Not beta read

Невеличка різдвяна історія про юнаків з теплом чаю у серцях, лимонадними бульбашками у шлунках та святковими вогниками у руках

— Приходьте до храму, — мляво усміхаючись, троє дітей роздають листівки перехожим.

Квітка з води ніколи не загориться. Квітка з води ніколи не згорить. Квітка не змінить форму, доки не закипить. Квітка не зламається, доки не стане крижаною.

Ранок, холодний вітер неприємно лоскотав обличчя, але дівчина успішно ігнорувала це. Замість цього вона тихо сіла на дерев’яний стільчик на кухні.

– Jeśli dobrze się pokażesz, dam ci wolność1 .

Так буває — техніка обертається проти власника.

Не варто дивитись Учісі в очі, якщо вони багряно-червоні. В них ніколи не побачиш хороший кінець.

Вечірнє сонце було єдиним, що освітлювало одну з квартир багатоповерхівки, в тому числі і двох людей, які сиділи на дивані, тулячись один до одного.

Хлопці грали в схованки утрьох, проте вони не знали дечого. Насправді в той вечір з ними був ще один гравець. Мертвий і дуже самотній!

Моє тіло пам’ятає кожен невагомий дотик твоїх ніжних рук, 

А твій погляд, наповнений коханням, назавжди закарбувався у моїй пам’яті