жест

            Першою мовою, яку вивчила Джулія, була саме мова жестів – вона завжди називала її своєю рідною, всі інші були вже потім.

            Вона була ближче до природи речей та розуміння світу навіть ніж сам Татко-Всесвіт: точно невідомо, чи випадково так вийшло,

            чи це був його задум – створити світ і того, хто цей світ розуміє.

            Всесвіт ніколи не зізнається і нікому не видає свої задуми: навіть своїм дорогим, любим дітям, навіть їм.

            Це найяскравіший спогад з альбому спогадів Джун: дитинство, далеке-далеке, і вона геть не розуміє жестів своєї сестри.

            Найяскравіше завжди болить сильніше всього. Стали б зірки згасати, якби їм не боліла їх власна яскравість?

 

            Джулія вміла співати мовою жестів, вона вміла наділити мовчання таким палким звуком, що зупинялись серця.

            Її рухи звучали голосами – так, Джулія вміла бачити голос, і що важливіше – вона вміла показати його іншим.

            Вона сиділа то на ґанку десь на краю світу, то під самотньо-першим деревом в молодій галактиці – і співала,

            співала дзвінкими рухами пальців.

            Вона співала пісні, які напише хтось інший в майбутньому, складала сама, уявляла себе народами – писала народні пісні.

            Джун слухала її – слухала очима, хоча мала вухами, а чула, певно, взагалі самим серцем, і на очах – сльози.

 

            Вона раптом почала розуміти сестру – наче віднайшла її, хоч ніколи і не втрачала, та завжди була поряд.

            Вони обидві усвідомили свою схожість – віднайдені сестри дивились на безкінечний світ і обидві думали,

            що хочуть загубитись у ньому.

            Того вони ніколи не казали вголос, не показували жестами, але ця думка народилась саме в той момент.

            Деяким думкам варто лишатись ненародженими.

            Джун все прокручує в голові жестовий спів сестри: вона пам’ятає кожен рух її пальців, пам’ятає їхнє звучання,

            хоч і пройшло стільки років.

            Джун питає себе – Джулія, де ти? Джун каже – я хочу тебе віднайти! І пішла б просто зараз – та що вона буде робити,

            як народиться та думка знову? Гірше від народження може бути лише

            воскресіння.