Втрата сенсу життя

!Скоро на ао3!
!Швидше доступний на wattpad!
1912 рік. Травень.

— Дадзай… — Чюїн голос виходить надто тихим і слабким, і навряд чи досягне адресата. Рука тремтяче піднімається, в якійсь ошелешеній спробі зупинити скумбрію. У грудях дико і швидко пульсує паніка, починається гіпервентиляція; дихання поверхневе й швидке.

Невеликий вірш про кохання двох жінок. 

Реґулусу було всього лише сімнадцять, коли він пішов з життя скоротивши собі віку.

Він так боявся цього, але воно його наздогнало.

Він більше не побачить нічого. Ні усмішок, ні квітів, ні мистецтва – нічого.

І нікого.

Роками Павло чув легенду про руту, казали, мов оберігає її нечисть, ту золоту квітку. Кістьми полягти чи ризукнути наблизитися до квітки лиш питання часу. Але душа козача не знала, що його чекає.