Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Пролог
Вільний час 1
Глава 1: Таємниця музею (Мирні дні)
Глава 1: Таємниця музею (Розслідування)
Глава 1: Таємниця музею (Класний Суд)
Глава 1: Таємниця музею (Страта)
Глава 2: Всупереч зрадам (Мирні дні)
Вільний час 2
Глава 2: Всупереч зрадам (Мирні дні 2)
Глава 2: Всупереч зрадам (Розслідування)
Глава 2: Всупереч зрадам (Класний Суд)
Глава 2: Всупереч зрадам (Страта)
Глава 3 Розчарування у житті (Мирні дні)
Вільний час 3 та розмова з ******** ****
Глава 3: Розчарування у житті (Мирні дні 2)
Глава 3: Розчарування у житті (Розслідування)
Глава 3: Розчарування у житті (Класний Суд)
Глава 3: Розчарування у житті (Страта)
Глава 4: Постріл у ціль (Мирні дні)
Глава 4: Постріл у ціль (Мирні дні 2)
Вільний час 4
Глава 4: Постріл у ціль (Мирні дні 3)
Глава 4: Постріл у ціль (Розслідування)
Глава 4: Постріл у ціль (Класний Суд)
Глава 4: Постріл у ціль (Страта)
Глава 5: Розкриття правди (Мирні дні)
Вільний час 5
Глава 5: Розкриття правди (Мирні дні 2)
Глава 5: Розкриття правди (Мирні дні 3)
Глава 5: Розкриття правди (Розслідування)
Глава 5: Розкриття правди (Класний Суд 1)
Глава 5: Розкриття правди (Класний Суд 2)
Глава 5: Розкриття правди (Cтрата 1)
Глава 5: Розкриття правди (Cтрата 2)
Глава 6: Безнадія або Віра (Мирні дні)
Глава 6: Безнадія або Віра (Розслідування)
Глава 6: Безнадія або Віра (Класний Суд)
Епілог
Новий початок?
Вільний час: Нео Вада
Вільний час: Мей Кавасакі
Вільний час: Теруко Йосіда
Вільний час: Рейден Окумура
Вільний час: Дейчі Хомма
Вільний час: Чіко Цудзі
Вільний час: Хіромі Кудо
Вільний час: Акайо Імаї
Вільний час: Узеджи Іто
Вільний час: Джунічі Аокі
1
Мені захотілося піти поїсти, тому пішла до їдальні. Зайшовши туди побачила Нео, який нещодавно розмовляв із Кезу. Потім він сів за стіл і побачив мене.
- О привіт, Атсуко. Сідай. - вимовив він, запропонувавши це, я не відмовилася.
- Так, привіт. Мені б хотілося дізнатися тебе краще, а точніше про твою професію. - сказала я, наполягаючи на розмові.
- Тоді не дивно, що ти на мене так дивно подивилася. Я спочатку подумав, що ти мені не довіряєш. Ну а якщо так, то добре. - погодився з цим Вада.
- А ось це детальніше. Чому ти так думаєш? - запитала я його.
- Та так, багато людей у житті підозрюють мене в поганих речах. Вони протилежні моїй роботі. Я охороняю ліс і його мешканців. Люди вірять цим новинам, самі творці навіть не перевіряють усю інформацію. Кажуть, що одна журналістка бачила, як я дещо зробив. Хоч це далеко не правда. Я можу сказати про це детальніше, але не зараз. - пояснював він це мені.
- Гаразд. До речі, я бачила, як ти розмовляв із Кезу досить дружно. Ти з нею знайомий? - запитувала лісника з цікавістю.
- Так, вона просто хороша подруга. Я можу довірити їй усе. - відповів він цим на моє запитання.
- Ось як, значить тобі пощастило з «подругою». - вимовила я, підозріло відзначивши останнє слово.
- Не зрозумій мене неправильно, вона хороша людина, але до неї потрібен свій підхід. - пояснив він мені.
- Окей, тоді я пішла. - сказавши це, вставши зі стільця, він помахав рукою, а я пішла до себе в кімнату. Там лягла на ліжко і заснула.
2
Настав ранок. Мені сьогодні не хотілося кудись іти, але раптом до мене хтось постукав. Я відчинила двері й побачила перед собою Нео. Він заговорив:
- Привіт, Атсуко. Я розраховую з тобою походити, ну і поговорити про ті випадки. - запропонував він мені це.
- Гаразд, давай. - сказала я знехотя.
- Добре, тоді йдемо. - вимовив він, посміхнувшись, і я вийшла зі своєї кімнати та зачинилася за собою. Ми пішли коридором.
- І так, про що ти хочеш обговорити? - запитала я його.
- Про ті чутки, про які я починав тобі розповідати. - відповів цим мені.
- То в чому ти підозрюєшся? - запитувала знову його.
- У вбивстві тварин, а точніше їх було близько 20. З них це вовки, звичайні собаки, зайці, змії, навіть їжачки, вони всі загинули… - промовив він це досить сумно.
- Але ти цього не робив, так? - розпитувала його про це.
- Ні, я люблю тварин. Одна журналістка описувала людину, схожу на мене, але це не дивно. Адже він мій двоюрідний брат близнюк. Однак у нас є одна відмінність, він повніший за мене. Я того дня поїхав до своєї сестри, захотів відвідати її. Та й тим більше вона сама мене покликала на вечерю. Звичайно, я погодився. Саме вбивство сталося вночі. Я в цей час ночував у сестри. Тож ніяк не міг цього зробити. - розповідав мені про те, що трапилося.
- Ось як, значить ти чистий. - зазначила я, подивившись на нього.
- Можна і так сказати. Гаразд, я піду в їдальню, бувай. - промовив лісник на прощання, і я теж саме відповіла йому та пішла далі бродити.
3
Мені набридло цим займатися, я подивилася в бік дверей їдальні, звідти виходить Нео. Він прямує в бік своєї кімнати. Я пішла за ним. Вада заскочив до себе, мені захотілося зайти до нього. Прийшовши до його дверей, постукала. Лісник одразу ж відчинив двері й заговорив:
- Привіт, Атсуко. Можеш заходити. - сказав він, запрошуючи до себе. Його кімната виглядає звичайною, вона бежевих відтінків. Зайшовши до нього, він зачинив за мною двері. Далі сів на стільчик, а я на інший.
- Я хочу з тобою поговорити щодо твоєї сестри. Чому ти не сказав її імені? - запитала я його, він дивно подивився на мене.
- Цього тобі не потрібно знати, та й можливо ви скоро всі дізнаєтеся про це. Я лише бажаю вижити їй у цій грі. - пояснив він, ніби натякаючи на когось.
- Так, значить вона в цій грі? - запитувала знову його, він зітхнув.
- Так, якщо хтось із її рідних помре, вона сама розкриє все. - проговорив це, подивившись на мене.
- Стривай, ти хочеш сказати, що ти можеш померти. - сказала я, підходячи до розмови.
- Я цього не говорив, адже будь-що може трапитися. Вона мені дуже дорога, звичайно не хочу її втратити. Сестра, це єдина людина, яка може зараз мене підтримати. Але як би це дивно не звучало, вона не повинна мені допомагати. Вона не повинна дізнатися про те, що я хочу зробити. - розповів лісник про це серйозно налаштований.
- Гаразд, а ти мені про це скажеш? - запитала я Ваду.
- Вибач, але ні. Ніхто про це не повинен знати. Я сам вирішу свою проблему. І так, я хочу дещо дати тобі. Ось це. - сказав він, узявши дерев’яний будиночок і вручив мені.
- Навіщо ти мені це даєш? - запитувала його.
- На пам’ять. Думаю, цей подарунок чудовий для того, щоб поставити його на полицю. Та й тим більше нам час прощатися. - сказав це мені проводжаючи на вихід.
- Добре, можливо, ще побачимося. - вимовила я і пішла до себе, там лягла спати.