Влада - це трунок. У ньому розчиняється дружба, кохання, справедливість… А може…їх і не існує, а це не що інше, як примарні сподівання двірцевих невдах? Арнгерд замислено пригубила вино. Терпкий смак приємно холодив піднебіння. Рвучкі пориви вітру час від часу змушували шелестіти купу паперів, які недбало були розкинуті по кабінету. Дівчина не зважала на них. Тупий тягнучий біль у сердці знов змусив потерти грудину долонею. Ще іноді відчувались наслідки невдалого замаху, але лікар запевнив, що все пройде із часом.
-Ваша Високосте, до вас барон Ріхтер, - кремезий камердинер зігнувся у шанобливому поклоні, очікуючи наказу.
- Проси, - тихо прошелестіла Арнгерд, стискаючи губи у одну лінію, - але я не матиму багато часу, то ж…
Відгуки