Боротьба за права

Імперія захлинається у бідності, крові й смертях. Ти зараз бачиш гарні сукні, а я пекло рабської праці. Ти їси найкращі страви та п’єш найрідкісніші вина, коли я йду по мертвим селам від безхліб’я. Ти спиш у м’якому та теплому ліжку, поки солдати вмирають на холодній землі.

От тільки квіти не тримають зла, квіти не вміють мстити. А от наложники вміють. Вміють і мстять. Мстять слугам, один одному, господарям і просто тим, хто по необережності на квіточку наступив. Адже мають те, чим обділені інші домочадці - прихильність господаря.

В селі не прийнято, щоб жінка щось вирішувала сама. Але чи всі жінки згодні пливти за течією життя і в усьому погоджуватись зі своїми чоловіками?

Влада - це трунок. У ньому розчиняється дружба, кохання, справедливість… А може…їх і не існує, а це не що інше, як примарні сподівання двірцевих невдах? Арнгерд замислено пригубила вино. Терпкий смак приємно холодив піднебіння.