Колядники
- Забороняю перекладати роботу російською
- Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Невеличка різдвяна історія про юнаків з теплом чаю у серцях, лимонадними бульбашками у шлунках та святковими вогниками у руках
Робота, котра не була попередньо вичитана редактором.
Увага! На сайті заборонена романтизація, нормалізація та видавання за щось правильне й бажане таких явищ як насилля (фізичне, сексуальне та психоемоційне), відсутність прямої згоди на секс та навколосексуальні практики, педофілія, зоофілія та знущання над тваринами, а також різні прояви ненависті та нетерпимості, як-от гомофобія, расизм, сексизм тощо. Персонажі, котрі беруть участь у сценах сексуального характеру, мають досягти віку сексуальної згоди (16 років), а краще — повноліття (18 років). Роботи, котрі порушують правила сайту, будуть видалені із зазначенням причин.
Невеличка різдвяна історія про юнаків з теплом чаю у серцях, лимонадними бульбашками у шлунках та святковими вогниками у руках
— Приходьте до храму, — мляво усміхаючись, троє дітей роздають листівки перехожим.
Квітка з води ніколи не загориться. Квітка з води ніколи не згорить. Квітка не змінить форму, доки не закипить. Квітка не зламається, доки не стане крижаною.
Ранок, холодний вітер неприємно лоскотав обличчя, але дівчина успішно ігнорувала це. Замість цього вона тихо сіла на дерев’яний стільчик на кухні.
– Jeśli dobrze się pokażesz, dam ci wolność1
.
Так буває — техніка обертається проти власника.
Не варто дивитись Учісі в очі, якщо вони багряно-червоні. В них ніколи не побачиш хороший кінець.
Вечірнє сонце було єдиним, що освітлювало одну з квартир багатоповерхівки, в тому числі і двох людей, які сиділи на дивані, тулячись один до одного.
Хлопці грали в схованки утрьох, проте вони не знали дечого. Насправді в той вечір з ними був ще один гравець. Мертвий і дуже самотній!
Ідея цього фанфіка прийшла до мене при прочитанні роману “Правда про справу Гаррі Квеберта” Жоеля Діккера. Тому моя присвята належить саме цій книзі