Міні (Min) — короткі фанфіки, замальовки (від однієї до 20 сторінок).
Доктор завжди вважав людей примітивними, жалюгідними та непотрібними йому, з цією купою емоцій та сентиментів. Він був упевнений, що самому йому буде краще. Ніхто не вартий уваги, окрім хіба що його роботів. Але чому ж тоді він розмовляє з цим дурнуватим каменем, уявляючи, що це Стоун?
Присвячую собі!! Адже я не знайшла ні одного фанфіку українською по цим двом(´；ω；｀)
Стоун завжди захоплювався доктором. Що б той не робив, кожна його справа, кожна нова схема чи винахід завжди були бездоганними. Як і сам Роботнік, на думку агента. Він не знає точно, коли це захоплення перетворилося на щось більше..
У Ремуса багато навичок. Здатність формувати зв’язні думки, поки Сіріус його цілує, не є однією з них.
Сіріус дуже вмілий у складанні планів, а ще він дуже вмілий у поцілунках з Муні. Тоді чому ж настільки важко вигадати план, як розповісти Джеймсу та Пітеру про них із Ремусом?
// Настрій
Sobel, sanah, Kleks "Wynalazek Filipa Golarza"
Oskar Cyms, Carla Fernandes - Do Gwiazd
В очікуванні заключної, третьої частини
Посвячено мому ожившому на кінець святкового періоду новорічному настрою
Просто мила різдвяна історія, яку я написала у пориві натхнення О 2 ночі. Це щось типу постканону. Не судіть строго це моя перша робота по цьому фандому (надіюсь не остання)
Учні школи Ейвонлі хочуть провести останнє Різдво перед випуском разом і потайки їдуть в Шарлоттаун на ярмарок "Поклик Пригод" та Різдвяний бал Джозефіни Баррі. Яке ж різдвяне диво чекає на них?
До місця призначення — північної частини ринку, де торгували приправами залишалоється зовсім трохи. Там на них мав чекати хтось дуже важливий, той хто наче знав щось про Ґріффіта. Але повідомляти цю інформацію загадковий благодійник бажав виключно Касці — новоспеченому командиру Банди Сокола.
Десь збоку шуміла жовтнева злива. Прохолодний вітер відносив у далечінь запах тютюну і вишні. Гілберт любив осінь. Енн була її уособленням.
Чи маємо ми волю на своїми діями? Чи, можливо, наша доля таки визначена наперед? Сема, що завжди знав про свій зв'язок із жовтооким демоном, це питання турбувало постійно.
Дивному і прекрасному…
- Ви не можете зі мною говорити, чи не так?
- Можу... - шепоче тихий голос із пітьми. Він був такий тихий, і хрипів, наче от-от зірветься. - А до чого тоді ці всі записки?
