саке

            На вітру сохне кімоно, пурпурне – як небо перед тайфуном, дівчина щохвилини чіпає його рукав: перевіряє, чи висохло, поспішає.

            Гостинний хазяїн розливає саке по чарках, мовчки, навіть без жестів, запрошує свою незнайомку скласти йому компанію.

            «Я не знаю тебе: хто ти і звідки, за час, що ти перебуваєш в моєму домі ти жодного разу не повернулась до мене обличчям.

Проте я знаю, що ти поспішаєш: ти так сильно тікала від чогось, що опинилась у мене, в уявній Японії – вона далі, ніж справжня».

Дерева скидали останні тіні на її обличчя, скоро сховається сонце – і вона зліпить маску із чорної глини нічного неба.

 

Дві чарки саке стоять налиті на маленькому столику: чемно чекає хазяїн і не п’є сам в присутності незнайомої гості.

«Ти спішиш так кудись, наче без тебе Шекспір не напише сонетів, ти спішиш, наче без тебе Гомер не прозріє.

Облиш кімоно, воно сохне довго на наших вітрах, не диви, що спекотно, ця спека напрочуд лінива.

Склади краще компанію мені: випий трохи саке, поки ніч не забрала його тепло, і будемо робити з Біблії хайку».

Де ще ти таким займешся, Донька Всесвіту? Наче вклав їй останні слова просто в голову: вона повернулась, щоб подивитись йому в обличчя.

А обличчя в нього не було – контури й ті прослідковувались ледь-ледь, наче його вишкрябали голкою просто поверх неба кольору туші.

Вона сіла за стіл – згодилась скласти йому компанію: пити саке, дивитись на зірки, писати хайку зі святих текстів, щоб потім їх розгорнути назад.  

 

На вітру сохне кімоно – пурпурне, як небо перед тайфуном, ніч приміряє його, дивиться у чарки з саке як у дзеркало.

І вся ніч поміщається у дві чарки, а ті – так і сидять: один перетворює Біблію в хайку, інший розгортає її назад, потім міняються.

Медитує Христос десь на схилах Фудзі, робить тернову ікебану, кинувши десь у Аокігахарі свій хрест.

Іуда вішається на сакурі: повз нього пройдуть на світанку гостинний безликий хазяїн та донька Всесвіту.

Саке робить щоки рум’яними – схожими на персики. Чи це не привід цінувати своє обличчя й любити його?