що Імаї вчинив суїцид! - крикнув футболіст, випереджаючи інших людей.

- Так. - спокійно вимовив нам, і всі виявилися шоковані такою заявою.

***

У цей момент заговорила Кубота:

- Чому він пішов на це? - хвилюючись запитала вона в хлопця в будівельному комбінезоні.

- Щодо його вчинку… Я не знаю. На відміну від Чіко, я не стежу за людьми. Ти про це маєш відомості? - поцікавився, глянувши на агентку, дівчина зробила заперечний жест. - Хм… дивно. Припускав, що ти всезнаюча. - вимовив будівельник, усміхнувшись, проте мені здалося чи в його голосі прозвучало знущання.

- Я не настільки розумна, щоб казати, «все знаю». - сказала вона, обернувшись із невеликою злістю.

- Гаразд, давайте продовжимо. Іошинорі, ти думаєш, що він зробив суїцид? Якщо так, то в чому його мотив? - запитала його, адже очікую нормальної відповіді від нього.

- Гадки не маю, мені це невідомо. - насторожившись сказав Морі. «Гаразд, значить він не такий розумний як мені бачилося або це план, щоб знайти вбивцю?» - подумала я та Інносу приєднався до розмови:

- Народ, я розумію, що не повинен вам заважати, але це важливо. Отже, раніше попросив Атсуко сфотографувати Фізика і Хіміка. Звісно, цей доказ у мене, в моїх м’яких лапках. - розповідав він, підстрибуючи і показуючи цю фотографію.

- Хм… навіть не було в думках, що ти така підступна. Дякую за цю підказку. - вимовив це принизливо дивлячись на мене, потім поклонився цьому створінню. «Та ти знав про це і мені не нагадав!» - подумала про себе.

- Це неправа. Це ви самі нічого не можете, а ти так взагалі мовчи! Так, я фоткала їх, щоб дістатися до наступного поверху. - пояснила їм невдоволено дивлячись на темноволосого.

- Ем… навіть я розумію, що з цієї фотографії видно, що вони закохані в одне одного. Після втрати любові, йому стало боляче і захотів померти. - помітив корисну інформацію футболіст.

- Ху-ху-ху! Дійсно! Цей мотив під назвою «Любов» привів його до смерті! - голосно оголосив усім нам.

- Тоді не дивно, втратити когось близького… Це жахливо. - промовила червоноволоса співчуваючи йому.

- Хм… Я поміркував, як він міг померти. Акайо зайшов у Лабораторію Хімії і побачив мертву Теруко. Він став пригніченим, йому не хотілося жити. Тому підійшов до обірваного дроту і наступив на нього. Тоді адаптер виявився ще вставленим у розетку. У підсумку він упав, і помер від електричного струму. - пояснював будівельник нам, і це схоже на істину.

- Ура! Так! Так! Так! Ти абсолютно правий! - заволалоло пухнасте створіння і підняло лапи, Іошинорі посміхнувся, коли його похвалили, потім повернувся до початкового серйозного стану.

- Він дійсно зробив суїцид… - вимовила я, намагаючись аналізувати цю ситуацію.

- Значить ми знаємо, як помер Акайо Імаї. Нам залишилося договорити про вбивство Теруко Йосіда. - нагадала Цудзі нам.

- Усе доволі легко. Ти сама згадувала, що стежила за Рейденом. У нього достатньо багато доказів іде, але не усвідомлюю його мотиву. - промовив він це, подивившись на Окумура.

- Можливо, він їм заздрив… - прорекла Кубота, дивлячись на підлогу, і продовжила: - Їх коханню…  Він міг згадати про своє кохання через них… Тому вирішив позбавити його цієї пристрасті, і таким чином сам Імаї вбив себе. Шкода. - сумно повідала господиня тварин, багато хто погодився з її висновком.

- Стривайте… Але ж навіть якщо це правда… Ви б самі їх не вбили, особливо Іошинорі! Ти б їх не вбив!? - кричачи запитував у будівельника, і в його фіолетових очах з’явилося здивування. У дусі: «Чому він мене про це питає?» - так мені бачиться.

- Я не заперечую, що це могло статися, але сказати напевно не можу. Та й ти щойно зізнався у своїй спокуті. - сказав йому, той зрозумів, що він помилився.

- Що? Але ж… Ні, це ж безглуздо!.. Це було лише, наприклад! Я дав приклад! Усе! Більше нічого! - кричачи, намагався довести нам…

- Це було зізнання, і тепер відмахуватися пізно… Я розповім, як усе сталося! - прорекла, показавши пальцем на нього… Скоро ви дізнаєтеся правду про цей злочин!

***

Так Атсуко почала пояснювати вбивство:

На другому поверсі відбулася зустріч між Теруко Йосіда та Акайо Імаї. Вони домовилися зустрітися в Лабораторії Хімії об 11:00. Тим часом, винний проходив повз них і підслухав розмову. Йому прийшла ідея зробити вбивство.

Після розмови вони розійшлися в різні боки. Убивця пішов на 3 поверх і вже знав, що там є люк. Він узяв шипи, а м’яч виявився собою. Із цим усім пішов у свою кімнату і нікого не зустрів.

Поки злочинець робив м’яч із шипами, Акайо вдався на 3 поверх і вирішив пошукати в люці квіти для Йосіди. Він заліз туди і почав вишукувати.

Тут же я заходжу та бачу люк, звідти почула шум. Вирішила взяти стільчик, і за допомогою нього залізти туди. Всередині побачила Акайо Імаї, який щось шукає. Він повернувся до мене та злякався. Зрештою, розповів про своє кохання і хоче зробити їй подарунок. Незабаром фізик знайшов квіти, і ми вилізли звідти. Я йому помахала на прощання, і він пішов собі кудись. Після цього прибрала стільчик на місце та пішла з 3 поверху.

Поки Імаї розмовляв зі мною, ця людина доробила м’яч. Він пішов на 2 поверх, дійшовши до Лабораторії Хімії побачив, що двері відчинені. Подивившись туди, той бачив свою майбутню жертву.

Винний кинув м’яч у дроти, якраз ноги Теруко заплуталися в них, і вбивця влучив у ціль. Після цього стався струм, і вона впала на підлогу. Теруко Йосіда виявилася мертва.

Після свого вбивства злочинець вийшов звідти і пішов далі. Він піднявся на 3 поверх, там закрив люк намагаючись приховати доказ, що був там. Однак у такий спосіб навпаки доводив свою винуватість.

І ось Акайо Імаї йде до місця зустрічі. Дійшовши туди, побачив перед собою картину, мертву Теруко Йосіду. Йому було боляче усвідомити, який світ буває жорстоким. Той мимоволі вирішив наступити на під’єднаний обірваний дріт і тут же отримав електричний струм. Квіти впали на підлогу, а він на них. Ось вони мертві, але при цьому ще разом. Їх тепер тільки об’єднує одне - смерть.

Вбивця вирішив провідати злочин і побачив ще одну жертву - це Акайо Імаї. Той злякався і висмикнув адаптер від розетки.

На цьому його злодіяння закінчилися і більше не повторяться.

Адже ти Рейден Окумура Абсолютний Футболіст будеш покараний за свій гріх!

Я тобі це обіцяю!

Після моїх слів усі замовкли, навіть Рейден, який не вірить усьому сказаному. Однак, ця тиша тривала недовго. Інносу заговорив:

- Ху-ху-ху! Ти права на всі 100%! У тебе добре виходить розслідувати! - радісно вимовив він і посміхнувся мені.

- Дякую, це було насправді дуже легке вбивство, і сам убивця такий дурень, що не зміг нормально заховати докази. - прорекла я, дивлячись на самого футболіста, мені хотілося насміхатися над ним, але стримала цю реакцію.

- Щодо його мотиву, Сечіко все сказала. Тому не бачу сенсу повторювати те саме. - сказав про це пухнастик.

- Все ж, гадаю, треба повторити для нашого Рейдена Окумура його ж мотив. Він ще до кінця не зрозумів, що скоро помре. - вимовив будівельник звірку, той захитав головою у відповідь.

- Хм… Гаразд, я повторю мотив. Рейден Окумура заздрив Акайо Імаї, бо в нього було своє кохання. Він згадував її через них. Однак, у будь-якому разі футболіст би не зустрів свою улюблену душу знову. Дівчина потрапила в аварію, вона не вижила. Тому вирішив позбавити фізика любові, і при цьому сам він наклав на себе руки. Таким чином ти позбувся одним пострілом двох зайців. Хоча, це не варте того, що скоро станеться. Ти будеш страчений за вбивство Теруко Йосіди! - оголосив Інносу нам, залишилося дочекатися цієї страти…