Міні (Min) — короткі фанфіки, замальовки (від однієї до 20 сторінок).
На що може перетворитися звичайна фотосесія й наскільки чарівні очі Ченле
Чергова з моїх стархи ілей, присвячую малій собі.
Хлопчик ще не здогадувався, через що змушений буде пройти.
- Тоді скажи, що ти мене любиш. Знову. Як тоді,- сказав Лі, спираючись ліктями об коліна та нахиляючись корпусом до хлопця. Пальці в замку. Погляд сповнений ніжністю. Дивно.
- Люблю...
- Хьон, прошу покохай мене
Той хто чекає на кохання, той неодмінно його знайде. Принаймні, так говорить закон долі. Ми власники своєї історії та свого щастя. Ми власники своєї книги під назвою "життя".
Що якщо Циженя настільки задовбали учні, що Січень вирішив допомогти свєму дядечку правильно направити їх енергію.
— Доторкнися до мене. Обійми, притисни до себе. Що тут може бути незрозумілим? — він дивиться вдалечінь, не зводить очей зі струмків, що мирно протікають там, поки співрозмовник свердлить його поглядом.
— Тобі буде боляче. Навіщо мені це робити?
Вкрасти щоби вижити
Так вони й стоять, майже впритул один до одного — рука Клер на його обличчі, рука Кеннеді на її спині. Останнього разу вони бачилися біля Білого дому, коли він відмовився віддати їй чіп з інформацією від Джун Ши. Знаючи Редфілд — вона все ще до біса роздратована на нього.
На самому початку знайомства я навіть заздрила Соні. Вона не мала спогадів про інший, нормальний світ. Вона не заздрила самій собі з минулого. Але разом із тим… у неї не було цих особливих, важливих моментів з пам'яті, за які я трималася у найважчі часи.