Повернутись до головної сторінки фанфіку: нагадай мені назву першого місяця літа

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

            Далматинець загубив дві свої плями і не помітив – зник за горизонтом, наче він був плямистим сонечком.

            І настав вечір – і дві загублені плями ожили, перетворились на двох людей, на нас із тобою.

            Наше дитинство минуло, поки ми йшли у напрямку одне до одного, то зустрілись вже в юності.

            Юність минула за тим, що ми роздивлялись зірки: Всесвіт на нашому небі щось пише нам шрифтом Брайля,

            а ми до нього – очима!

            Ми тягнулись руками до неба, щоб доторкнутись і прочитати, ти перша зрозуміла істину сутність послання.

            Так випадково і вперше торкнулись одне одного – до неба щось дотягнутись не вийшло, але здається ми знайшли непогану альтернативу.

            Ми росли, але не дорослішали: на паузу поставили ніч, яка щось ставала все швидше і швидше.

            Я не знаю тебе, ти не знаєш мене, але довірливо гуляємо босі й голі в яблуневім саду; ми б дістали по яблучку –

та вони ще зелені, незрілі.

Радить вужик, що повз проповзає – почекайте, діти, ще рано, я скажу вам, коли буде як раз, а поки пізнавайте

ночі в цьому саду.

Рипить тихо гойдалка – я гойдаю тебе, ти тримаєшся за ланцюги, щоб не впасти, рипить тихо гойдалка – чуєш?

Є-ва, є-ва, є-… Вона каже твоє ім’я. А ти скажеш моє?

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне